Українських парламентарів схоже зовсім не цікавлять євроінтеграційні вимоги та їхні виконання. Так, знову, вже вдруге за останні чотири роки, наш «проєвропейський» Парламент відкинув європейські стандарти щодо промислових викидів. 19 червня Верховна Рада знову не впоралася з ухваленням євроінтеграційного законопроєкту «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля» №6004-д (надалі – законопроєкт), який міг би наблизити Україну до стандартів ЄС у сфері промислових викидів. Не вистачило всього одного голосу, щоб набрати необхідні 226 голосів. Підтримали законопроєкт 225 депутатів, а за повторне читання проголосували лише 217. Один голос, який вже став на шляху виконання Україною стількох зобов’язань і може стати причиною відмови Україні у мільярдній підтримці. Втім, це нікого не зупинило.
Не надихнуло парламентарів прийняти цей законопроєкт навіть те, що його було розроблено на виконання вимог європейської Директиви 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) (надалі – Директива). Втім, для ВРУ це не перший досвід неспроможності врахування Директиви. Не так давно Верховна Рада вже на етапі першого читання відхилила законопроєкт №4167, який міг би впровадити в українське законодавство вимоги Директиви.
Ба більше, транспонування Директиви і запровадження механізмів, що пропонує законопроєкт, передбачені в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі – Угода про асоціацію). При цьому, вирішили не надто підтримувати прийняття законопроєкту фракції, що чи не найбільше декларують своє бачення України, як європейської держави. Так, жоден із 24 представників фракції політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» не проголосував «за». При цьому, на першій же сторінці передвиборчої програми цієї франції вказано: «Ми ефективно втілюватимемо Угоду про асоціацію Україна – ЄС. Наше майбутнє – в ЄС». Аж 3,7 відсотка від представників фракції політичної партії «Європейська солідарність» підтримали законопроєкт, проголосувавши «за». Звертаючись до передвибочної програми політичної партії «Європейська солідарність» бачимо, що розділ 5.4. «Екологія та захист довкілля» починається такими словами: «Неухильне дотримання європейських норм та стандартів охорони природи, приведення чинного законодавства у відповідність до директив ЄС, впровадження яких, зокрема, є невід’ємною частиною Угоди про асоціацію з ЄС, має стати основою нової державної політики захисту довкілля. Споживацьке і безвідповідальне ставлення до природних ресурсів має назавжди відійти в минуле». Наші парламентарі вражають тим, наскільки неухильно дотримуються своїх обіцянок. Лише у двох, із усіх наявних у ВРУ депутатських об’єднань (фракцій та груп), показник депутатів, що проголосували «за» складає більше ніж 50 %. Із поіменним результатом голосування можна ознайомитись за посиланням: http://surl.li/uqdsx.
Прийняття законопроєкту передбачається і у затвердженому Урядом Плані для реалізації Ukraine Facility. Згідно із планом Ukraine Facility, крайній строк запровадження передбачених законопроєктом змін – 3 квартал 2024 року. Нагадаємо, що Ukraine Facility – є програмою фінансової підтримки для України від Європейського Союзу. Згідно із цією програмою, протягом 2024-2027 років 50 мільярдів євро від ЄС має бути спрямовано на фінансування державного бюджету, стимулювання інвестицій, а також технічну підтримку в реалізації програми в Україні. А це вже про гроші на пенсії та соціальні виплати в поточний бюджет. Цікаво, чи виділятимуться ці кошти, якщо Україна не впроваджуватиме передбачені реформи.
Таке голосування народних депутатів зразу ж після оптимістичної URC2024 і перед відкриттям переговорів про членство є недалекоглядним і малодержавницьким.
Власне, в чому ж полягає реформа?
Законопроєкт мав поширюватись на енергетичну, гірничо-металургійну, хімічну, цементну, нафтогазову та деякі інші галузі.
В Україні розпочався б поступовий перехід національних підприємств на європейські стандарти та впровадження найкращих доступних технологій і методів управління (НДТМ).
Передбачалося введення інтегрованого довкіллєвого дозволу для великих підприємств-забруднювачів, який об’єднував би поводження з відходами, спеціальне водокористування і дозволами на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. До слова, ще у 2019 року Президентом України було видано Указ № 837/2019 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», де запровадження інтегрованих дозволів визначено однією із пріоритетних реформ.
Законопроєктом передбачалося запровадження моніторингу промислових викидів “на трубі”, результати якого мали б передаватися до органів контролю в режимі реального часу через автоматизовані системи вимірювання.
Щодо строків для переходу на нові технології, законопроєкт пропонував 12 років: чотири роки на впровадження висновків НДТМ та ще сім років на поступове досягнення стандартів ЄС.
Насправді, законопроєкт передбачає прогресивні та євроінтеграційні зміни, тож вся експертна громадськість розраховувала на його прийняття. Це той випадок, коли недостача одного голосу може ставити під ризики успіхи євроінтеграційного поступу держави, отримання фінансової допомоги у такий скрутний для держави час. Втім, голосування вже проведено і рішення не прийнято. Чи вистачить часу відповідальним органам та особам, аби все ж підготувати та впровадити зміни, які від України вимагаються в міру євроінтеграційних процесів та в межах програм підтримки вчасно – покаже час. Втім треба розуміти, що строки дуже обмежені, а Україні потрібна якісна реформа, як пропонувалося законопроєктом, а не зміни заради змін.
Ми сподіваємося, що народні депутати схаменуться і усвідомлять, що ні до якого Європейського Союзу вони не потраплять без прийняття євроінтеграційних проєктів законів.
