Справа: Бездіяльність Генеральної прокуратури у розгляді скарг ЕПЛ про участь громадськості у коментуванні проектів нормативно-правових актів
Суть справи: визнання протиправною бездіяльність Генпрокуратури у розгляді скарг громадськості у зв’язку з їх направленням у органи, на які скаржиться скаржник. Зокрема мова йде про скаргу ЕПЛ із налагодження роботи центральних органів державної виконавчої влади із коментарями громадськості до проектів нормативно-правових актів та зобов’язання до вчинення дій із налагодження процедури опрацювання коментарів громадськості; визнання протиправною надання неповної інформації на інформаційний запит ЕПЛ з даного питання.
Сторони: позивач: МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), відповідач: Генеральна прокуратура України (Генпрокуратура).
Суть проблеми: Зацікавлена громадськість має право на участь у прийнятті рішень з питань довкілля відповідно до національного та міжнародного законодавства України. ЕПЛ слідкує за розвитком екологічного законодавства в Україні, часто вносить пропозиції та коментарі до проектів нормативно-правових актів у галузі екологічного права, протягом 2007-2009 років позивачем надано Мінприроди та Національному агентству екологічних інвестицій України (НАЕІ) коментарі до близько 25 проектів нормативно-правових актів. При цьому процедура роботи органів державної виконавчої влади із коментарями громадськості до проектів нормативно-правових актів не налагоджена, не є прозорою, громадськість не отримує відповіді на подані коментарі із роз’ясненням, які з них прийнято до уваги, а які відхилено і т.д. Ситуація, що склалася, є незадовільною та свідчить про відсутність умов для належної участі громадськості в процесі прийняття рішень з питань довкілля. Належного контролю з боку центральних органів державної виконавчої влади та з боку контролюючих органів за даною діяльністю немає.
Основні факти:
У зв’язку із неналежною роботою органів державної влади із коментарями громадськості, які часто готує ЕПЛ, ми зверталися із скаргою до Генеральної прокуратури, як до органу, який здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів, із вимогою провести перевірку роботи центральних органів державної виконавчої влади, зокрема НАЕІ, із коментарями громадськості до проектів нормативно-правових актів, у зв’язку із порушенням законодавства про участь громадськості у прийнятті рішень та законодавства про інформацію. При цьому розгляд скарги ЕПЛ Генпрокуратура не здійснила, а надіслала дану скаргу у орган, на який скаржився скаржник, що є порушенням ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян».
Тому ЕПЛ просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у нерозгляді скарги МБО «Екологія-Право-Людина» № 89 від 07.05.2009.
- Зобов’язати Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу позивача № 89 від 07.05.2009 р. та повідомити МБО «Екологія-Право-Людина» про результати такого розгляду.
- Зобов’язати Генеральну прокуратуру України утриматися від вчинення дій із направлення скарг громадян в орган, на який скаржиться скаржник.
- Зобов’язати Генеральну прокуратуру України розробити відповідні роз’яснення та довести до відома підлеглих прокурорів та прокуратур нижчого рівня щодо необхідності дотримання вимог ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» з метою недопущення у майбутньому направлення скарг громадян та об’єднань громадян у органи, на які скаржиться скаржник.
26.11.09 – попереднє судове засідання.
22.12.09, 29.12.09, 21.01.10, 09.02.10 – судові засідання у справі, в ході яких Генеральна Прокуратура заперечувала проти позовних вимог ЕПЛ повністю.
Змінені (уточнені) позовні вимоги ЕПЛ були наступними:
- Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у не розгляді скарги МБО «Екологія-Право-Людина» № 89 від 07.05.2009.
- Зобов’язати Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу позивача № 89 від 07.05.2009 та повідомити МБО «Екологія-Право-Людина» про результати такого розгляду.
- Зобов’язати Генеральну прокуратуру України утриматися від вчинення дій із направлення скарг МБО «Екологія-Право-Людина» у орган, дії якого оскаржуються.
- Зобов’язати Генеральну прокуратуру України розробити відповідні роз’яснення та довести до відома підлеглих прокурорів та прокуратур нижчого рівня щодо необхідності дотримання вимог ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» з метою недопущення у майбутньому направлення скарг громадян та об’єднань громадян у органи, дії яких оскаржуються.
