Канал Дунай - Чорне море: 23 грудня 2003р. відбулося чергове засідання господарського суду міста Києва щодо оскарженняЕПЛ висновку екологічної експертизи №105.
30 грудня 2003 р.

Представник відповідача не з’явився на судове засідання, тому розмова з суддею мала неофіційний характер.
Суддя повідомив, що згідно висновку №105, будівництво каналу не може розпочатися, поки не буде проведено зонування Дунайського біосферного заповідника. Він вважає, що висновок є позитивним за певної умови - виключення гирла Бистре з заповідної зони при проведенні зонування. Це передбачено в п.3.13.Інструкції про здійснення державної екологічної експертизи: “при потребі, погодження (позитивний висновок) може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання деяких питань, внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок, витрат коштів, часу і може бути перевірено Міністерством в робочому порядку”. Суд вважає, що висновок №105 відповідає цим вимогам, якщо ми не доведемо іншого: що зміна зонування не є “несуттєвою доробкою”.
Ми подали суду доповнення до позовної заяви, де зазначали, що висновок підлягає визнанню недійсним, оскільки він підписаний не уповноваженою особою - заступником державного секретаря. Суд зобов’язав відповідача надати суду документи, що підтверджують повноваження зазначеної особи підписувати висновки державної екологічної експертизи.
Наступне судове засідання призначено на 27 січня 2004р.

Канал Дунай-Чорне море: судове засідання 16 грудня щодо оскарження Указу Президента України громадянином Д. Скрильніковим
26 грудня 2003 р.

16 грудня 2003 р. в місцевому суді Печерського району міста Києва продовжувався розгляд справи щодо оскарження громадянином Д. Скрильніковим Указу Президента України, яким було внесено зміни до Указу Президента України "Про створення Дунайського біосферного заповідника", вилучаючи з нього протоки та внутрішні водойми. (Додаткову інформацію про дану скаргу читайте в архіві новин)

У судовому засіданні були присутні: скаржник, представник відповідача (представник Мінюсту) а також представники Мінекоресурсів та Мінтрансу. Представник Мінекоресурсів заявив, що зміни до Указу були звичайною “редакційною правкою”, в зв’язку з чим погодження з Мінекоресурсів не вимагалось. Мінтранс також повідомив, що вони виявили “помилку”, допущену включенням проток і водойм в Указ Президента “Про створення Дунайського біосферного заповідника” та звернулись до Президента з проханням її виправити. (Цікаво, чому помилку виправили саме в сторону вилучення проток та водойм , а не в інтересах збереження природи і хто має нести відповідальність за таку помилку?). Нажаль, суддя не виявила бажання з’ясувати, чи було це дійсно помилкою, та відмовила скаржнику в клопотанні про надання Міністерством екоресурсів матеріалів, які були підставою для створення Дунайського біосферного заповідника. Адже саме в них повинні міститися відповідні карти, наукові обґрунтування, які би підтверджували що саме та з якою метою увійшло до заповідника.

Крім того, цікавою була позиція представника Мінекоресурсів (заступника начальника Державної служби заповідної справи п. Комарчука С.С.). Він стверджував, що протоки та внутрішні водойми нічого в режимі не втратили, та, навпаки, охоронятимуться ще краще як землі водного фонду та прибережні захисні смуги, згідно Водного кодексу.

У засіданні також з’ясовували, яким чином могли бути порушені права та законні інтереси скаржника прийняттям даного Указу.

Наступне засідання відбудеться 12 січня 2004 р.

Канал Дунай-Чорне море: друге судове засідання щодо оскарженняЕПЛ висновку держаної екологічної експертизи
23 грудня 2003 р.

16 грудня 2003р. відбулося друге засідання господарського суду м. Києва за позовомЕПЛ до Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідач безпідставно наполягала на тому, що направлення документації ОВНС для її еколого-експертної оцінки в КНУ ім. Шевченка, за офіційним завданням Міністерства, не є початком проведення екологічної експертизи. Після уточнюючих запитань судді вона, однак, визнала, що Заяву про екологічні наслідки було оголошено після початку проведення експертизи.

