3 липня 2023 року Верховний Суд виніс постанову стосовно правомірності затвердження детального плану “Ярославна” у Щасливцевській сільській раді Генічеського району Херсонської області (справа № 540/86/20).
Суть справи полягала у тому, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.09.2016 № 413 затверджено детальний план частини території Щасливцевської сільської ради за межами населеного пункту с. Щасливцеве (перша лінія забудови, на північ від бази відпочинку “Ярославна” ПАТ “Каховський завод електрозварювального устаткування”) площею 6,995 га для індивідуального дачного будівництва.
На інформаційний запит від 11.11.2019 ОСОБА_1 отримав копію розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.09.2016 № 413 “Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве” та копію пояснювальної записки до проєкту розпорядження голови районної державної адміністрації “Про затвердження детального плану – частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве”.
Запитувача було повідомлено, що у даному випадку висновок правової експертизи не був підготовлений.
Суд першої інстанції взагалі не визнав за позивачем права на судовий захист спиравшись на «відсутність порушення права», суд же апеляційної інстанції сфокусувався на питаннях дотримання чи недотримання порядку прийняття оскаржуваного розпорядження.
У касаційній скарзі позивач підкреслював, що він не оскаржував розпорядження з підстав недотримання порядку його прийняття, а підставами звернення до суду є саме те, що земельна ділянка, яку охоплює затверджений оскаржуваним розпорядженням детальний план, перебуває у межах прибережної захисної смуги, на якій заборонено будівництво відповідно до норм чинного законодавства.
В ході вирішення даної справи Верховний Суд сформулював ряд важливих правових позицій. Зокрема, варто звернути увагу на такі висновки Верховного Суду:
«Відповідно до Оргуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Оргуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Оргуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Оргуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства».
« З урахуванням того, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 має право на звернення до суду з позовом за захистом своїх екологічних прав та інтересів, а тому відхиляє покликання третьої особи на відсутність такого права».
«У прибережній захисній смузі вздовж морів, заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах може здійснюватися лише будівництво санаторіїв, інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням та каналізацією».
«Суди першої та апеляційної інстанцій повинні були встановити чи належить територія, щодо якої прийнято оскаржуваний детальний план, до прибережної захисної смуги та відповідно чи можна здійснювати на цій території будівництво. Отже, завданням судів попередніх інстанцій було надати оцінку аргументам позивача, перевірити обставини, які є визначальними при вирішенні цієї справи».
«Проте, суд першої інстанції обмежився висновками про те, що позивач не має права на звернення до суду (відсутність порушення права). Суд апеляційної інстанції, хоч і визнав право на позов, однак у своєму рішенні оцінив процедуру ухвалення оскаржуваного розпорядження та, крім цього, зазначив, що факт віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення підтверджується і Схемою планування території чорного та Азовського морів, затверджений рішенням Херсонської обласної ради від 03.03.2017 № 378 «Про затвердження Схеми планування території узбережжя Чорного та Азовського морів в межах Херсонської області». З наведеного вбачається, що детальним планом лише уточнюється, що зазначені землі рекреаційного призначення відносяться до категорії земель для індивідуального дачного будівництва, що не суперечить приписам ЗК України».
Зрештою, Верховний Суд постановив Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №540/86/20 скасувати, справу №540/86/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ця постанова Верховного Суду України є важливим прецедентом для судової практики у сфері забудови прибережних зон та їх збереження. Вирішення справи №540/86/20 вкотре підтверджує право громадськості на ефективний захист довкілля та можливість впливати на прийняття рішень, що стосуються збереження екологічно вразливих територій. Незважаючи на лише часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, відновлення розгляду справи до суду першої інстанції створює можливість для детального дослідження всіх факторів, пов’язаних із забудовою, із збереженням екологічної рівноваги у даному регіоні. Необхідно забезпечити баланс між потребами розвитку та захистом природних ресурсів для забезпечення сталого розвитку Херсонської області та всієї країни.
Із цією постановою та іншою актуальною практикою національних судів у справах, щодо довкілля можна ознайомитись у Реєстрі судових рішень з питань, що стосуються довкілля за посиланням: http://caselawepl.org.ua .
