Приклади ощадливого використання води в сільському господарстві

Вода є стратегічним ресурсом економічного розвитку будь-якої соціально-економічної системи. За останні півстоліття поновлюваний запас прісної води на 1 людину зменшився майже на 60% при стійкій тенденції збільшення обсягів водовикористання, обумовленої економічним зростанням, збільшенням населення, покращенням добробуту. Ефективне запобігання проблемі дефіциту води задля задоволення поточних і майбутніх потреб спонукає до розроблення і впровадження адекватних заходів із охорони і управління водними ресурсами¹.

Роль сільського господарства в умовах дефіциту води є складним питанням і його слід розглядати в контексті сталого розвитку. На сільське господарство припадає третина використання води в Європейському Союзі.  Аграрна галузь впливає на кількість та якість води, яка є необхідною для інших цілей. У деяких районах Європи забруднення сільськогосподарськими пестицидами та добривами є основною причиною низької якості води². Ставлення до водних та земельних ресурсів залишається споживчим, а їх раціональному використанню й охороні та меліоративному стану зрошуваних земель не приділяється належна увага на всіх рівнях ієрархії управління³. Очікується, що до 2050 року чисельність населення збільшиться до понад 10 мільярдів, населення планети потребуватиме їжі та води для задоволення своїх основних потреб, внаслідок чого до 2050 року сільськогосподарське виробництво може збільшитися приблизно на 70%⁴. 

Внаслідок частих посух та зміни клімату, фундаментальну роль у забезпеченні виробництва продуктів харчування відіграє зрошення, найбільш ефективним з точки зору водокористування є крапельне зрошення. Однак, також варто зосередити увагу на інших аспектах, таких, як види сільськогосподарських культур, які найкраще відповідають місцевим умовам вирощування. Існує також хороша сільськогосподарська практика, яка допомагає оптимізувати структуру ґрунту, наприклад, глибоке розпушування ґрунту, створення борозден, з метою уникнення просочування води в підземні джерела, встановлення сенсорних датчиків вимірювання кількості опадів для регулювання інтенсивності зрошення⁵.

Відповідно до статті 65 Водного кодексу України, користування водами для потреб сільського господарства здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водокористування. Під час зрошення земель сільськогосподарського призначення водокористувачі зобов’язані здійснювати заходи щодо попередження підтоплення, заболочення, засолення та забруднення цих земель. Якість води, що використовується для зрошення земель сільськогосподарського призначення, повинна відповідати встановленим нормативам. Зрошення сільськогосподарських угідь та скидання дренажних вод у водні об’єкти здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається власнику зрошуваних угідь у встановленому порядку⁶.

Нижче наведемо приклади заходів, які сприяють зменшенню обсягів_­ використання води в сільськогосподарському виробництві⁷:

• Використання систем крапельного зрошення. Системи крапельного зрошення доставляють воду безпосередньо до коріння рослини, зменшуючи випаровування води, яке відбувається при використанні звичайних систем поливного розпилення. Таймери можна використовувати для планування поливу в прохолодніші частини дня, додатково зменшуючи втрати води. Правильно встановлений крапельний полив може заощадити на 80% більше води, ніж звичайне зрошення, і навіть, може сприяти збільшенню врожайності сільськогосподарських культур.
  До прикладу, У США під системами краплинного зрошення знаходиться 1,5 млн га земель. Американські вчені проводили дослідження еколого-економічної ефективності мікрозрошення порівняно із звичайними способами поливу. Так, використання краплинного методу забезпечує економію зрошувальної води до 70% та підвищення врожайності на 20-90%⁸.

• Накопичення та зберігання води. Багато ферм використовують воду із комунальних мереж або колодязей (підземні води), тоді як деякі побудували власні водойми, щоб накопичувати та зберігати дощову воду для використання протягом року. 

• Планування зрошення. Розумне управління водою полягає не тільки в тому, яким чином доставляється вода, але також залежить від періодичності та кількості. Щоб уникнути недостатнього або надмірного поливу своїх сільськогосподарських культур, фермери ретельно стежать за прогнозом погоди, а також за вологістю ґрунту та рослин та пристосовують свій графік зрошення до поточних умов. 

• Посухостійкі культури. Вирощування сільськогосподарських культур, що відповідають клімату регіону, є ще одним способом отримання фермерами більшого врожаю. Види сільськогосподарських культур, які є звичними для посушливих регіонів, є природно посухостійкими.

• Сухе землеробство. Метод вирощування сільськогосподарських культур без спеціального зрошення в регіонах з обмеженою вологістю. Успішність застосування даного методу залежить від ефективного зберігання обмеженої вологи в ґрунті, правильного підбору культур та методів вирощування, які найкраще використовують цю вологу. Сухе землеробство стало нормою в деяких регіонах Австралії, США, Іспанії, Італії та Греції. Перевагою даної технології є те, що за посушливих умов на полях немає бур’янів, грибкові патогени та шкідники, як правило, також не фіксуються в сухих посівах. Сухе землеробство, як правило, покращує смакові якості, але дає менший урожай, ніж зрошувані культури. Винний виноград, оливки, картоплю та яблуні також можна успішно вирощувати в сухих умовах⁹.

• Компост і мульча. Встановлено, що компост або розкладена органічна речовина, яка використовується як добриво, покращує структуру ґрунту, збільшуючи його водоутримуючу здатність . Мульча – це матеріал, що розкидається поверх ґрунту для збереження вологи. Мульчування зменшує фізичне випаровування вологи з ґрунту. В умовах посухи непродуктивні втрати вологи зменшуються в 1,7 рази, а при достатньому зволоженні — втричі. Мульчування також поліпшує температурний режим, агрофізичний стан ґрунту, агрохімічні та біологічні показники. Крім того, мульчування істотно підвищує ефективність дії мінеральних добрив, особливо в посушливих умовах вирощування¹⁰. 

• Покривні культури. Посаджені для захисту ґрунту, покривні культури, зменшують кількість бур’янів, підвищують родючість ґрунту та вміст органічних речовин, допомагають запобігти ерозії та ущільненню. Це дозволяє воді легше проникати в ґрунт і покращує її водоутримуючу здатність. Опитування фермерів показали, що поля, засіяні покривними культурами, були на 11-14% продуктивнішими, ніж звичайні поля в роки посухи. 

• Органічне вирощування. Кукурудза, вирощена на органічних полях, має на 30% більший урожай, ніж звичайні поля в роки посухи. На додаток до того, що токсичні пестициди не потраплятимуть у підземні горизонти, органічне вирощування допомагає утримувати вологість ґрунту. Здоровий ґрунт, багатий на органічні речовини та мікроорганізми, служить губкою, яка постачає рослинам вологу. Оорганічні поля можуть заповнювати запаси підземних вод до 20%¹¹.

Найважливішою умовою поліпшення інтегрованого управління водокористуванням є відповідальне споживання, проведення досліджень, впровадження інновацій, а також економічне стимулювання раціонального використання, охорони і відтворення водних ресурсів у сільськогосподарському виробництві.