Що таке інвазійні види і як вони впливають на біорізноманіття?

На початку 21 століття було опубліковано глобальний звіт із оцінки екосистем світу – оцінка екосистем на порозі тисячоліття (Millennium ecosystem assessment). Над звітом працювало більше 1000 вчених з усього світу. У документі наведено сумну цифру 60 % – стільки природних екосистем нашої планети вже є деградованими. Це вражаюча статистика, яка свідчить про те, що природа зникає з невблаганною швидкістю, і вже більшої частини її просто немає. Звіт також вказує на основні причини деградації екосистем та зниження рівня біорізноманіття, а саме:

• зміна природних місць існування;

• зміна клімату;

• інвазійні види;

• переексплуатація;

• забруднення (азотом, фосфором).

Тобто, інвазійні види визнані одним із п’яти ключових чинників того, що в нас збереглося лише 40 % природних екосистем планети.

Скріншот зі звіту MEA про біорізноманіття. Вказано основні причини деградації екосистем та втрати біорізноманіття, силу дії цих причин та тенденції до посилення/послаблення впливу

Що ж таке ці інвазійні види?

Види, які є природніми для певної місцевості, росли чи жили там історично і еволюційно сформували свої угруповання чи харчові ланцюги, називаються аборигенними (автохтонними). Далеко не всі види в Україні є саме такими. У певні історичні часи інші види рослин і тварин були завезені цілоспрямовано чи випадково на територію України. Там вони пристосовувалися до нових умов. Такі види називають чужорідними (аллохтонними, інтродукованими). Деякі з них на стільки добре почувають себе, що активно розмножуються, захоплюють нові території та витісняють аборигенні види. Їх і називають інвазійними. На територіях, де панують інтродуценти, спостерігається значно менше видове різноманіття, ніж у природних екосистемах. Існує дуже багато гіпотез того, чому види проявляють свій інвазійний потенціал в тих чи інших умовах.

Червоний (північний) дуб, інвазійний в Україні

Серед рослин в Україні за різними оцінками налічують від 600 до 800 чужорідних видів, що скаладає до 14 % рослинного світу; із них близько 50 видів є небезпечними інвазійними.

Як вони впливають?

Інвазійні види трансформують цілі екосистеми та роблять їх бідними на біорізноманіття, витісняючи природні види. Частина їх є видами-трансформерами, які не просто витісняють один чи два природні конкуренти, а й своєю життєдіяльністю змінюють умови довкілля (наприклад, деякі рослини мають здатність змінювати хімічний склад ґрунту). Нові умови приваблюють інші нехарактерні види, і в результаті змінюється вся екосистема.

Відомими прикладами інвазійних рослин в Україні є: борщівник, золотарник канадський, клен американський, дуб червоний, амброзія, ваточник сирійський, маслинка вузьколиста.

Найбільш яскраві представники чужорідих порід у лісах – це червоний дуб (Quercus rubra), акація біла (Robinia pseudoacacia). Для прикладу, в сусідній Польщі обидві ці дервні породи визнані інвазійними, і там проводять заходи з їхнього знищення та недопущення поширення. А в нас лісгоспи цілеспрямовано насаджують ці дерева. Посаджений молодняк стає деревостаном і активно розмножується, формуючи другий ярус на сусідніх ділянках, які були природніми та де не було посадки. З часом і на цих ділянках формуються монокультурні ліси із інтродуцентів, а колишніх природних лісів більше не буде. Наприклад, у національному природному парку “Північне Поділля” на Львівщині десятки гектарів заповнені червоним дубом віком 20-60 років. Окрім чистих червоно-дубових ділянок він формує повністю другий ярус у соснових та букових лісах. За відсутності спеціальних заходів для стримання поширення давного виду національний парк втратить ті природні комплекси, з метою збереження яких його було створено, буде втрачена цінність цього об’єкту.

