Оскарження Положення Мінприроди про Порядок надання екологічної інформації
Регіон: Україна
Мета справи: скасувати незаконні пункти Положення про порядок надання екологічної інформації, що затверджений Наказом Мінприроди для забезпечення реалізації права на доступ до екологічної інформації на рівні, гарантованому Оргуською конвенцією.
Суть проблеми: у 2003 році Мінприроди України з метою впровадження Оргуської конвенції видало Наказ про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації. Деякі положення цього порядку не відповідають ні положенням Закону України «Про інформацію», який передбачає загальний порядок доступу громадян до інформації, якою володіють органи державної влади, ні положенням Оргуської конвенції. Зокрема, мова йде про пункт 3.2. положення, який обмежує кожен інформаційний запит про надання екологічної інформації лише двома питаннями із однієї екологічної тематики, а також пункт 3.6. положення, який передбачає можливість відмови у наданні відповіді на інформаційний запит про надання екологічної інформації на підставі віднесення останньої до державної таємниці.
Основні факти:
П. 3.2. Положення, який встановлює, що у запиті визначають не більше трьох питань з однієї екологічної проблеми, обмежує конституційне право кожного на доступ до екологічної інформації. Стаття 50 Основного Закону України гарантує кожному право вільного доступу до інформації про стан довкілля. Стаття 64 Конституції забороняє звужувати права, надані Конституцією. Профільний Закон України «Про інформацію», який регулює загальний порядок доступу до інформації та подання інформаційних запитів жодного обмеження щодо кількості питань у одному запиті не встановлює. Не містить такого обмеження і Оргуська конвенція.
П. 3.6. Положення порушує конституційний принцип заборони засекречення екологічної інформації. Зокрема, ч. 2 ст. 50 Конституції проголошує, що така інформація ніким не може бути засекречена. Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про державну таємницю», до такої таємниці відноситься інформація у сферах оборони; економіки, науки і техніки; зовнішніх відносин; державної безпеки та охорони правопорядку, і яка входить до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, що затверджується СБУ.
Відповідно до чинного Зводу відомостей, що становлять державну таємницю від 12 серпня 2005 р. № 440, державні експерти з питань таємниць Мінприроди можуть приймати рішення про необхідність засекречування конкретної інформації лише щодо відомостей про перспективи розвідки або видобутку корисних копалин, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці (п. 2.6.6). Відповідно до визначення ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» така інформація не є екологічною, а відповідно її засекречення, є законним. Звід відомостей, що становлять державну таємницю не містить жодних інших відомостей, щодо яких державні експерти із питань таємниць Мінприроди могли би приймати рішення щодо віднесення певної інформації до державної таємниці. Міністерство не є суб’єктом самостійного віднесення нових категорій інформації до таких, що становлять державну таємницю та має керуватись існуючим зводом.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» до державної таємниці не відноситься інформація про стан довкілля та інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.
У зв’язку із вказаним вище ЕПЛ зверталася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Мінприроди України, у якому обґрунтовувала незаконність вказаних вище пунктів Положення про порядок надання екологічної інформації.
Після проведення п’яти судових засідань, 02 липня 2010 року Окружний адміністративний суд м. Києва виніс рішення по справі про визнання незаконним і скасування Положення про порядок надання екологічної інформації в частині пунктів 3.2. та 3.6. Рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Розглядаючи справу по суті, суд дійшов правильних висновків, але допустив порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема щодо строку позовної давності, у зв’язку із чим неправильно вирішив справу. Щодо вимоги про визнання незаконним і скасування п. 3.2. оскаржуваного положення, суд встановив, що такий пункт обмежує право на вільне отримання екологічної інформації, що законом забороняється, у зв’язку із чим дійшов правильного висновку про те, що таке положення є незаконним.
Щодо вимоги про визнання незаконним і скасування п. 3.6. оскаржуваного положення, суд правильно встановив, що конституційний термін «інформація про стан довкілля» є тотожним із іншими термінами, які вживаються у законодавстві «інформація про стан навколишнього природного середовища», «екологічна інформація». Також правильно було встановлено, що Конституція (ч. 2 ст. 50) та Закон України «Про державну таємницю» забороняють засекречувати екологічну інформацію. Разом з тим, суд дійшов неправильного висновку про те, що п. 3.6. відповідає чинному законодавству, оскільки ним передбачено можливість відмови у наданні інформації у разі її засекречення, а не вирішується питання про віднесення екологічної інформації до державної таємниці.
Ухвалюючи рішення по справі суд застосував норми чинного законодавства щодо пропуску строку позовної давності, оскільки на цьому наполягав відповідач, в наслідок чого позивачу було повністю відмовлено у задоволенні позову. Разом з тим, суд помилково не застосував положення ч. 3 ст. 99 КАСУ, яка встановлює, що для звернення до адміністративного суду іншими законами можуть встановлюватися інші строки. Такі інші строки встановлюються, зокрема, ЦК України, який у ст.. 268 ЦК України передбачає вимоги, на які позовна давність не поширюється.
Таке рішення суду першої інстанції ЕПЛ вважала незаконним у зв’язку із чим було подано апеляційну скаргу із вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме – визнати незаконним та скасувати Положення про порядок надання екологічної інформації, затверджене Наказом Мінприроди від 18 грудня 2003 року № 169, в частині пунктів 3.2. та 3.6.
У ході апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції вступив в дію Закону України «Про доступ до публічної інформації», який встановив порядок доступу до інформації на рівні із вимогами Оргуської конвенції, таким чином виправивши недоліки, які оскаржувалися ЕПЛ. 5 березня 2012 року ЕПЛ подала звернення до Мінприроди України, у якому обґрунтувала невідповідність Положення 2003 року вимогам нового Закону України «Про доступ до публічної інформації» і відповідно подала пропозицію скасувати зазначене Положення. На наше звернення Мінприроди повідомила нам, що Проект наказу Мінприроди щодо визнання таким, що втратив чинність, Положення про порядок надання екологічної інформації, направлений на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 217 від 02.04.2012.
