На фото можна побачити результат діяльності бобрів на р. Уборть. Якби це зробила людина, то заплатила б кілька тисяч гривень як компенсацію збитків лісовому господарству. А бобри – не заплатять. Саме тому лісники не люблять бобрів. А дарма. Бо насправді бобер – це добре. Екологи ЕПЛ Катерина Норенко та Тєстов Петро пояснюють, чому треба зберігати біорізноманіття в лісах України, і що для цього треба зробити.
15 % території України займають ліси, які виробляють кисень, очищують повітря та воду, регулюють мікроклімат, та є домівкою для багатьох рідкісних рослин і тварин. Разом з тим, ліс – це важливий відновлювальний природний ресурс, і навіть високорозвинені країни ЄС та Північної Америки не відмовляються від його використання і проводять масштабні рубки в своїх лісах.
Наприклад, згідно із сайтом моніторингу суцільних рубок в лісах Global Forest Watch протягом 2001-2014 рр. в Україні було вирубано 5,7% лісів, в той час як у Чехії – 5,9%, у Польщі – 6,3%, у Канаді – 7,3%, у Бельгії – 7,7%, у Великій Британії – 8,7%, у Литві – 9,1%, у Фінляндії та в США – по 10,4%, у Швеції – 10,7%.
Але, на відміну від України, ліси в цих країнах не розглядуються тільки як джерело деревини. Аби пересвідчитися в цьому, достатньо просто зайти на сайт US Forest Service (аналог нашого Державного агентства лісових ресурсів). На головній сторінці відвідувача відразу зустрічає пропозиція відвідати якийсь з державних лісів в якості туриста, ознайомитися з науковими дослідженнями лісової тематики, вивчити лісові види тварин та рослин, ознайомитися з кращими практиками управління лісами, дізнатися, чому ліси важливі для риб та тварин і чому треба боротися з інвазійними видами.
Так виглядає головна сторінка сайту US Forest Service
І хоча лісовий кодекс України декларує, що «ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах», в реальності лісове господарство в Україні ведеться в першу чергу як раз для «задоволення потреб в лісових ресурсах». Внаслідок цього більшість наших лісів – це насаджені акуратно рядочками дерева одного віку та однієї породи, які нагадують скоріше парки або плантації, і які не виконують у повній мірі одну з основних функцій лісів – збереження біорізноманіття.
Зліва – типовий український ліс. Справа – справжній ліс.
Що таке біорізноманіття і навіщо його зберігати?
Потреба світового суспільства у ресурсах вже давно перевищила всі межі безпечного існування на планеті. Зі зростанням кількості населення та споживання спостерігається подальше виснаження природних ресурсів, що може призвести до глобального дефіциту їх у майбутньому.
Біорізноманіття – це термін, яким позначають ступінь варіації життя на Землі, від найменших бактерій і вірусів до приматів. На жаль, з кожним днем на планеті зникає по кілька видів тварин та рослин. Багато хто вважає, що кілька десятків чи сотень видів посеред кількох мільйонів не мають такого вже важливого значення і не варто перейматися про їхню долю. Але вони помиляються. Вчені давно довели, що екосистема є тим більш стійкою, чим більше видів її населяє. Тварини та рослини пов’язані між собою харчовими ланцюгами та мережами, і коли випадає хоча б хтось один, це тягне за собою наслідки для всієї екосистеми. Чим більше буде видів, тим більша імовірність того, що якщо хтось один зникне, інший вид зможе зайняти його екологічну нішу, перейняти на себе його функції і не порушити балансу екосистеми. Чим більше буде видів, тим більш безпечніше та стабільніше буде довкілля для всіх нас. На схемах нижче зображені приклади найпростіших харчових мереж, що пов’язує все в єдине ціле.