На запитання судді про причини відсутності у висновку вступної, констатуючої та заключної частини, в супереч вимогам ст.34 Закону “Про екологічну експертизу”, відповідач заявила, що Міністерство не керувалось нормами цього закону, оскільки проводило державну екологічну експертизу, а не екологічну експертизу, які на її думку, є цілком різними. Таке трактування відповідачем положень закону явно здивувало суддю, зважаючи на те, що згідно ст.12 вказаного закону державна екологічна експертиза є однією з форм екологічної експертизи. Спроби судді роз’яснити відповідачу вимоги закону та необхідність чіткої структури висновку експертизи не дали результату.

Суддя також поставив питання про доцільність проведення вказаної екологічної експертизи, виходячи із формулювання самого висновку, що вплив оцінювався “...без врахування існуючого зонування ДБЗ (заповідного статусу гирла Бистре)...”, оскільки нового зонування проведено не було, а реалізація проекту за існуючого зонування суперечить ст.ст.18,16 Закону “Про природно-заповідний фонд України”. Проте відповідач не могла пояснити і цього. Вона наголошувала, що Міністерство затвердило висновок №105, як позитивний, спираючись на твердження компетентних науковців КНУ, які його готували, що будівництво можливе.

Суддя оголосив перерву для ознайомлення з наданими сторонами документами. Наступне судове засідання призначено на 23.12.2003.

Виявилось, що інформація щодо ввезення в Україну угорських нейтралізованих гудронів, яку тривалий час нав’язували Львівській громаді “не зовсім” відповідає дійсності.
8 грудня 2003 р.

Громадськість Львівської області тривалий час переконували, що на територію України ввозиться з Угорщини 3 000 т. небезпечних відходів, з метою експериментального спалювання на Добротвірській ТЕС. У разі успіху експерименту, угорці мали б передати нам технологію по нейтралізації гудронів вартістю, ледь не, 2,5 млн. доларів США.

На запит БФ “Екоправо–Львів” Міністерство екології та природних ресурсів надіслало документи щодо погодження ввезення на територію України з Угорщини небезпечних відходів - “нейтралізованих гудронних залишків”. Як виявилось з цих документів, мета завезення цих небезпечних відходів не зовсім відповідає тій, в якій нас переконували компанія “ОСМА-Ойл” та Держуправління екології та природних ресурсів у Львівській області.

Як виявилось, у договорі немає жодної згадки про проведення експерименту, яким мотивують спалювання угорських гудронів Держуправління та Львівська обласна санепідемстанція. Натомість у листі Львівської обласної санепідемстанції, яким погоджено ввезення угорських гудронів зазначено – “ввезення продукціі промислового призначення”. У самому ж договорі прямо зазначено обов’язок виконавця утилізувати відходи. Крім того, код відходів, вказаний в угоді, за Європейським каталогом відходів (EWC 050107) відповідає кислим гудронам.

Отримані нами документи також ставлять під сумнів кількість відходів, що ввозяться. Приблизна кількість відходів, що поставляються, як передбачено договором, складає 60 000-70 000т і тільки внизу олівцем від руки дописано 3 000 т., про які оголошувалось громадськості. Виникає питання – яку юридичну силу має інформація в договорі перекреслена і дописана від руки?

Як нам відомо, близько 17 000 т. аналогічних відходів уже було завезено на Львівщину. Крім ввезення згаданих залишків гудрону, Мінекоресурсів погодило ввезення ще 4 000 т. небезпечних відходів – залишків малеїнового ангідриду. Такими темпами, Україна скоро утилізує всі угорські відходи, чим сприятиме швидшому виконанню Угорщиною екологічних вимог при вступі до Європейського Союзу.

На думку наших юристів таке ввезення відходів в Україну та відповідна документація суперечать не лише вимогам національного законодавства, а й вимогам Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням.

Канал Дунай-Чорне море: відбулося перше судове засідання щодо оскарженняЕПЛ висновку держаної екологічної експертизи
8 грудня 2003 р.

