У владних коридорах знову заговорили про адміністративну реформу. ЗМІ повідомляють, що під “скальпель” потраплять Мінстратегпром та МінАПК (увійдуть до складу Мінекономіки), а також Міндовкілля, яке за задумом має стати складовою Міненерго.
Ми на ці граблі вже наступали у 2019 році. Коли за відсутності плану, але за великого бажання щось змінювати було ліквідовано Мінприроди, а натомість постав такий собі енергетично-екологічний мутант. Він прожив не довго. Але, виявляється, є план його реінкарнації!
Фактично знову є намір трактувати на державному рівні довкілля (річки, луки, степи, гори, надра тощо) як ресурс для розвитку енергетики. З тією лише різницею, що тепер цей намір виник не в мирний час.
Зрозуміло, що державні видатки в умовах війни потрібно оптимізовувати. Але за рахунок чого? Чи є гарантії, що це тимчасово, що кошти отримані за рахунок мінімізації витрат на держапарат будуть спрямовані на зміцнення обороноздатності?..
Будучи країною, яка має офіційний статус кандидата в члени ЄС, Україні не треба нічого вигадувати й вдаватися в чергові експерименти щодо адміністративної реформи. Потрібно наполегливо крок за кроком адаптовувати систему державного управління під стандарти Євросоюзу, враховуючи національні особливості.
Нещодавно ЕПЛ узагальнювала інформацію про те, як і яким чином в країнах Європи охороняють довкілля. Енергетично-екологічних управлінських монстрів там обмаль. Натомість переважає позиція про окремий довкіллєвий напрямок в державних політиках.
Чи можемо ми сьогодні порахувати збитки завдані довкіллю від російської агресії? Так, можемо, за різними напрямками – ґрунти, вода, повітря, ліси… Є центр прийняття рішень, збору інформації, її узагальнення тощо, є відповідальні особи. Завтра їх може не стати.
Чи потерпало українське довкілля від надмірного промислового забруднення та виснажливого с/г до війни? Чи потерпає зараз?
Так!
Цифри і аргументи на користь існування окремого природозахисного державного відомства, незалежного від потужних АПК- та енерголобі, екологічна громадськість наводила неодноразово. Спочатку нашою позицією нехтували, ми знову нагадували й врешті минав час і приходило усвідомлення, що без системності українське довкілля перетвориться на руїну.
Дуже сподіваємося, що проєкти недолугих рішень будуть відкинуті ще на початку. Не робімо катастрофічних помилок, наслідки яких відчуватимуть наші діти!