Хрестоматійним прикладом того, що одна зміна тягне за собою іншу, може слугувати один експеримент ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), яка у 70-ті роки ХХ століття намагалася боротися з малярією на острові Калімантан в Індонезії. Аби позбутися комарів (переносників малярії), ВООЗ обробляла місцевість пестицидом ДДТ. Після цього на острові почали коїтися загадкові події: почали обвалюватися дахи будинків місцевих жителів, сталася масова загибель котів і, найстрашніше, – почалася чума. Коли почали досліджувати причини, виявилося, що окрім комарів ДДТ «з’їли» також і таргани. Вони не загинули, але стали більш повільними, і ящірки стали поїдати їх в значно більших кількостях. Концентруючись в організмах ящірок, ДДТ викликав нервові розлади та послаблення рефлексів – і тому вони частіше ставали жертвами котів. Масове знищення ящірок дозволило розмножитися гусені, які поїдали дахи будинків зроблені з тростини, тому дахи обвалювалися. Від отруйних ящірок загинули і коти, що дозволило розмножитися пацюкам, які живуть у симбіозі з блохами, що є носіями чумної палички. У результаті ВООЗ припинила свої експерименти і скинула велику партію котів на парашутах, які поновили екологічну рівновагу на острові.
Тож зберігати біорізноманіття є необхідним, в першу чергу заради збереження самих людей і комфортного середовища існування. І саме тому раціональні європейці та американці витрачають величезні суми на охорону природи. Бо це буде дешевше, аніж боротися з проблемами до яких призведе втрата того чи іншого виду.
Наприклад, в ЄС 18% території входить до природоохоронної мережі NATURA 2000 і всі члени ЄС зобов’язані оберігати важливі для ЄС види флори та фауни незалежно від їх бажання.
І хоча на підтримку цієї мережі витрачається близько 5,7 мільярдів євро щороку, вона все рівно є вигідною для європейців, в чому можна пересвідчитись вивчивши відповідний звіт.
В Україні найбільшим осередком біорізноманіття є ліси. І на жаль, кожен п’ятий вид тварин і восьмий вид рослин Червоної книги України зникає внаслідок вирубки лісів. Тому автори спробували розібратися, чому це відбувається, і які кроки необхідні, аби «екологізувати» українське лісове господарство.
Стратегія
Перш за все, лісова галузь України не має свого основного документу – стратегії. Бо, якщо почитати «Положення про Державне агентство лісових ресурсів України» (документ, згідно з яким державні органи влади повинні вести свою діяльність), Держлісагентство повинно реалізовувати державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Створювати ж цю політику повинно Міністерство аграрної політики та продовольства України (МінАПК), але воно таку політику зараз не формує. І не зможе формувати, бо «лісових» спеціалістів в МінАПК немає в принципі. Відповідно, Держлісагентство не може реалізовувати те, що не розроблено, і чого не існує.
У результаті, без чітко сформульованої стратегії немає загального бачення, куди потрібно рухатись. Це призводить до того, що окремі базові для закордонних лісівників речі взагалі не враховуються при веденні лісового господарства України.
«Чужі»
Наприклад, відсутня політика поводження з інвазійними видами. І якщо закордоном існують окремі програми боротьби з такими видами, то у нас і надалі ліси засаджують за старими радянськими практиками чужорідними породами з інших континентів для підвищення продуктивності, швидкості приспівання лісів тощо. Найбільш яскраві представники таких дерев – це червоний дуб (Quercus rubra) та акація біла (Robinia pseudoacacia). Ліси з таких дерев мають на порядок нижчий рівень біорізноманіття, що призводить до зникнення окремих видів тварин та рослин. Для прикладу, в сусідній Польщі обидві ці деревні породи занесені до 4-ої (найбільш поширених та небезпечних) категорії інвазійних видів і проводяться заходи з їх знищення та недопущення поширення. А у нас черкаські лісники, навпаки, хваляться на сайті Держлісагентства своїми успіхами у вирощуванні акації та червоного дуба.
Дуб червоний
І не треба забувати, що створені сьогодні штучні ліси з інвазійних деревних пород будуть проблемою наших дітей та онуків. Наприклад, національний природний парк «Північне Поділля» на Львівщині має десятки гектарів насаджень червоного дуба віком 20-60 років. І окрім чистих червоно-дубових ділянок, він формує повністю другий ярус у соснових та букових лісах, який з часом витіснить природні породи. За відсутності спеціальних заходів для стримання поширення даного виду – з часом національний парк втратить ті природні комплекси, з метою збереження яких його було створено, і буде втрачена цінність цього об’єкту.