2 грудня 2003р. відбулося перше судове засідання Господарського суду м. Києва за позовомЕПЛ до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Нагадаємо, що ЕПЛ подав позов про визнання недійсним висновку екологічної експертизи №105 (щодо ТЕО інвестицій створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти Дунаю). У засіданні брали участь представник позивача О. Мелень та представник відповідача Л.Каленіченко.

Позивач представив суду пояснення щодо порушень законодавства висновком екологічної експертизи, зокрема, п.2 ст. 34 Закону України “Про екологічну експертизу” та п.3.2., 3.13 Інструкції про здійснення державної екологічної експертизи (затвердженої Мінекобезпеки 07.06.95р. №55), ст.13,16,18 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, де відсутність порушення п.2.ст.34 Закону України “Про екологічну експертизу” пояснюється тим, що датою проведення експертизи є дата її офіційного висновку, тобто 10.07.03р., а заява про екологічні наслідки діяльності була оголошена до проведення екологічної експертизи (3.07.03р.), а не після. Крім того, відповідач наголосив на можливості участі громадськості у екологічній експертизі, згідно ст.11 Закону України “Про екологічну експертизу”, а не на обов’язковості такої участі. Відповідач зазначив, що право участі громадських об’єднань у екологічній експертизі, передбачене ст..13 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, передбачає тільки право участі у громадській екологічній експертизі. Крім того, представник відповідача не могла дати відповіді на запитання, що стосувалися самої експертизи, але зазначила, що Міністерство вважає цей висновок “позитивним”.

Суддя висловив думку, що відсутність у висновку формулювання щодо того, яким цей висновок експертизи є: позитивним, негативним, таким, що підлягає доопрацюванню – не є серйозним порушенням. Суд також просив пояснити позивача письмово, які його права порушені цим висновком. Наступне судове засідання призначено на 16.12.2003р.

Канал Дунай-Чорне море: чергове судове засідання щодо оскарження Указу Президента України громадянином Д. Скрильніковим
1 грудня 2003 р.

27 листопада 2003 р. відбулось чергове судове засідання щодо оскарження громадянином Д. Скрильніковим Указу Президента України, яким було внесено зміни до Указу Президента України "Про створення Дунайського біосферного заповідника", вилучаючи з нього протоки та внутрішні водойми. (Додаткову інформацію по даній скарзі читайте у архіві новин)

У судовому засідання були присутні: скаржник, представник відповідача (представник Мінюста) та представник Мінекоресурсів (залучений до справи на попередньому судовому засіданні за клопотанням представника відповідача). Представник Мінекоресурсів повідомила, що вказані зміни не подавалися на розгляд в дане Міністерство та не погоджувалось ним. Як представник Мінекоресурсів, так і представник відповідача заявили клопотання щодо залучення до справи Міністерства транспорту України, що було ініціатором внесення вказаних змін та вилучення проток і внутрішніх водойм із Дунайського біосферного заповідника. В зв’язку з цим судове засідання було перенесено на 16 грудня 2003 р.

Коментар: Це ще раз свідчить про те, що вказані зміни були ініційовані саме Мінтрансом, котрий всупереч встановленій законодавством процедурі, лобіює вилучення проток та внутрішніх водойм із Дунайського біосферного заповідника, на що власне і посилається скаржник.

Канал Дунай-Чорне море: винесено рішення у справі вилучення в Дунайського біосферного заповідника проток і внутрішніх водойм.
27 листопада 2003 р.

24 листопада 2003р. суддя Господарського суду Одеської області Малярчук І.А., зачитала вступну і результативну частину рішення у справі за позовом Вилківської міської ради до Кілійської районної ради. Позивач вимагає визнання недійсним державного акту на право постійного користування землями під протоками і внутрішніми водоймами площею 2541 га, виданого Дунайському біосферному заповіднику у 2000 р., та повернення вказаних земель до земель запасу Вилківської міської ради. Дунайський біосферний заповідник – третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Суд вирішив позов Вилківської міської ради задовольнити частково: визнати незаконними рішення Кілійської районної ради та державний акт на право постійного користування землею, виданий Дунайському біосферному заповіднику. Це рішення набере законної сили після 10-денного строку з моменту належного оформлення рішення (оформлення його вступної, описової, мотивувальної та результативної частини), та підписання його суддею.

