Справа: Участь громадськості у коментуванні проектів нормативно-правових актів. ЕПЛ проти Міністерства юстиції України (МЮУ)
Суть справи: визнання протиправною бездіяльність МЮУ із налагодження роботи центральних органів державної виконавчої влади із коментарями громадськості до проектів нормативно-правових актів та зобов’язання до вчинення дій із налагодження процедури опрацювання коментарів громадськості; визнання протиправною надання неповної інформації на інформаційний запит ЕПЛ з даного питання.
Сторони: позивач: МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), відповідач: Міністерство юстиції України (МЮУ).
Суть проблеми: Зацікавлена громадськість має право на участь у прийнятті рішень з питань довкілля відповідно до національного та міжнародного законодавства України. ЕПЛ слідкує за розвитком екологічного законодавства в Україні, часто вносить пропозиції та коментарі до проектів нормативно-правових актів в галузі екологічного права, протягом 2007-2009 років позивачем надано Мінприроди та НАЕІ коментарі до близько 25 проектів нормативно-правових актів. При цьому, процедура роботи органів державної виконавчої влади із коментарями громадськості до проектів нормативно-правових актів не налагоджена, не є прозорою, громадськість не отримує відповіді на подані коментарі із роз’ясненням, які з них прийнято до уваги, а які відхилено і т.д. Cитуація, що склалася, є незадовільною та свідчить про відсутність умов для належної участі громадськості в процесі прийняття рішень з питань довкілля. МЮУ як органа, який координує правову діяльність в державі, налагодити дану роботу, встановити певні правила та процедури.
Основні факти:
У зв’язку із неналежною роботою органів державної влади із коментарями громадськості, які часто готує ЕПЛ, ми зверталися із запитом у Міністерство юстиції України. У зверненні ми просили МЮУ налагодити процедуру роботи із коментарями громадськості, які подаються до проектів нормативно-правових актів та узгодити таку діяльність із вимогами чинного законодавства України про участь громадськості. Відповіді, які ми отримали від МЮУ, не містять усієї інформації, що ми запитували.
Тому ЕПЛ просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність МЮУ щодо надання повної інформації на запит позивача та зобов’язати МЮУ надати інформацію на наступні питання, про які просив позивач у зверненні:
- У випадку неоприлюднення проекту нормативно-правового акту для обговорення його з громадськістю, яку відповідальність несе за це відповідальна особа/орган?
- Яка доля прийнятого нормативно-правового акту із порушенням положень про участь громадськості у прийнятті рішень? Чи може вважатися він чинним?
- Чи є спеціальні рекомендації щодо визначення питання того, чи підзаконний нормативно-правовий акт стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, та відповідно стосовно яких в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю? Чи оприлюднюється, обґрунтовується таке рішення? Чи може бути таке рішення оскаржено?
- зобов’язати МЮУ вжити заходів щодо налагодження процедури обговорення проектів нормативно-правових актів, оприлюднення коментарів громадськості та повідомлення громадськості про врахування чи відхилення тих чи інших коментарів; (розробити відповідні рекомендації, правила, нормативи чи внести пропозиції до відповідного органу про необхідність розроблення таких);
- виступити з ініціативою щодо розроблення нормативних положень про встановлення відповідальності органу державної влади (посадових осіб) за порушення процедури обговорення проектів нормативно-правових актів із громадськістю, неоприлюднення проекту нормативно-правового акту для обговорення із громадськістю .
09.10.09 – відбулося попереднє засідання у справі.
05.11.09 – перше судове засідання у справі (перенесено у зв’язку із відсутністю представника відповідача).
