Апеляційний суд не визнає протиправності у бездіяльності Мінприроди щодо невиконання зобов’язань зі зміни клімату
02.02.2010 року Львівський апеляційний адміністративний суд скасував рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2008 року, яким було задоволено позовні вимоги Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Мінприроди у зв’язку із бездіяльністю міністерства із виконання зобов’язань зі зміни клімату згідно Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї та національного законодавства, яке приймалося задля виконання вказаних міжнародних угод. Тобто ЕПЛ відмовлено у задоволенні позовних вимог до Мінприроди.
ЕПЛ просила суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища як координатора заходів щодо виконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї, оскаржуючи невиконання конкретних зобов’язань згідно національного та міжнародного законодавства, та зобов’язати Мінприроди вжити заходи із виконання відповідних зобов’язань.
Рішення Львівського апеляційного адміністративного суду базується на наступних доводах:
- Координуюча роль Мінприроди із виконання Україною зобов’язань за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату полягає лише у тому, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають Мінприроди щороку інформацію про обсяги споживання всіх видів палива, а також види промислової та сільськогосподарської діяльності, внаслідок яких утворюються антропогенні викиди.
- Державний фонд охорони навколишнього природного середовища за рахунок якого Мінприроди має фінансувати роботи для виконання обов’язків зі зміни клімату, має формуватися зі зборів за забруднення навколишнього природного середовища, за рахунок стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та за рахунок цільових та інших добровільних внесків, в тому числі так званих «міжнародних добровільних організацій». Колегія суддів погодилася з позицією відповідача, яка полягає в тому, що у зв’язку із відсутністю реального механізму стягнення коштів (зборів) за забруднення за відсутності коштів не має можливості забезпечити фінансування відповідних робіт для виконання зобов’язань зі зміни клімату згідно національного та міжнародного законодавства, то неможливість забезпечити фінансування не є порушенням міжнародних нормативно-правових актів та національного законодавства.
- Суд вказує на те, що є й інші органи, які уповноважені на виконання певних завдань та провадження діяльності згідно РКООНЗК та Кіотським протоколом.
- При цьому суд не вказав, на підставі якого нормативно-правового акту він дійшов до висновку, що відсутність коштів є належним обґрунтуванням бездіяльності відповідача та звільняє його від необхідності виконувати взяті на себе обов’язки, згідно міжнародних угод. Виникає питання доцільності підписання Україною міжнародних угод як таких, коли надалі не забезпечується фінансування виконання взятих на себе обов’язків.
- У Національному плані заходів із реалізації положень Кіотського протоколу до РКООНЗК справді є перелік заходів, спрямованих на виконання даних міжнародних документів, виконання кожного з яких покладено на відповідні органи державної влади. При цьому ЕПЛ оскаржували бездіяльність Мінприроди щодо невиконання лише тих завдань, які покладені на даний орган, тому бездіяльність інших органів, якщо така і мала місце, не повинна була досліджуватися ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, оскільки виконання покладених на Мінприроди обов’язків ніяким чином не залежало від виконання відповідних завдань іншими органами державної влади, чого і не стверджує Мінприроди. Відповідач не надав жодних доказів виконання завдань чи будь-якої роботи у питаннях, які ЕПЛ піднімала у позовній заяві. При цьому суд не вказує на те, що обов’язки, невиконання яких оскаржує позивач, не віднесені до компетенції Мінприроди. Той факт, що на інші органи також покладено обов’язок із виконання певних зобов’язань зі зміни клімату не заперечує координуючої ролі Мінприроди, визначеної Указом Президента, а також не знімає із відповідача відповідальності за виконання покладених на нього обов’язків, згідно нормативно-правових актів України.
- Як видно із позовних вимог ЕПЛ, значна частина обов’язків та повноважень у сфері зміни клімату полягає у здійсненні організаційної роботи, створенні передумов для виконання та впровадження певних кліматоохоронних заходів в Україні, розроблення відповідної нормативної бази та забезпечення правової регламентації діяльності, пов’язаної із зміною клімату, що не вимагає в першу чергу фінансування та значних коштів[1]. Тобто відсутність коштів для виконання тих чи інших зобов’язань зі зміни клімату не може бути обґрунтуванням бездіяльності Мінприроди, оскільки саме організуючої, координуючої ролі Мінприроди, як центральний орган державної виконавчої влади у сфері охорони довкілля, не виконує. Не виконується поточна робота із розроблення нормативно-правових актів, не врегульовується діяльність, пов’язана із зміною клімату, що відповідає основним завданням Мінприроди відповідно до Положенню про Міністерство охорони навколишнього природного середовища.
Таким чином ЕПЛ готується до касаційного оскарження рішення апеляційного адміністративного суду у Вищому адміністративному суді України.
[1] Так, ЕПЛ оскаржувала бездіяльність щодо виконання таких заходів, як, наприклад: впровадження кліматоохоронної політики зі зниження викидів парникових газів в Україні; підвищення ефективності використання енергії, охорона та поліпшення якості поглиначів та накопичувачів парникових газів; заохочення форм сталого та раціонального ведення сільського господарства у контексті урахування особливостей зміни клімату; сприяння широкому використанню та впровадженню нових і відновлюваних видів енергії, технологій поглинання двоокису вуглецю та передових сучасних екологічно безпечних технологій; заохочення належних реформ з метою сприяння реалізації політики та заходів обмеження або скорочення викидів парникових газів; розроблення регіональних програми, які містять у собі заходи по пом’якшенню наслідків зміни клімату; сприяння і співпраця у розробці, застосуванні і розповсюдженні, включаючи передачу технологій, методів і процесів, які дають можливість обмежити, знизити або припинити антропогенні викиди парникових газів; враховування пов’язаних із зміною клімату міркувань при проведенні своєї відповідної соціальної, економічної та екологічної політики; сприяння і співпраця у питаннях освіти, підготовки кадрів і просвіти населення в питаннях зміни клімату; застосовування відповідних заходів у пом’якшенні наслідків зміни клімату шляхом обмеження своїх антропогенних викидів парникових газів; розроблення і здійсненні програм у галузі освіти та підготовки кадрів; розроблення і здійснення програм просвіти та інформування громадськості з проблем зміни клімату і її наслідків; доступ громадськості до інформації про зміни клімату та їх наслідки; участь громадськості у розгляданні питань зміни клімату та їх наслідків і у розробленні відповідних заходів реагування; розроблення і затвердження методичних рекомендацій з підготовки та проведення інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів; підготовка і затвердження національного плану розподілу дозволів на антропогенні викиди із джерел парникових газів; підготовка і затвердження методичних вказівок щодо проведення моніторингу та складення звітності про видачу дозволів на антропогенні викиди із джерел парникових газів; розробка національного плану заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату; розробка і затвердження порядку ведення банку даних щодо екологічно безпечних технологій, обміну інформацією; вдосконалення методологічного забезпечення визначення обсягів викидів парникових газів.
