У контексті існуючої військової агресії рф проти України, варто одразу зазначити, що, відповідно до статті 4, ця Директива не застосовується до екологічної шкоди або неминучої загрози такої шкоди, спричиненої озброєним конфліктом, військовими діями, громадянською війною або повстанням, а також, неминучим та непоборним природним явищем надзвичайного характеру.
Щодо звʼязку із національним правом, то Директива не чинить перешкод підтримці або прийняттю державами–членами більш суворих положень щодо попередження та відновлення екологічної шкоди, зокрема, визначенню інших видів діяльності з метою їх підпорядкування вимогам даної Директиви в
галузі запобігання та відновлення, як і визначенню інших відповідальних сторін.
Директива не чинить перешкод прийняттю державами–членами належних положень, наприклад, заборони подвійного відшкодування витрат, якщо останнє може відбуватися внаслідок конкурентних дій, що проводяться компетентним органом на підставі даної Директиви та особою, майно якої було пошкоджене внаслідок екологічної шкоди. Бачимо, що Директива встановлює для держав–членів певний «мінімальний стандарт суворості», проте не забороняє державам–членам передбачати ще жорсткіші заходи
відповідальності.