Хочемо зазначити, що позивач неодноразово міняв свої аргументи та позицію у справі, необґрунтовано заявляв про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Вилкове, не заявляв клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до суду, не міг обґрунтувати свою позицію та підстави звернення до суду.

Як мотивуватиме своє рішення про задоволення позову суддя ще невідомо, адже мотивувальна частина до відома сторін буде доведена лише через кілька днів. На вказане рішення, поки воно не набере законної сили, тобто протягом десяти днів з дня його підписання, може бути подана апеляційна скарга. Проте, таке право Господарським процесуальним кодексом України надається тільки сторонам у справі. Дунайський біосферний заповідник такого права не має, оскільки не є стороною у справі. Таким чином, апеляційну скаргу може подати тільки відповідач – Кілійська районна рада, чи позивач. Сподіваємося, що Кілійська районна рада вирішить продовжувати боротьбу, тепер вже в апеляційній інстанції.

Канал Дунай-Чорне море:ЕПЛ оскаржує висновок екологічної експертизи будівництва глибоководного суднового ходу по гирлу Бистре.
19 листопада 2003 р.

Господарський суд м. Києва виніс ухвалу про порушення провадження у справі за позовомЕПЛ до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання недійсним висновку екологічної експертизи №105 (щодо ТЕО інвестицій створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти Дунаю). Розгляд справи призначено на 02.12.03р.

Канал Дунай-Чорне море: 13 листопада відбулося чергове засідання Господарського суду Одеської області по справі вилучення в Дунайського біосферного заповідника земель проток і внутрішніх водойм.
18 листопада 2003 р.

На суді були присутні: 4 представники позивача (Вилківська міськоа рада), представник відповідача (Кілійськоа районна рада), директор та представник Дунайського біосферного заповідника (третя сторона, що не заявляє самостійних вимог) а також посадова особа Одеського обласного управління земельних ресурсів та представник Кілійського районного відділу земельних ресурсів на боці відповідачів. ЮристЕПЛ Ольга Мелень представляла інтереси Дунайського біосферного заповідника.

Позивач заявив про порушення наступних прав територіальної громади м. Вилкове: права територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (права комунальної власності), право вирішувати питання місцевого значення. Крім того, позивач заявив про збільшення розміру позовних вимог: визнання рішень Кілійської районної ради та державного акту на право постійного користування землею, виданого Дунайському біосферному заповіднику, повністю недійсними.

Суддя, вислухавши пояснення позивача, відповідача, Дунайського біосферного заповідника, Кілійського районного відділу земельних ресурсів, заявила про те, що в справі достатньо документів та пояснень для вирішення справи по суті та призначила заключне судове засідання на 19.11.03р. для винесення рішення по справі.

Канал Дунай - Чорне море: третє судове засідання щодо вилучення проток і внутрішніх водойм із Дунайського біосферного заповідника.
12 листопада 2003 р.

30 жовтня 2003 р. відбулося третє судове засідання Господарського суду Одеської області за позовом Вилківської міської ради до Кілійської районної ради. Юрист ЕПЛ Ольга Мелень представляла інтереси Дунайського біосферного заповідника.

Позивач вимагає визнання недійсним державного акту на право постійного користування землями під протоками і внутрішніми водоймами площею 2541 га, виданого Дунайському біосферному заповіднику у 2000 р. та повернення вказаних земель до земель запасу Вилківської міської ради.

Представники позивача на судове засідання не з’явилися, однак справа розглядалась за їх відсутності. Наступне судове засідання призначено на 13.11.2003р.

Нагадуємо, що 23 вересня 2003 р., після невдалої попередньої спроби, Вилківська міська рада повторно звернулася до Господарського суду м. Одеси з позовом до Кілійської районної ради. Мета цього процесу є очевидна: сприяти будівництву каналу Дунай – Чорне море через заповідну зону Дунайського біосферного заповідника, проти чого виступає екологічна громадськість України.

Підписано Меморандум про Взаєморозуміння щодо Центру досконалості
7 листопада 2003 р.

