Гірський масив Свидовець, розташований на Закарпатті є важливою природною територією Карпатського регіону, екосистеми якого потребують захисту та збереження. Захист Свидовця, є важливим завданням для забезпечення екологічної рівноваги та збереження біорізноманіття регіону.
Проєктована діяльність із зведення туристичного комплексу «Свидовець» є неприпустимою на цій території, вона може завдати значної шкоди та знищити природні комплекси Свидовецького масиву та верхів’їв басейну транскордонної річки Чорна Тиса, оскільки весь туристичний комплекс має забезпечуватися водою та потім відводити відпрацьовану, а також забезпечити її очищення. У природному стані річкова система має здатність до самоочищення, однак вона не розрахована на такі навантаження. До того ж, вона складається не тільки з русла та берегів, але й всього водозбірного басейну, приток, долини, екологічний стан яких безпосередньо пов’язаний зі станом річки. У проєкті комплексу є створення водосховищ, зведення яких призведе до зарегулювання природного стоку, порушення природних процесів, вплине на види флори і фауни. Річка Прутець на Буковелі фактично мертва, а що буде з долиною Чорної Тиси (https://epl.org.ua/wp-content/uploads/2016/12/2652_EPL_Journal-32_72_2019_NET.pdf).
Із проблемою нестачі води місцеві стикаються останні 10 років, особливо на висотах. Її стає менше в колодязях, джерелах, річках. Скільки ж води буде потребувати такий величезний комплекс?
Україна є стороною Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, Угоди з охорони річки Тиса та її приток, має зобов’язання перед Водним Форумом з питань захисту від паводків в басейні р. Тиси, за якими вона зобов’язана охороняти природні комплекси Українських Карпат та річки Чорна Тиса.
Стаття 1 Угоди із охорони річки Тиси та її приток, окреслює, що під забрудненням вод у цій Угоді розуміється процес, що прямо або опосередковано викликає погіршення складу або властивостей вод. Води вважаються забрудненими, якщо їх склад або властивості при цьому змінилися внаслідок людської діяльності і вони стали частково або повністю непридатними для того чи іншого видів водокористування.
Керуючись статею 2 цієї ж Угоди вказує, що Договірні Сторони у межах території своїх країн відповідно до свого внутрішнього правопорядку та наявних техніко-економічними можливостями вживуть заходів щодо запобігання забруднення вод річки Тиси та її приток.
Договірні Сторони через свої компетентні органи будуть:
а) сприяти розробці та впровадженню водоохоронного обладнання, а також прогресивних методів захисту від забруднення та покращення якості вод річки Тиси та її приток;
б) підвищувати ефективність заходів, що розробляються та здійснюваних з охорони від забруднення вод річки Тиси та її приток, і періодично обмінюватимуться інформацією по питанням, включеним до підпунктів “а” та “б” цього пункту.
Згідно із статею 3 Угоди із охорони річки Тиси та її приток,, кожна Договірна Сторона для оцінки якості води та зміни рівня їх забруднення за узгодженими показниками та програмі організують спостереження у прикордонних створах річки Тиси та її приток.
Договірні Сторони спільно визначать переліки прикордонних створів та показників якості вод, за якими доцільно організувати спостереження.
Для сумісності даних спостережень про якість вод прикордонних створах річки Тиси та її приток Договірні Сторони розроблять та узгодять протягом двох років з дня набрання чинності цією Угодою єдиною програмою спостережень та єдині методики аналізу, а також способи оцінки стану та зміни якості вод, основою для яких послужать. Існуючі між країнами двосторонні угоди. Програма та методики повинні передбачати місце, час та періодичність відбору проб, методи їх аналізу, а також способи оцінки фактичного стану та зміни якості вод.
Кожна Договірна Сторона відповідно до статті 3 цієї Угоди протягом двох років з моменту початку спостережень визначає і надалі періодично визначатиме та погоджувати з сусідніми Договірними Сторонами двосторонньому (або тристоронньому) порядку якість води та значення його показників у встановлених прикордонних створах. Ці узгоджені значення визначають існуючий стан якості води річки Тиси та її приток у прикордонних створах (стаття 4 Угоди із охорони річки Тиси та її приток).