Фрагмент таксаційного опису національного природного парку «Північне Поділля».
Скорочення «ДЧР» – дуб червоний
Правила рубок
Ще одним із найболючіших питань для лісників і лісових природоохоронців є відсутність єдиного документу на регулювання всіх видів рубок. Наразі окремо є Правила рубок головного користування, Правила рубок головного користування в гірських лісах Карпат, Правила поліпшення якісного складу лісів та Санітарні правила в лісах України, які затверджені нормативно-правовими актами різного рівня. Щодо деяких видів рубок взагалі відсутні окремі нормативні документи, а є тільки листи-рекомендації Держлісагентства. Наприклад, лісовідновними рубками в України щорічно вирубуються сотні тисяч кубометрів деревини, а єдиним «документом» який хоч якось регламентує їх проведення є лист-інструкція Держлісагенства 2011 року.
Лист Держлісагентства щодо лісовідновних рубок
Ці всі документи містять суперечливі норми, не враховують особливості природно-кліматичних зон, а також запроваджують однакові правила для рубок у експлуатаційних, рекреаційних та у природоохоронних лісах. У них не враховуються особливості біології тих чи інших видів лісової флори чи фауни, що призводить до втрат біорізноманіття. Хоча для збереження окремих видів достатньо просто провести рубку в інший період року чи по іншій схемі. А ще, такий безлад у документах призводить до відсутності єдиного застосування систем рубок в масштабах України. Фактично, що, де, як і коли рубати залежить від політики керівництва обласного та мисливського господарства тієї чи іншої області.
Монокультури
Окремим питанням є самі методи лісогосподарювання. Україна досі господарює на основі практик першої половини 20го століття, від яких вже давно відійшли в Європі:
Формування одновікових однопородних деревостанів (так званих монокультур)
Використання для цього порід з інших кліматичних зон та висотної поясності (наприклад модрина, ялина на Поліссі та Поділлі)
Відсутність рубок переформування
Незастосування систем вибіркових рубок головного користування
Все це призводить не тільки до збіднення біорізноманіття лісу і виснаження екосистеми в цілому, а й до ерозії ґрунтів та більшої вразливості лісу до несприятливих умов: масових поширень шкідників, всихання, вітровалів, буреломів. Більше того, такі ліси швидко втрачають свою економічну цінність і вимагають значних ресурсів на догляд. І хоча дорослі люди повинні вчитися на своїх помилках, але ані масове всихання в ялинових монокультурах в Карпатах (штучно створених на місці корінних букових та буково-ялицевих лісів), ані масове всихання штучних соснових лісів на Поліссі не призвело до перегляду підходів до створення лісових культур та ведення лісового господарства в Україні.
Всохлі штучні ялинники в національному природному парку «Гуцульщина»
Боротьба зі шкідниками лісу
Штучно створені монокультури зазвичай є нестабільними та дуже нестійкими до впливу несприятливих природних факторів, зокрема шкідників. Короїди, пильщики та інші комахи можуть нищити десятки гектарів лісу за відносно невеликий проміжок часу. В Україні штучні насадження займають досить великі площі, тим не менш, методичних рекомендацій для боротьби зі шкідниками, досі не розроблено. Для прикладу, в США над проблемою поширення короїда на Західному Узбережжі працює роками спеціальна група науковців, які розробляють практичні рекомендації для порятунку лісів залежно від категорій лісів. Наша ж лісова наука займається чим завгодно, але не прикладними дослідженнями. І досі основним засобом порятунку лісу у нас вважається його… спилювання вщент і створення нових лісових культур. Зазвичай, таких-же самих монокультур які через 40-50 років знову захворіють. У той час, коли ті ж американці розробляють індивідуальні методики боротьби зі шкідниками залежно від категорій лісів.