ЕПЛ підписав Меморандум про Взаєморозуміння щодо Центру досконалості із Комісією екологічного права та Центром екологічного права Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) 7 листопада 2003 року у Шанхаї, Китай. Меморандум про Взаєморозуміння визначає шляхи співпраці між цими організаціями. Сторони Меморандуму співпрацюватимуть з метою побудови мережі інституцій та експертів з екологічного права в Україні та Східній Європі та створення додаткових “центрів досконалості” з екологічного права у Східній Європі, вживатимуть заходи для створення та удосконалення екологічного права.

На своїй нещодавній зустрічі (проведеній 13-15 травня 2003 року у Карпатах, Україна) Керівний комітет Комісії з екологічного права МСОП одноголосно визнавЕПЛ “центром досконалості” Комісії з екологічного права МСОП. “Центри досконалості” екологічного права - це інституції, які тісно співпрацюють з університетами, юридичними факультетами, беруть активну участь у формуванні екологічного права як на національному, так і на міжнародному рівні.

Зустріч Робочої групи Конвенції Еспо
2 листопада, 2003 р.

“План роботи Конвенції Еспо на наступні роки повинен містити чіткі положення щодо залучення НУО в роботу з реалізації Конвенції”, - сказав Андрій Андрусевич на нещодавньому засіданні Робочої групи Конвенції Еспо в Женеві. Представляючи понад 300 екологічних НУО Європи, об’єднаних у коаліцію ЕКО Форуму, Андрій Андрусевич перебував 3 дні у Женеві, де він відстоював інтереси громадськості під час переговорів в рамках Конвенції Еспо.

План роботи Конвенції Еспо, який буде прийнятий на 3-ій зустрічі Сторін Конвенції – найвищий керівний орган Конвенції – був одним з питань, що обговорювались у Женеві минулого тижня.

Комітет з дотримання Конвенції представив на розгляд Робочої групи свій звіт про роботу на третьому засіданні Комітету. Комітет вповноважений проводити нагляд за дотриманням Конвенції, а також розглядати будь-які випадки можливого недотримання Конвенції Сторонами. Громадськість розглядає Комітет як важливий орган, де можна захищати інтереси громадян. Ці переговори могли закінчитись у прийнятті пропозицій Комітету щодо презумпції закритості засідань Комітету, щодо позбавлення громадськості права ініціювати процедуру розгляду недотримання Конвенції та ін. Тим не менше, висловлені під час переговорів заперечення змусили Комітет переглянути свої пропозиції.

Зокрема, під час переговорів Андрій Андрусевич сказав: “Комітет [з дотримання Конвенції] зробив висновок у своєму звіті щодо презумпції закритості засідань Комітету, коли він розглядає питання недотримання Конвенції... прозорість та відкритість є ключовими елементами сучасної демократії. Ці принципи мають однаково застосовуватись як окремими країнами, так і міжнародним співтовариством”.

Захист національного надбання - унікального Дунайського біосферного заповідника - справа кожного громадянина! 

Місцевим судом Печерського району міста Києва було прийнято до розгляду скаргу громадянина Скрильнікова Д.В. про визнання незаконним п. 3 Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року "Про стан виконання Указу Президента України від 10 серпня 1998 року N 861 "Про створення Дунайського біосферного заповідника" та перспективи будівництва судноплавного шляху Дунай - Чорне море".

Пунктом 3 цього Указу внесено зміни в Указ Президента України від 10 серпня 1998 року N 861 "Про створення Дунайського біосферного заповідника". Цими змінами з Указу 1998 року "Про створення Дунайського біосферного заповідника" було вилучено слова про те, що територія заповідника включає протоки і внутрішні водойми та двокілометрову смугу в акваторії Чорного моря, натомість залишено тільки фразу щодо акваторії Чорного моря.

Як відомо такі зміни були ініційовані Мінтрансом, який тривалий час, незважаючи на протести науковців та громадськості, лобіює проект будівництва суднохідного каналу “Дунай-Чорне” через заповідну зону біосферного заповідника.

На думку скаржника пункт 3 Указу, що оскаржується, було прийнято з порушенням встановленого законодавством порядку зміни меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порушує права та інтереси громадян.

