Війна у Республіці Македонія (зараз – Республіка Північна Македонія) розпочалась у лютому 2001 року з нападу озброєної групи албанської Армії національного визволення на сили безпеки Республіки Македонія і завершилась 13 серпня того ж року підписанням Охридської угоди.
Короткий виклад деталей конфлікту. Напади партизанських загонів етнічних албанців на македонську поліцію та сили безпеки наприкінці 2000 року та на початку 2001 року, мабуть, застали македонський уряд та міжнародну спільноту зненацька. Напади почалися в невеликих селах, таких як Танусівці в західній Македонії, поблизу або на кордоні Косова, де зосереджена албанська меншина. У березні 2001 року зіткнення поширилися на місто Тетово (розташоване приблизно за 30 км на захід від столиці Скоп’є). Після короткого затишшя бойові дії поновилися в кількох районах, досягнувши нового рівня на початку червня, коли сили повстанців захопили міста неподалік від Скоп’є та на північ навколо Куманово. Президент Македонії Трайковський і прем’єр–міністр Георгієвський стверджували, що повстанці були переважно членами Армії визволення Косово, які проникли в країну з Косово. Уряд підрахував, що повстанців було
близько сотні, і звинуватив їх у спробі розділити країну. Македонські офіційні особи звинуватили НАТО в тому, що вона недостатньо зробила для роззброєння косовських повстанських сил та запобігання їхнього входу в Македонію.