А якщо десь доходить до альтернативних способів боротьби, то лісники на свій розсуд використовують численні хімічні засоби, які знищують не тільки шкідників, а і всю лісову екосистему, включно з деревами, грибами, іншими рослинами та тваринами. Всі хімікати просочуються в ґрунт та отруюють ґрунтові води. Люди отруюються після збирання грибів та вживання їх в їжу. Існує гостра нестача практики провадження альтернативних, ефективних біологічних методів боротьби з шкідниками, які були б безпечними для лісу.
Сосновий пильщик рудий
Ліс або поле?
Не переймаються наші лісники і тими лісами, які де-факто є лісом, а за документами – полями чи сінокосами. Після розпаду Радянського Союзу значна кількість земель була виведена з сільськогосподарського обігу, і на них вже відновився ліс самосівом із прилеглих лісових масивів. З роками на цих ділянках розвивається повноцінний природній, а відповідно з нормальним рівнем біорізноманіття, та стійкий до різних негод ліс. На жаль, юридично ці ділянки вважаються сільсьгосподарськими. І тому є непоодинокі випадки, коли фермер повертає землю до с/г використання, вирубуючи повноцінні ліси 20-25 років. Облік самосійних лісів не проводиться і переведення деградованих земель до державного лісового фонду стримує існуюча бюрократична процедура, яка вимагає значної витрати часу та коштів.
Заростання невикористовуваного поля сосною, Чернігівська область
Екосистемні послуги
Відсутність економічної оцінки екосистемних послуг призводить до суто ресурсного ставлення до лісу та як результат – відсутності мотивації у працівників лісових господарств зберігати його. Крім вартості самої деревини до вартості лісу слід ще додати вартість послуг з регулювання клімату, очищення повітря, асиміляції інших відходів, виробництва продуктів харчування, поповнення річкового стоку, послуг рекреації, стабілізації ґрунтів та ін. З такими розрахунками отримуємо, що зберігати ліс для майбутніх поколінь є вигідніше, ніж намагатися вирубати все одразу і отримати прибуток.
Наприклад згідно з розрахунками найбільшого світового органу лісової сертифікації FSC 1 га лісу з одного боку генерує деревини на 620 доларів США, 40-70 доларів за рахунок використання недеревної продукції лісу, а от регулююча роль цього ж гектару лісу в зміні клімату та водному балансі оцінюється сумарно аж в 1800 – 3200 доларів.
В Українських Карпатах одна з основних причин катастрофічних паводків, які приносять збитки на сотні мілйьойнів гривень – суцільні рубки лісу на схилах.
Презентація FSC, присвячена екосистемним послугам
Лісовпорядкування
Не враховує питання біорізноманіття і чинне в Україні лісовпорядкування. Однакові підходи до його проведення в природоохоронних і експлуатаційних лісах призводять до того, що і на територіях природно-заповідного фонду призначається комплекс заходів (санітарні, прохідні, лісовідновні рубки тощо), виходячи з економічної та лісівничої доцільності, а не з міркувань збереження біорізноманіття. Відповідно, окремі лісові господарства та установи ПЗФ спеціально не виконують запроектовані лісотаксаторами рубки, аби зберегти біорізноманіття. Наражаючись при цьому на ризик отримати приписи від екоінспекції за неналежне ведення лісового господарства (!). Окрім цього непогана ідея неперервного ведення лісовпорядкування в умовах України, на жаль, перетворилася в звичайну корупційну схему. Бо окремі види рубок (як лісовідновні чи реконструктивні) не вимагають натурних обстежень з та низки погоджень з боку контролюючих органів, а призначаються таксаторами під час лісовпорядних робіт. У результаті, зараз лісгосп має право звертатися до фахівців із лісовпорядкування, аби у кінці року переглянути наявні плани і призначити додаткові рубки. Фактично, таксатори в умовах відсутності державного фінансування, готові погодити будь-які рубки, в тому числі і у важливих для збереження біорізноманіття лісах.
