Новелою законопроєкту № 3091 «Про державний екологічний контроль» є запровадження юридичної відповідальності суб’єктів господарювання за порушення вимог природоохоронного законодавства. Як би це не було дивно, але і у 2020 році, через 29 років після проголошення незалежності, правова система України лише фрагментарно відображає такий важливий інструмент регулювання ринкової економіки як юридична відповідальність учасників такого ринку.
Нагадаємо, що згідно із статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. От тільки дисциплінарну відповідальність несуть працівники, адміністративну – громадяни та посадові особи, кримінальну – фізичні особи, і лише цивільну – всі, в тому числі суб’єкти господарювання. Тобто, до сьогоднішнього дня юридичні особи можуть бути притягнені лише до цивільно-правової відповідальності за заподіяну ними екологічну шкоду. Такий вид відповідальності, тим більше як єдиний для таких суб’єктів, є кричущо непропорційним ступеню суспільної небезпеки екологічних порушень, а також трудомістким для держави (застосовується виключно через змагальний судовий процес). І ця ситуація, на нашу думку, є чи не основною причиною тотального ігнорування бізнесом екологічних вимог на території України.
До речі, у інших сферах ситуація виглядає інакше. Згідно із статтею 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»1 юридичні особи несуть відповідальність за цілий ряд порушень. До прикладу, суб’єкти містобудування, які є замовниками будівництва об’єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання. Розмір штрафу за таке порушення щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із значними наслідками (СС3), становить дев’ятсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто неповних два мільйони гривень. Натомість, експлуатація такого об’єкта без передбаченого законом екологічного дозволу (до прикладу, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря) потягне за собою лише відповідальність за статтею 164 Кодексу про адміністративні правопорушення2, штраф за якою становить від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 до 34 тисяч гривен. Більше того, штраф буде накладений на відповідальну посадову особу, а не на компанію, на яку законодавством покладено обов’язок отримати такий дозвіл.
Законопроєктом № 3091 «Про державний екологічний контроль» вперше в екологічному праві запропоновано системно запровадити відповідальність суб’єктів господарювання за порушення вимог природоохоронного законодавства – відповідний розділ 3 законопроєкту. Тобто на додачу до існуючих, але застарілих та малоефективних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, законопроєкт № 3091 вводить господарську відповідальність за порушення природоохоронного законодавства для суб’єктів господарювання (юридичні особи та ФОПи). Законопроєкт наводить власне склади правопорушень та санкції за них, а також порядок притягнення до такої відповідальності (порядок складання протоколів, розгляду відповідних справ, накладення адміністративного-господарських штрафів та інших видів адміністративно-господарських санкцій органом державного екологічного контролю).
Законопроєкт № 3091 встановлює адміністративно-господарські штрафи для суб’єктів господарювання за недопуск до перевірки, провадження діяльності без оформлення передбачених законом «екологічних» дозволів, провадження діяльності із порушенням умов таких дозволів та інші порушення. Розміри штрафів подекуди варіюються в залежності від ступеня екологічного ризику від господарської діяльності і становлять суттєві суми, здатні реально змінити поведінку підконтрольних суб’єктів.
У наступних матеріалах ми продовжимо висвітлювати аспекти законопроєкту, а також інформуватимемо широку громадськість про прогрес у адвокатування проєкту Закону України «Про державний екологічний контроль» № 3091. Попередні матеріали із серії про проєкт Закону України «Про державний екологічний контроль» № 3091
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроект «Про державний екологічний контроль»: співвідношення із Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»
- Законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: відкритість як запорука доброчесності
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: підконтрольні суб’єкти
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: співвідношення повноважень органу державного екологічного контролю з іншими контролюючими органами
- МБО «Екологія-Право-Людина» про законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: альтернативний законопроєкт