Суцільний ліс із дуба червоного в НПП “Північне Поділля”

Такою ж складною ситуація є і в тваринному світі. Чи багато хто знає, що в Україні колись були свої чорноморські устриці? Виявляється, в нас навіть було ціле устричне господарство, але зараз його будівля розвалюється на Кінбурнській косі. Устриці зникли, занепало господарство, і все це сталося через інвазійних молюсків.

У судноплавстві є звичайним явищем, коли дно корабля обліплюють різноманітні живі морські організми. Так вони можуть подорожувати із одного моря в інше, і заселяти інші території. Саме таким способом до нас потрапили молюски рапани венозної за допомогою японських кораблів.

Рапана венозна

Умови Чорного моря виявилися надзвичайно спиятливими до цього молюска. Вони розмножилися та почали хижацьки знищувати інші молюски навколо. Поява рапани венозної призвела до повного знищення чорноморських устриць та поставила під загрозу зникнення і інші наші природні види.

Через такий сильний вплив та кардинальні зміни у природних територіях, інвазійні види повинні підпадати під активні заходи регулювання чисельності, боротьби з розповсюдженням та системну інформаційну кампанію з попередження поширення. Чудовим є приклад того, як із інвазійними видами борються на Гавайських островах.

Чи є позитивний вплив?

Звісно, не завжди все буває на 100 % поганим. В умовах повністю зміненого людиною світу, інші зміни деколи можуть бути і корисними.

Лісостепова і степова зона дуже постраждали від аграрної діяльності, мають великі території деградованих земель, які зазнають ерозії, особливо на схилах. Для українських дерев і чагарників закріпитися на еродованих схилах майже нереально, але інвазійна маслинка вузьколиста добре себе там почуває. Вона розвиває потужну кореневу систему, закріплює ґрунт, тим самим перешкоджаючи поширенню ерозійних процесів.

Окрім цього, маслинка є дуже привабливим чагарником для птахів. Там люблять гніздитися сорокопуд чорнолобий та сорока. Але сорока кожен рік будує собі нове гніздо, а старі перебудовують та заселяють вухата сова, боривітер, кібчик, зрідка сич хатній, дрозди¹. В умовах невеликої кількості природних територій додаткові місця для гніздівлі мають дуже важливе значення.

Маслинка вузьколиста на схилі поблизу Великого Букрина

Це свідчить про те, що кожен вид треба ретельно вивчати, до регулювання кожного підходити індивідуально.

Законодавство

В Україні поняття “інвазійний вид” не закріплено на законодавчому рівні, відсутня політика поводження із ними. І якщо за кордоном існують окремі програми боротьби з такими видами, то у нас навіть є практика цілеспрямованого насадження чужовірдних рослин чи розведення тварин за старими радянськими традиціями через те, що інтродуценти можуть мати вищу продуктивність та більшу стійкість до несприятливих умов.

Щодо міжнародного законодавства, то необхідність і терміновість прийняття заходів з усунення загроз, прихованих у біологічних інвазіях, зазначена у:

• ст. 8 конвенції ООН Про біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992);

• ст. 2 Бернської конвенції про збереження європейської дикої природи і природних місцезростань (Берн, 1979);

• резолюції 7 і 8 Конвенції про водно-болотні угіддя (Рамсар 1971, Париж 1982);

• деяких рекомендаціях в рамках конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами флори і фауни, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES, Вашингтон, 1973).

  Також на рівні Європейського союзу діє Regulation on invasive alien species, який з 2015 року є основним законодавчим актом у цій сфері. Звісно, кожна країна ЄС має свої переліки інвазійних видів, але є спільний перелік європейського масштабу, який також розміщений на офіційному веб-сайті Європейської комісії.

  Починаючи із вересня 2018 року на базі Міністерства екології та природних ресурсів України працює робоча група із залученням науковців Національної академії наук України, яка має розробити перші переліки інвазійних видів та проекти законодавчих актів для поводження з ними.

  За додатковою інформацією звертайтеся до:

  Катерина Норенко, аналітик та еколог ЕПЛ

  office@epl.org.ua, kateryna.norenko@gmail.com