Лісова сертифікація
Багато таких прогалин могла б викорінити сертифікація, оскільки сертифіковані лісгоспи допускають менше порушень природоохоронного законодавства, ніж несертифіковані, інакше існує ризик втратити сертифікат. Але вона має добровільний характер, оскільки на відміну від низки інших країн, в Україні відсутній обов’язок сертифікувати ведення лісового господарства згідно з міжнародними стандартами FSC. Лісгоспи на індивідуальній підставі отримують ці сертифікати з метою вести торгівлю лісом та продуктами її переробки на світових ринках. Під час процедури сертифікації незалежними аудиторами оцінюються всі аспекти ведення лісового господарства, в тому числі і збереження біорізноманіття.
Сертифікований лісгосп мусить оберігати виявлені на його території рідкісні види, незалежно від його бажання. А механізм скарг у FSC працює набагато ефективніше, аніж бюрократична машина офіційних перевірок.
Контроль
В Україні ще досі залишилася «вертикаль» влади, характерна для тоталітарного управління державою. В усіх розвинених країнах державний орган контролю ніколи не повинен підпорядковуватися тому, кого він контролює. На жаль, у нас це не так. В українському лісовому господарстві державні спеціалізовані лісозахисні підприємства, що повинні контролювати діяльність лісгоспів, знаходиться в структурі Держлісагентства, як і самі лісгоспи. Зважаючи на зацікавленість Держлісагентства в максимальному обсязі рубок, лісозахисні служби не можуть бути самостійними і об’єктивно оцінювати всі запропоновані їм на оцінку рубки. Тому постійними є ситуації, коли дії лісопатолога на місці обстеження є умовними та висновки щодо стану деревостану є необ’єктивними.
З свого боку, ВО «Укрдержліспроект», яке проводить оцінку стану лісових ресурсів, розробляє проект організації лісового господарства та пропонує максимальні обсяги допустимих рубок на 10 років наперед, теж знаходиться у структурі Держлісагентства і, відповідно, не є незалежним. Наслідком цього є непоодинокі випадки, коли неправильні дані свідомо вносять до матеріалів лісовпорядкування, що дозволяє збільшити легальний обсяг рубок.
Оперативний, якісний та об’єктивний контроль неможливий без єдиної геоінформаційної системи управління лісовим сектором. Відповідно до ст. 53 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, повинен вести державний лісовий кадастр, який би включав і облік якісного і кількісного складу лісів, і поділ на категорії, і грошову оцінку лісів, а також всю документацію, яка необхідна для державного і громадського контролю. Тим не менш, такий кадастр не ведеться. Дані щодо породного складу, віку, запасу деревини в лісах України є у ВО «Укрдержліспроект». База даних призначених рубок є окремо у кожного ОУЛМГ. Ці дані не об’єднані між собою у єдину геоінформаційну систему і, аби контролюючим органам чи громадськості отримати доступ до цих даних, треба писати сотні запитів. Більше того, лісгоспи регулярно відмовляють громадськості в доступі до інформації в лісовій галузі, аргументуючи це радянським грифом «для службового користування».
Геоінформаційна система лісів Польщі, доступна всім бажаючим
Гроші
В умовах сучасної України без відсутності належних коштів всі хороші ідеї, на жаль, лишаються лише на папері. І справи із фінансуванням лісової галузі справді є непростими. Ліси України дуже різноманітні, є лісгоспи з високопродуктивними та здоровими лісами, а є з хворими та всохлими; у південних регіонах лісистість земель лісового фонду та якість цих лісів взагалі дуже низька. Більше того, є лісові господарства, які взагалі не мають експлуатаційних лісів, а є такі, більша частина яких увійшла до територій природно-заповідного фонду, і рубки головного користування там не проводяться. Наприклад, 90% території Кутського лісгоспу зараз входить до НПП «Гуцульщина», у результаті чого лісгосп вимушений нести охорону всієї території, а проводити рубки може лише на обмеженій площі. Відповідно до цих різноманітних умов дохід, який отримують лісгоспи від використання лісових ресурсів, варіюється від адекватного до мізерно низького на рівні мінімум. До 2016 року на ведення лісового і мисливського господарства, охорону і захист лісів в лісовому фонді (КПКВК 2805060) Держлісагентству виділялися окремі кошти з державного бюджету України. За рахунок цих коштів було фінансовано неприбуткові лісгоспи. У додатках до Законів України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та на 2017 рік така стаття видатків була відсутньою, отже, всі лісгоспи повністю перевели на самоокупну діяльність без найменших дотацій. У результаті в неприбуткових лісгоспах катастрофічно впав рівень охорони лісу від самовільних рубок і самі лісгоспи шукають кожну легальну можливість провести хоч яку-небудь рубку, аби отримати кошти на ведення своєї діяльності. В тому числі, і в цінних природоохоронних лісах.