Договірні Сторони шляхом реалізації національних або інших водоохоронних програм вживатимуть заходів щодо зменшення забруднення вод у прикордонних створах річки Тиси та її приток, виходячи з фактичного стану якості вод у прикордонних створах та з урахуванням своїх техніко-економічних можливостей (стаття 5 Угоди із охорони річки Тиси та її приток).
Керуючись статею 6 цієї Угоди:
У разі забруднення вод річки Тиси та її приток на території держави будь-якої Договірної Сторони внаслідок аварії, стихійного лиха чи іншого надзвичайного обставини, або ж у разі виникнення такої небезпеки дана Договірна Сторона вживе необхідних заходів для усунення або обмеження його наслідків та інформує Договірні Сторони, на території яких можуть поширюватися наслідки випадкового забруднення вод.
Стаття 7 вказує, що Договірні Сторони під час двостороннього та багатостороннього економічного та науково-технічного співробітництва у галузі водного господарства будуть:
обмінюватися досвідом та інформацією, а також проводити взаємні консультації з питань, що стосуються розробки технічних рішень щодо очищення стічних вод, водоохоронних заходів, методів оцінки та нормування якості вод;
співпрацювати з питань прогнозування стану якості вод річки Тиси та її приток;
використати результати співробітництва на території своїх країн для розробки водоохоронних заходів з метою зменшення ступеня забрудненості вод річки Тиси та її приток.
Стаття 9 цієї Угоди регламентує:
З метою виконання цієї Угоди, для розгляду та вирішення питань, які можуть виникнути в ході його застосування, при необхідності – на прохання будь-який Договірної Сторони, але не рідше одного разу на два роки проводитись наради представників компетентних органів Договірних Сторін. Наради будуть скликатися у порядку черговості, погодженої між Договірними Сторонами.
Не вирішені на нараді представників компетентних органів Договірних Сторін питання розглядатимуться на нараді, скликаній з ініціативи будь-якого з Договірних Сторін, уповноваженими представниками урядів. Це нарада ухвалює рішення шляхом одностайності.
Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат, а саме стаття 6 говорить про стале та інтегроване управління водними ресурсами та річковими басейнами, що Сторони, враховуючи гідрологічні, біологічні і екологічні, а також інші особливості басейнів гірських річок:
вживають відповідних заходів для сприяння політиці, що поєднує стале використання водних ресурсів та планування землекористування, маючи на меті здійснення політики та планів, які грунтуються на інтегрованому підході щодо управління річковими басейнами, визнаючи важливість попередження, управління і контролю над забрудненнями і повенями, зменшення фрагментації водних середовищ існування;
проводять політику, спрямовану на стале управління поверхневими та підземними водними ресурсами, забезпечуючи достатнє постачання поверхневих та підземних вод гарної якості, яке необхідне для сталого, збалансованого та раціонального водокористування, а також належне знезараження та обробку стічних вод;
проводять політику, спрямовану на збереження природних водостоків, джерел, озер та ресурсів підземних вод, а також на збереження та охорону водно-болотних угідь і водно-болотних екосистем, охорону від негативних природних та антропогенних явищ, таких як повені та аварійне забруднення водних ресурсів;
продовжують розробляти узгоджену або спільну систему заходів, дій та раннього попередження щодо транскордонних впливів на водний режим повеней і аварійного забруднення водних ресурсів, а також співпрацюють щодо запобігання та зменшення пошкоджень та надання допомоги у роботах з відновлення.
Зважаючи на особливу природоохоронну цінність обраної території та істотну вразливість екосистем, у тому числі водних, будівництво курорту на обраній території є неприйнятним, зокрема для природних комплексів Свидовецького масиву та верхів’їв басейну річки Чорна Тиса.
Потенційні наслідки включають забруднення водних ресурсів, порушення екологічного балансу та загрозу біорізноманіттю. Згідно з міжнародними угодами, такими як Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат, Угоди з охорони річки Тиса та її приток, Україна зобов’язана здійснювати заходи для запобігання забрудненню водних ресурсів та збереження природного середовища. Тому будь-яке будівництво, яке може призвести до порушення цих угод та загрози довкіллю, потребує уважного розгляду та перегляду.