“Навіть Президент України не може всупереч законодавству України та встановленій процедурі змінювати межі чи скасовувати статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду створених з дотриманням законодавства України та на виконання міжнародних угод” - стверджує скаржник.

На перше засідання 26 вересня 2003 представники відповідача не з’явились. Наступне засідання відбудеться 16 жовтня 2003 року. Слід зазначити, що згідно зі статтею 248-4 Цивільного процесуального кодексу України подання скарги до суду зупиняє виконання оскаржуваного пункту Указу Президента України.

Мешканці Вільшини звернулись до Європейського суду з прав людини

11 мешканців присілку Вільшина с. Сілець Сокальського району, розташованого під породним відвалом Центральної збагачувальної фабрики поблизу м. Червонограда Львівської області, звернулися з заявою до Європейського суду з прав людини про захист права на житло та права на повагу до особистого та сімейного життя.

Територія, на якій проживають заявники, забруднена важкими металами, вміст цих металів у воді та ґрунті, серед яких ртуть, кадмій, залізо, у 6-25 разів перевищує допустимі концентрації.

Через просідання ґрунту будинки мешканців хутора постійно підтоплюються. Весною, а інколи і ціле літо вони стають островами.

Мешканці присілку вже кілька років позбавлені питної води. Вода у криницях мешканців непридатна для будь-якого вжитку, навіть у побутових цілях. Питну воду мешканцям підвозять нерегулярно і в кількості, недостатній для нормального споживання.

Рішення про відселення мешканців присілку Вільшина було прийняте ще у 1994р. Сокальською районною радою. Після неї рішення про відселення мешканців присілку приймали Львівська обласна державна адміністрація, Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Львівська обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій тощо. Однак, жодне з рішень не було виконане. Всі державні органи, до яких зверталися мешканці, підтвердили неможливість проживання на території присілка Вільшини. Тим не менш, протягом 9 ти років не відбулось жодних зрушень щодо забезпечення прав мешканців.

Мешканці звернулися до Європейського суду з прав людини не вичерпавши всіх національних засобів захисту, зокрема судового. Підставою для цього є той факт, що поданий мешканцями позов до суду про відселення вже більше ніж рік не був призначений до розгляду.

Інтереси мешканців присілку Вільшина представляють юристи Благодійного фондуЕПЛ”.

В ЕПЛ нова веб-сторінка

Розпочала роботу нова веб-сторінка Благодійного фондуЕПЛ”. На нашій веб-сторінці ви можете знайти інформацію про нашу організацію, її основні напрямки роботи, останні події, а також багато корисної інформації, зокрема Національну доповідь про стан довкілля у Львівській області за 2002 рік, план роботи відділу державної екологічної експертизи, екологічний календар, та ін.

Вересень 2003 р.

У 1996 році до ЕПЛ звернулася мешканка м. Львова зі скаргою щодо порушення її прав у зв’язку з незаконним будівництвом гаражу безпосередньо біля її житлового будинку. Гараж був збудований її сусідами у порушення санітарних, пожежних та інших вимог українського законодавства. Звернення мешканки з скаргами до місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування позитивних результатів не дали.
ЕПЛ надав громадянці правову допомогу, у результаті якої було подано позовну заяву до суду про визнання такого будівництва незаконним. ЕПЛ також представляв інтереси мешканки в суді. 21 лютого 1997 року суд Личаківського району м. Львова виніс рішення, згідно якого визнав незаконним будівництво гаражу та зобов’язав Личаківську районну адміністрацію прийняти рішення щодо цього гаражу згідно ст.105 ЦК України. Це рішення суду неодноразово розглядалося в касаційній інстанції та за нововиявленими обставинами. ЕПЛ відстоював інтереси мешканки в цих інстанціях, як наслідок рішення суду було визнане обґрунтованим і залишене у силі.
12 вересня 1997 року Личаківська районна адміністрація прийняла розпорядження про знесення самовільно збудованого гаражу.
Не зважаючи на прийняте рішення районного суду та розпорядження районної адміністрації м. Львова, незаконно збудований гараж не зносився. Тому ЕПЛ підготовив скаргу до суду на бездіяльність Личаківської районної адміністрації та ЖЕКу №507 м. Львова.
14 жовтня 1999 року суд Личаківського району м. Львова виніс рішення, яким визнав скаргу мешканки обґрунтованою і зобов’язав Личаківську районну адміністрацію та ЖЕК №507 м. Львова знести самовільно збудований гараж.
Оскільки рішення судів далі не виконувалися, ЕПЛ надав правову допомогу мешканці щодо звернення до виконавчої служби Личаківського району м. Львова та відкриття виконавчого провадження. Проте діяльність виконавчої служби щодо виконання судових рішень вкотре засвідчила порушення прав громадянки, у тому числі органами державної виконавчої влади. Виконавче провадження проводилося з порушенням чинного законодавства України, у результаті чого рішення судів так і не виконувалися. ЕПЛ підготував ряд скарг на дії та бездіяльність виконавчої служби до різних органів державної влади (Міністерства юстиції України та його управління у Львівській області, Генеральної прокуратури України та прокуратури м. Львова, Уповноваженому з прав людини Верховної Ради України та ін.).
У результаті спільних наполегливих дій ЕПЛ та мешканки у червні 2003 року незаконно збудований гараж було знесено. Справа вирішена на користь нашої клієнтки, рішення судів виконано у повному обсязі.