Існує також і нелогічний розподіл плати за рубки. Згідно з Бюджетним кодексом України рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (т. з. попенна плата) за рубки оздоровлення та формування лісів (санітарні, лісовідновні тощо) у повному обсязі зараховується до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням (місцем розташування) лісової ділянки, на якій було проведено рубку. У випадку проведення рубки головного користування, 50 % йде до обласного бюджету, а 50 % – до державного. Відповідно, органи місцевого самоврядування об’єктивно зацікавлені в проведенні санітарних рубок з метою наповнення свого бюджету, і не рідко такі рубки призначаються на територіях природно-заповідного фонду, де заборонені рубки головного користування.
При цьому лісова галузь генерує доволі значні кошти. Наприклад, за 2017 рік очікується надходження 900 млн гривень лише від рентної плати.
Постійна нестача коштів у бюджеті лісових господарств може примусити до порушення законодавства та використання на потреби лісу коштів, які повинні використовуватися за іншим призначенням. До прикладу, проаналізувавши рішення Полтавської обласної ради про затвердження переліків природоохоронних заходів для фінансування з фонду охорони навколишнього природного середовища області в 2013-2016 роках, виявляємо, що кошти виділяються на заходи, які не належать до категорії природоохоронних.
Зокрема, у вищезазначених роках було виділено кошти для ДП «Кременчуцьке лісове господарство» на проведення лісозахисних заходів чи біологічних та хімічних винищувальних заходів в осередку соснового пильщика. Розмір фінансування складав 263 тис. грн за 4 роки.
Рішення Полтавської облради 2013-2016 років
про затвердження переліку природоохоронних заходів
Усі заходи, які фінансуються з фонду охорони навколишнього природного середовища, повинні відповідати тим категоріям заходів, що зазначені у Постанові КМУ від 17 вересня 1996 року № 1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів». Тим не менш, будь-які лісозахисні, біологічні та хімічні винищувальні заходи не відносяться до вищезазначеного переліку. Окрім Кременчуцького лісового господарства таке щорічне фінансування отримували і Гадяцький, Диканський, Новосанжарський, Полтавський лісгоспи. Тобто, за 4 роки з фонду охорони навколишнього природного середовища Полтавської області було використано кошти у розмірі 1,24 млн грн на заходи, які не повинні фінансуватися з цього фонду.
Що робити?
І хоча зараз прийнято у всьому звинувачувати «лісників-лісорубів-корупціонерів», на нашу думку причина описаних вище проблем зі збереженням біорізноманіття в лісах в першу чергу – це реальні прогалини в законодавстві та в управлінні лісовим господарством України.
Тому основною метою змін у лісовому господарстві України повинен бути пошук балансу між економікою та збереженням довкілля, та запровадження сучасних підходів до лісівництва, де збереження біорізноманіття повинно стати однією з основних функції лісу. І це цілком реально – за умови тісної співпраці екологів, лісівників, науковців та чиновників.
А тим лісникам, у яких «бобри нищать ліс» радимо припинити відстрілювати вовків. Природа сама все відрегулює.
За додатковою інформацією звертайтеся до:
Тєстов Петро, еколог ЕПЛ
email: office@epl.org.ua, petro.testov@gmail.com
тел.: (032) 255 76 82
Катерина Норенко, еколог ЕПЛ
email: office@epl.org.ua, kateryna.norenko@gmail.com
тел.: (032) 255 76 82
