18 листопада 2010 року Республіка Коста-Ріка подала заяву про порушення справи проти Республіки Нікарагуа щодо «вторгнення, окупації та використання армією Нікарагуа території Коста-Ріки, а також [імовірного] порушення зобов’язань Нікарагуа щодо Коста-Ріки», а саме порушення принципу територіальної цілісності та заборони погрози силою або її застосування.
У своїй заяві Коста-Ріка стверджувала, що Нікарагуа у двох окремих інцидентах окупувала територію Коста-Ріки у зв’язку з будівництвом каналу від річки Сан-Хуан до Лагуна-лос-Портільос (також відомий як «Лагуна Харбор-Хед») і виконувала певні супутні роботи з днопоглиблення на річці Сан-Хуан. За словами представників Коста-Ріки, днопоглиблення та будівництво цього каналу серйозно вплинули на потік води до річки Колорадо в Коста-Ріці та завдали додаткової шкоди території Коста-Ріки, включаючи водно-болотні угіддя та національні заповідні зони дикої природи, розташовані в регіоні. Цю справу внесено до загального списку рішень Суду під назвою «Деякі заходи, що здійснюються Нікарагуа у прикордонній зоні (Коста-Ріка проти Нікарагуа)» (далі – «Справа Коста-Ріка проти Нікарагуа»).
МС ООН спочатку розглянув питання про те, яка з держав володіє суверенітетом над цією спірною територією. Для цього Суд розглянув, зокрема, положення Договору про кордони від 1858 р. МС ООН прийшов до висновку, що суверенітет над оспорюваною територією у цій справі належить Коста-Ріці, діяльність, проведена Нікарагуа на оспорюваній території з 2010 року, є порушенням територіального суверенітету Коста-Ріки. Нікарагуа порушила територіальний суверенітет Коста-Ріки тим, що побудувала канали і забезпечила військову присутність на спірній території.
