Сталося так, що осінній семестр 3тього курсу студенти Політехніки вивчали таку дисципліну, як Екологічне право України, і з огляду на те, що еко законодавство частково застаріле, частково не прийняте, а частково настільки суперечне, що виникало логічне запитання «А навіщо ця галузь права взагалі існує, якщо вона фактично майже нічого не регулює і не захищає?».
Тож я і мій кращий університетський друг Слава, у пошуках нового «менінгіту» на свої голови, вирішили активно зайнятися питанням екології, і ролі юриста у такому процесі.
І звичайно, що наш інтерес одразу привернув увагу викладачки (так-так давайте не забувати про фемінітиви) Марич Христини, яку я не можу назвати інакше, як світилом еко-права НУ «Політехніки». Остання заохотила нас писати тези або статті і пройти конкурс на навчання у ЕПЛ.
Спочатку ми трішки налякалися, бо це одразу + 18 годин щотижня потрібно було витрачати додатково на навчання, але розуміючи що ще не факт, що нас оберуть – вирішили ризикнути.
Так, і я і Слава пройшли конкурсний відбір на слухачів п’ятого онлайн курсу із міжнародного екологічного права та управління, оголошеному на офіційному сайті Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», де проходили онлайн навчання з 27 січня до 31 травня 2020 року, після чого стали випускниками Літньої школи ЕПЛ (6-8 липня 2020 року) та отримали сертифікати про закінчення навчання.
На жаль, закінчити з відзнакою нам не вдалося, адже потрібно розуміти, що еко-право це не тільки для юристів, тут потрібно бути трішки і екологом, і ботаніком, і геодезистом…
Такі поняття, як «інвазивні види», «природні оселища», «Смарагдова мережа», «Natura 2000», та багато інших, про котрі ми раніше навіть не знали стали звичними і зрозумілими.
Повірте, я б хотіла ще дуже багато чого написати, поділитися всім, що стало відомо мені з курсу, бо інформація справді вражаюча, але боюсь, мені не вистарчить й цілого дня.
Попри це, хочу сказати, що в разі, якщо виникатимуть певні запитання, пов‘язані з екологією, ви спокійно можете звернутися до мене, я звичайно не надам пояснень як профі, але підказати як далі діяти, до кого звернутися, і що взагалі значить те чи інакше питання – зможу.
Окрім цього, за результатами пройденого навчання, я надихнулася на написання цілої наукової статті на тему «Актуальності кодифікації еко-законодавства України» і знаєте, не приведи Боже сказати комусь до мене, що Екологічний кодекс безкорисний!
Я вклала в це дослідження майже рік свого життя, і він не те що потрібний, я досі не розумію чому його не існує, як на мене – це абсолютно антигуманно, ще й з огляду на те, що в Конституції України в ст. 50 йдеться, що Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Але знали б ви наскільки часто це право порушують, а інституту відповідальності як такого нема, тобто він, ніби, є але це «є» настільки умовне….
Усі аргументи я навела в науковій статті, котру згодом опублікую в профілі
Кожен, хто її прочитав – змінив свою думку, і ви її зміните – гарантую…
6 січня 2021 р.
Соломія Кіра (Юринець)