25.11.09, 22.12.09, 30.12.09, 01.03.10, 12.04.10, 17.05.10 – судові засідання у справі.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2010 задовольнив частково позовні вимоги ЕПЛ до Міністерства юстиції України (МЮУ):
У позовній заяві ЕПЛ просили визнати протиправною бездіяльність МЮУ щодо неповного надання інформації на інформаційні запити, які стосувалися питання участі громадськості в процесі обговорення проектів нормативно-правових актів, зобов’язати надати відповідну інформацію, а також в якості стратегічної позовної вимоги ми попросили суд зобов’язати МЮУ вжити заходів щодо налагодження процедури обговорення проектів нормативно-правових актів, оприлюднення коментарів громадськості та повідомлення громадськості про врахування чи відхилення тих чи інших коментарів (розробити відповідні рекомендації, правила чи нормативи чи внести пропозиції до відповідного органу про необхідність розроблення таких). Дану позовну вимогу суд не задовольнив, посилаючись на те, що ця процедура вже врегульована чинним законодавством. При цьому по даній вимозі, яка була також сформульована у запиті до МЮУ, суд погодився з тим, що МЮУ повинні були роз’яснити, чому вони відмовляються від вжиття відповідних заходів, та обґрунтувати свою таку позицію, хоч суд і не вважає, що може зобов’язувати Мін’юст вживати певних заходів, про які просила ЕПЛ.
Суд не врахував посилання МЮУ на те, що ЗУ «Про звернення» не застосовується до юридичних осіб, тобто до ЕПЛ. Суд погодився, що відповіді на запити повинні бути повними. Тому, суд зобов’язав МЮУ надати обґрунтовану повну відповідь на запит, який ми слали, зокрема, на наступні запитання: 1) Яка доля прийнятого нормативно-правового акту із порушенням положення про участь громадськості у прийнятті рішень? Чи може він вважатися чинним? 2) Чи є спеціальні рекомендації щодо визначення питання того, чи підзаконний нормативно-правовий акт стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, та відповідно, стосовно яких в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю? Чи оприлюднюється обґрунтовується таке рішення? Чи може бути таке рішення оскаржено?
23.06.2010 року Львівський апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою МЮУ від 11.06.2010 року, у якій МЮУ просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року. Свої позовні вимоги МЮУ обґрунтовує тим, що при винесенні постанови суд не врахував доказів, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, на думку МЮУ, суд першої інстанції неправильно дійшов висновку до того, що МЮУ не надав повної відповіді на запитання, поставлені у запиті ЕПЛ, оскільки відповіді на ці запитання передбачені законодавством, а тому не потребують додаткового тлумачення.
07 липня 2010 року ЕПЛ подали заперечення на апеляційну скаргу МЮУ, зазначаючи, що у своїй апеляційній скарзі МЮУ лише декларує порушення норм матеріального та процесуального права, однак не наводить жодного прикладу, який би підтверджував той чи інший факт. Окрім того, покликання МЮУ на відповідне законодавство жодним чином не розкриває питань, поставлених ЕПЛ.
Колегія суду апеляційної інстанції визнала, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 22 листопада 2012 року Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалив залишити без задоволення апеляційну скаргу МЮУ, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року без змін.
11 грудня 2012 року МЮУ подало касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року. МЮУ обґрунтовує касаційні вимоги тим, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано той факт, що ЕПЛ – юридична особа, а тому посилання позивача на Закон України «Про звернення громадян» є безпідставним, оскільки останній на неї не поширюється. Окрім того, ЕПЛ у запиті доручає МЮУ вжити певних заходів у сфері участі громадськості у прийнятті рішень органами державної влади, однак чинним законодавством не передбачено обов’язок МЮУ виконувати такі доручення. 13 грудня 2012 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою МЮУ. Суд касаційної інстанції встановив, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору. 08 квітня 2014 року Вищий адміністративний суд України ухвалив касаційну скаргу МЮУ залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції – без змін.
Листом від 07 серпня 2013 року № 260 ЕПЛ надіслали заяву про видачу виконавчого листа до Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-5783/09/1370. У відповідь на заяву Суд повідомив, що справа надіслана у Вищий адміністративний суд України, а тому питання про видачу виконавчого листа буде розглядатись після повернення справи з касаційної інстанції. 24 квітня 2014 року, після прийняття рішення касаційною інстанцією, ЕПЛ повторно звернулись до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа. Виконавчий лист був виданий 25 квітня 2014 року та отриманий ЕПЛ 05 травня 2014 року.
10 липня 2014 року ЕПЛ подали заяву до Державної виконавчої служби України про примусове виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року. 21 липня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Артемчуком Тарасом Володимировичем, було відкрите виконавче провадження. 08 вересня 2014 року ЕПЛ отримали лист від МЮУ із відповіддю на поставлені у запиті запитання. 10 жовтня 2014 року ЕПЛ отримали копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 06 жовтня 2014 року.
