В червні цього року Президент України Володимир Зеленський оголосив про план висадити 1 млрд дерев протягом наступних 3 років, збільшити лісистість за 10 років на 1 млн гектарів та видав Указ про старт проекту «Масштабне заліснення України».
Сама ідея висадити додаткові дерева для запобігання змінами клімату не є українським ноу-хау і регулярно озвучується урядовцями в самих різних країнах земної кулі.
Незважаючи на критику науковців, що такі на першій погляд очевидно-корисні речі несуть значні ризики і не можуть замінити собою інші заходи по запобіганням змінам клімату.
Не є вийнятком і ЄС. Стратегія ЄС з біорізноманіття до 2030 року опублікована Європейською комісією у травні 2020 року, передбачає зобов’язання з висадки у ЄС трьох мільярдів дерев в рамках реалізації Лісової стратегії ЄС, яка на той момент перебувала лише у стадії розробки.
Через рік, в середині липня 2021 року Лісова стратегія була нарешті оприлюднена, і як одна з її складових – матеріали щодо висадки дерев, в тому числі детальний технічний документ з подробицями.
Які ж основні тези «великого заліснення» ЄС?
Якщо коротко – висадка та вирощування правильних дерев у правильному місці у правильний час.
- Висадка трьох мільярдів додаткових дерев не дозволить зупинити кліматичну кризу або кризу деградації біорізноманіття. Це лише один з інструментів, і необхідно здійснювати інші заходи – в тому числі збереження існуючих дерев та лісів.
- «Зараховуються» лише ті дерева, які висаджені додатково до існуючих зобов’язань. Тобто заліснення зрубів чи виконання рекультивації відпрацьованих промислових територій – «не зараховується».
- «Зараховуються» водночас висаджені дерева для створення нових лісів, і дерева на міських територіях, агроландшафтах, лісосмугах. Виходячи з щільності 1000-1500 дерев на гектар, ЄС планує отримати до 2030 приблизно 2-3 млн гектара нових лісів.
- Новорічні ялинки, енергетичні плантації «не зараховуються».
- Якщо дерева виросли природним шляхом і відбувається зміна землекористування, яка забезпечить тривале збереження цих дерев (наприклад, шляхом переведення сільськогосподарських територій в лісові), то це теж «зараховується».
- За посадженими деревами обов’язково повинен здійснюватися догляд. «Зараховуватись» будуть не посаджені зараз дерева, а ті, які виживуть до 2030 року.
- Висаджувати можна тільки місцеві види дерев. Інтродуковані види з інших континентів чи кліматичних зон можна садити лише за умови, що доведено, що місцеві види не можуть зростати внаслідок змін клімату. Створювати нові ліси монокультур заборонено.
- Не можна створювати нові ліси на природних на таких екосистемах як болота, степи, луки, торфовища. Бо це призводить до збільшення викидів вуглецю і вкрай негативно впливає на біорізноманіття.
- Важливо, аби створені нові ліси допомогли зупинити фрагментацію екосистем, наприклад, поєднати вже існуючі лісові масиви, щоб забезпечити належні шляхи міграції тварин.
А в 2022 році повинен вийти великий путівник (інструкція), в якому всі ці аспекти будуть розписані детально та на конкретних прикладах.
Якщо підсумувати, то план «3 млрд. дерев» від ЄС, як і варто було очікувати, максимально враховує позиції всіх зацікавлених сторін і відповідає сучасним загальноприйнятим підходам до лісового господарства та збереження біорізноманіття.
Що ж в Україні? Деталей плану Володимира Зеленського по масштабному залісненні офіційно не оприлюднено, проте в своїх інтерв’ю Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Роман Абрамовський декларує підходи, які в загальному відповідають європейським. А Верховною Радою України в першому читанні був прийнятий законопроект 5650, спрямований на збереження самосійних лісів, степових екосистем та унормування лісорозведення.
Втім існуюче законодавство України та багаторічна практика лісового господарства націлені на створення нових лісів виключно на непридатних для ведення сільського господарства землях, які у більшості своїй і є тими природними екосистемами, що необхідно зберігати. Десятки мільйонів бюджетних коштів виділялись на створення плантацій чужорідних монокультур на місці степів. Тому не виключені ризики, що українські лісівники будуть діяти так, як звикли, і замість сучасних європейських підходів ми отримаємо чергові совкові плани «перетворення природи». Аби цього не сталось, важливо забезпечити на всіх етапах прийняття рішень, що і де садити, а до прийняття рішень залучати усі зацікавлені сторони.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.