09.02.2010 – Львівський окружний адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги ЕПЛ до Генеральної прокуратури. Таким чином, суд визнав протиправною бездіяльність Генпрокуратури із не розгляду скарги ЕПЛ, та незаконним перенаправлення скарг, які надсилаються в прокуратуру, у орган, на який скаржиться скаржник. В той же час, суд вважає, що не уповноважений на прийняття рішення про зобов’язання відповідача постійно вчиняти якісь дій згідно чинного законодавства, так як рішення судом приймаються лише за фактом конкретного порушення. Так само суд вважає, що не може зобов’язати Генпрокуратуру розробити певні роз’яснення щодо необхідності дотримання вимого чинного законодавства, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися як втручання в діяльність органів прокуратури.
19.02.2010 року Генеральна прокуратура України подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду про оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2010, обґрунтовуючи її тим, що Генпрокуратура розглянула скаргу ЕПЛ у відповідності із чинним законодавством. ЕПЛ подали заперечення на апеляційну скаргу Генпрокуратури.
Львівський апеляційний адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2013 року апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишили без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 09 лютого 2010 року – без змін.
29 жовтня 2013 року ЕПЛ звернулись у Львівський окружний адміністративний суд із заявою про видачу виконавчого листа у справі № 2а-6729/09/1370 за позовом ЕПЛ проти Генпрокуратури. Станом на 17 лютого 2014 року Львівський окружний адміністративний суд не видав виконавчого листа, обґрунтовуючи це тим, що матеріали справи передано до Вищого адміністративного суду України. Матеріали справи надійшли з Львівського апеляційного адміністративного суду у Львівський окружний адміністративний суд 13 листопада 2013 року, а направленні у Вищий адміністративний суд України – 28 листопада 2013 року. Заява ЕПЛ про видачу виконавчого листа у цьому проміжку знаходилась у Львівському окружному адміністративному суді, а тому у суду було достатньо часу для видачі виконавчого листа. У зв’язку з цим ЕПЛ підготували скаргу від 18 лютого 2014 року про невидачу виконавчого листа Голові Львівського окружного адміністративного суду, що була розглянута 18 березня 2014 року . За наслідками розгляду скарги Голова Львівського апеляційного адміністративного суду повідомив, що видача виконавчого листа на той час не була можливою у зв’язку з перебуванням усіх матеріалів справи у суді касаційної інстанції.
6 березня 2014 року Вищий адміністративний суд України, розглянувши касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Таким чином, у судовому порядку було ще раз підтверджено незаконність бездіяльності Генпрокуратури щодо розгляду скарги ЕПЛ, а також незаконність перенаправлення скарги у орган, на який скаржились ЕПЛ.
7 квітня 2014 року ЕПЛ звернулись до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчого листа, який був виданий судом 17 квітня 2014 року. 24 квітня 2014 року ЕПЛ звернулись до Державної виконавчої служби України про примусове виконання Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2010. 13 травня 2014 року постановою державного виконавця було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв’язку із відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника, а також подачі копію довіреності представника ЕПЛ, що не завірена нотаріально. 10 липня 2014 року ЕПЛ звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі. Проте Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 серпня 2014 року відмовив ЕПЛ у задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі, обґрунтовуючи відмову тим, що у даному випадку належним способом захисту є оскарження постанови ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження, а не виправлення помилки у виконавчому листі.
ЕПЛ подали позов про оскарження вищезазначеної постанови ДВС. Львівський окружний адміністративний суд призначив справу до судового розгляду на 02.10.2014 року. 02 жовтня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд скасував постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Постановою ДВС від 08.11.2014 року було відкрито виконавче провадження та зобов’язано Генпрокуратуру розглянути скаргу ЕПЛ від 07.05.2009 року № 89. 26 листопада 2014 року Генеральна прокуратура України надіслала Головному державному виконавцю та ЕПЛ лист про стан виконання рішення суду, відповідно до якого, у зв’язку із ліквідацією Національного агентства екологічних інвестицій, а також скасування функції прокурорського нагляду, перевірку за скаргою ЕПЛ все ж виконати не можливо. Таким чином, попри виграшність справи, у зв’язку із тривалим судовим розглядом справи, а також у зв’язку із неналежним виконанням своїх функцій Державною виконавчою службою та Генеральною прокуратурою України, скаргу ЕПЛ так і не було розглянуто належним чином, а бездіяльність Нацекоінвестагенства залишилась непокараною, .