ВЕПЛ – новий виконавчий директор

28 травня 2003 р. в ЕПЛ призначено нового виконавчого директора – Андрусевича Андрія, який раніше працював в організації спеціалістом з міжнародних відносин.

ЕПЛ визнано “центром досконалості” екологічного права

Перша в Україні зустріч керівного комітету Комісії з екологічного права Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) відбулася 13-15 травня 2003року у Карпатах, Україна.
Керівним комітетом Комісії з екологічного права МСОП ЕПЛ було надано статус “центру досконалості” екологічного права.
“Центри досконалості” екологічного права це інституції, які тісно співпрацюють з університетами, юридичними факультетами, беруть активну участь у формуванні екологічного права як на національному рівні, так і на міжнародному шляхом творення теоретичного знання про екологічне право та його практичною реалізацією.
Такі центри на сьогодні існують лише у Сінгапурі, Китаї, Російській Федерації, Кувейті, Бразилії та Пакистані.

16-17 травня 2003 р. вперше у регіоні Центральної та Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії відбувся Симпозіум з екологічного права для суддів верховних та конституційних судів країн цього регіону на тему “Роль судів в застосуванні екологічного права: оцінка потреб регіону”.
Симпозіум організовувався Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) та Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) спільно з Благодійним фондомЕПЛ”, Державною судовою адміністрацією України та Академією суддів України.
Зустріч відбулась у рамках трьохрічної Програми ООН з навколишнього середовища з освіти суддів у сфері екологічного права, прийнятої на Глобальному симпозіумі суддів зі сталого розвитку і ролі права (Йоганнесбург, Південна Африка, 18-20 серпня 2002р.).
У Симпозіумі, що проводився у Львові, брали участь голови Конституційного Суду Узбекистану та Киргистану, голова Верховного Суду Грузії, судді Конституційного Суду Білорусі, Молдови, України, судді Верховного Суду Азербайджану, Казахстану, України, суддя Касаційного суду Вірменії, заступники голів Верховного Суду Білорусі та Таджикистану, суддя Вищої судової палати Молдови, заступник голови Верховного адміністративного суду Болгарії.
На Симпозіумі розглядались питання екологічних прав як фундаментальних прав людини, процесуальних і матеріальних прав людини в зв’язку з навколишнім середовищем, доступу до правосуддя за Оргуською конвенцією, застосування екологічного права судами різних країн, зокрема, конституційним, розглядалось питання доцільності існування екологічних питань, рішення судів з екологічних питань, та ін.

За результатами проведення Симпозіуму, судді прийняли Львівську заяву, в якій були не лише вказані розглянуті питання, але й визначені потреби суддів цього регіону та шляхи їх вирішення. Заява була представлена на П’ятій Всеєвропейській конференції міністрів “Довкілля для Європи”, яка проходила у Києві 21-23 травня 2003 р.