17 листопада 2021 року Комітет ВРУ з питань екологічної політики та природокористування вчергове мав розглядати реформу у сфері промислових викидів. На розгляд виносилися три законопроєкти: законопроєкт 6004, зареєстрований депутатами партії Голос, законопроєкт 6004-1 «групи Павлюка» та законопроєкт 6004-2, зареєстрований головою профільного комітету ВРУ та іншими депутатами. Участь у цьому засіданні взяло понад сто осіб.
Та неочікувано голова Комітету запропонував відкласти вирішення цього питання, мотивуючи це нещодавньою відставкою двох ключових міністрів (Міндовкілля та Мінекономіки), а відтак необхідністю провести додаткові обговорення між членами Комітету та ключовими органами виконавчої влади. Члени Комітету пропозицію підтримали, розгляд реформи відклали орієнтовно на 2 тижні.
Громадськість розуміє необхідність узгодження позицій, а ще важливіше – необхідність донесення до непрофільних відомств потреб промислово забруднених регіонів та вимог угоди про асоціацію з ЄС в частині наближення екологічних стандартів. Пріоритетність модернізації національної економіки шляхом впровадження найкращих доступних технологій та методів управління мають розуміти чиновники усіх секторів. Розуміти та працювати над цим питанням.
Ми сподіваємося, що заплановане на цей і наступний тиждень узгодження позицій не перетвориться на гру в одні ворота на користь лобістів інтересів великих забруднювачів та не призвете до розвороту реформи, яку вже другий рік просувають Міндовкілля та профільний комітет ВРУ. Зокрема, ми сподіваємося, що узгоджені позиції залишаться в межах таких «червоних ліній»:
Вимоги Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди, її принципи та підходи будуть в повній мірі впроваджені у запропонованих законодавчих рамках. Такими, що в повній мірі відповідають вимогам відповідної Директиви, є законопроєкти 6004 та 6004-2.
Натомість законопроєкт 6004-1 містить цілу низку положень, які віддаляють його від європейських підходів до регулювання промислового забруднення;
Реформа закладе основи для поступового, але невідворотного переходу підприємств-забруднювачів на найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ), а відтак і для довгострокових позитивних змін для здоров’я громадян та довкілля, як і довгоочікуваного «зеленого переходу» країни в цілому. Такий підхід, зокрема, відображений у законопроєктах 6004 та 6004-2.
Законопроект 6004-1, навпаки, знову відкладає на невизначений термін модернізацію підприємств-забруднювачів. Із врахуванням пропонованої можливості отримання відступу на 15 років, термін досягнення нормативів ГДВ, встановлених у висновках НДТМ, перевищуватиме два десятиліття (оскільки висновки НДТМ затверджуються згідно 6004-1 після 2024 року + 4 роки на введення їх в дію + 15 років відступу), тобто мова йде про початок встановлення фільтрів чи модернізацію щонайменше через 22 роки.
Не буде запропоновано жодних виключень, додаткових перехідних планів чи будь-яких інших підстав відкладення модернізації ніж ті, що передбачені у Директиві. Підхід до надання відступу від нормативів, зазначених у висновках найкращих доступних технологій та методів управління, буде базуватись на оцінці пропорційності витрат на впровадження НДТМ у порівнянні із перевагами для довкілля. Можливість та умови, у тому числі тривалість, надання відступу має визначатися за результатами такої оцінки дозвільним органом (законопроєкти 6004 та 6004-2), а не підприємством забруднювачем на власний розсуд (законопроєкт 6004-1).
Буде закладено вимоги про здійснення моніторингу викидів операторами установок, в тому числі автоматизованого моніторингу викидів та онлайн передачу даних такого моніторингу дозвільному органу (законопроєкти 6004 та 6004-2).
Проте положення законопроєкту 6004-1 про моніторинг викидів серйозно суперечать підходам Директиви та й чинному національному законодавству, зокрема встановлюють, що моніторинг викидів здійснюватиме дозвільний орган (а не оператор установки) та ще й лише після того, як забруднювач досягне показників викидів, закріплених у НДТМ, тобто планують моніторити та показувати реальні викиди лише після проведеної модернізації, яка цим законопроектом у найближчому майбутньому не передбачається (див. п. 2 вище).
Процедура видачі інтегрованого довкільного дозволу буде максимально прозорою та базуватиметься на принципах участі громадськості, як цього вимагають відповідні директиви ЄС та Орхуська конвенція(6004 та 6004-2).
На відміну від інших двох законопроєктів, положення законопроєкту 6004-1 в частині забезпечення ефективної участі громадськості ідуть у розріз із директивами ЄС та Орхуською конвенцією.
Не відбудеться фіксації поточних технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин.
Ганебний законопроект «групи Павлюка» 6004-1 своїми перехідними положеннями на невизначений термін фіксує чинні поточні (навіть не перспективні) технологічні нормативи викидів. Продовження поточних нормативів фактично означатиме легалізацію невиконання законодавства та умов чинних дозволів, політичне схвалення порушення (оскільки поточні нормативи мали бути досягнуті і замінені найближчим часом перспективними). Це, в свою чергу, поставить в неконкурентні умови тих, хто виконав умови законодавства і модернізувався, і в цілому погіршить умови чинних дозволів на викиди. Тобто зробить іще гірше, ніж є зараз.
В межах зазначених вище «червоних ліній» знаходяться два із запропонованих законопроектів – законопроєкт 6004 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та законопроєкт 6004-2 «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля». З урахуванням того, що авторами законопроекту 6004-2 є голова та члени профільного Комітету ВРУ, а також те, що він вже передбачає ряд компромісів на врахування зауважень бізнесу, сподіваємося що на розгляд у сесійну залу буде представлений саме він. Разом з тим, підкреслюємо, що пошуки будь-який компромісів повинні залишатися в рамках цілей реформи та назви законопроекту – забезпечення конституційного права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
Останні 13 років компромісів у вигляді відкладення модернізації, щорічного перенесення виконання екологічних вимог промисловістю «на наступний рік чи десятиліття» насправді коштує українцям багатьох років тяжких хворіб, десятки тисяч життів, безповоротне руйнування екосистем, безкарне отруєння річок та ґрунтів, відсталу економіку на застарілому аварійному обладнанні, втрат ВВП та неконкурентоздатну економіку. Небажання вкладати у розвиток та продуктивність власного виробництва та збагачення власних кишень за ціну життя громадян – це не компроміси і не захист національних інтересів промисловості, здоров’я українців чи збереження довкілля. Ми сподіваємося, що цього разу громадськість буде почута.
