Органи місцевого самоврядування відіграють ключову роль у забезпеченні екологічної безпеки на своїй території. Вони зобов’язані не тільки оцінювати екологічну ситуацію, але й розробляти та реалізовувати заходи для запобігання і усунення екологічних проблем. У разі бездіяльності або неналежного виконання обов’язків вони несуть відповідальність.
Деталі:
Верховний Суд у справі № 420/2910/22 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій. Позивачем у цій справі виступив заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси, який діє в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області). Відповідачем була Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111725002).
Позов був спрямований на визнання протиправною бездіяльності Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та зобов’язання її вжити конкретних заходів для усунення порушень, пов’язаних з екологічною безпекою.
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2022 року заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (далі – прокурор, позивач) в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (далі – Держекоінспекція) подав до суду адміністративний позов проти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (далі – Суворовська РА, відповідач).
Позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Суворовської РА щодо неліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ будівельних, твердих побутових та органічних відходів на території промислової зони Суворовського району Одеси (географічні координати: 46.6167051,30.8096230);
зобов’язати Суворовську РА забезпечити ліквідацію цих сміттєзвалищ у повному обсязі.
Позов обґрунтовано тим, що Суворовська окружна прокуратура виявила порушення вимог на той час Закону України «Про відходи», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про охорону земель», оскільки Суворовська РА не ліквідувала сміттєзвалища, які перебувають на вказаній території.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2023 року задовольнили позов.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, визначив, що саме Суворовській РА належить вирішення питань у сфері управління з відходами відповідно до законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
Суворовська РА, не погоджуючись з рішеннями Одеського окружного адміністративного суду та П’ятого апеляційного адміністративного суду, подала касаційну скаргу до Верховного Суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Вона просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи учасників справи:
Скаржник у касаційній скарзі стверджував, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини четвертої статті 53 КАС України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Скаржник вважав, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу стверджував, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, оскільки вони підтвердили наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі. Також прокурор стверджував, що саме на Суворовську РА покладено повноваження з управління відходами.
Прокурор наполягав, що обґрунтування підстав для представництва інтересів держави було викладене у позовній заяві та належно оцінене судами, тому просив залишити касаційну скаргу Суворовської РА без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Верховний Суд ухвалою від 10 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 420/2910/22.
Позиція Верховного Суду:
Розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що у межах перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, підстави касаційного оскарження включають неправильне застосування матеріального права або порушення процесуальних норм. Стаття 242 КАС України вимагає, щоб рішення суду базувалися на принципах верховенства права, відповідали вимогам законності та обґрунтованості.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним вимогам процесуального закону. У касаційній скарзі позивач заявляв, що ці суди неправильно застосували положення КАС України, Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Щодо правової позиції участі прокуратури у захисті інтересів держави у сфері охорони довкілля, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє прокурору представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, коли органи державної влади або місцевого самоврядування, які повинні забезпечувати захист цих інтересів, не діють належним чином або відсутні. Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відзначала, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави лише тоді, коли відповідний орган не звертається до суду чи не виконує свої обов’язки належним чином. Якщо державний орган усвідомлено не вживає заходів для захисту інтересів держави або робить це неналежно, прокурор має право втручатись. Наприклад, у даній справі прокуратура звернулася до суду через те, що Держекоінспекція після численних приписів не домоглася усунення порушень екологічного законодавства, що становило ризики для екологічної безпеки.
Суд дійшов висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду та постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду є законними та обґрунтованими, тому не підлягають скасуванню. Суди першої та апеляційної інстанцій всебічно перевірили обставини справи, дотрималися норм матеріального та процесуального права й належним чином надали оцінку всім аргументам сторін.
Ключові аспекти рішення:
Суд підтвердив, що прокуратура мала право звернутися до суду в інтересах держави. Це зумовлено тим, що Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція) не виконала своїх обов’язків щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, що загрожувало екологічній безпеці. Дії прокуратури відповідали вимогам статті 53 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України та статті 23 Закону «Про прокуратуру», які дозволяють прокурору втручатися у випадках, коли державний орган неналежно захищає інтереси держави.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради зобов’язана відповідно до законодавства забезпечувати санітарний стан території, що включає ліквідацію стихійних сміттєзвалищ. Суд встановив, що районна адміністрація неналежно виконала ці обов’язки, що стало підставою для задоволення позову прокуратури.
Суд врахував положення Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, які вимагають від органів місцевого самоврядування забезпечення санітарного стану та захисту довкілля. Відповідні правові норми підтверджують, що питання управління з відходами належить до компетенції місцевого самоврядування, зокрема Суворовської районної адміністрації.
Суд визнав доводи касаційної скарги Суворовської РА необґрунтованими, оскільки вони не спростували висновки судів попередніх інстанцій. Відсутність фінансування, на яку посилався скаржник, також не є підставою для звільнення районної адміністрації від виконання її обов’язків, тим більше що було підтверджено виділення коштів на реалізацію відповідних заходів.
У справі № 420/2910/22 Верховний Суд підтвердив законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які зобов’язали Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради ліквідувати несанкціоновані сміттєзвалища на території промислової зони району. Суд погодився, що прокурор мав право подати позов в інтересах держави, оскільки Державна екологічна інспекція не виконала своїх обов’язків щодо забезпечення екологічної безпеки, що загрожувало довкіллю.
Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги Суворовської районної адміністрації, яка намагалася оскаржити рішення на підставі порушень процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Суд також підтвердив, що органи місцевого самоврядування, зокрема районні адміністрації, зобов’язані забезпечувати належне управління відходами та санітарний стан території.
Таким чином, суд визнав, що прокуратура діяла у межах своїх повноважень, а відповідальність за утримання території у належному стані покладається на органи місцевого самоврядування, що не виконали свої обов’язки.
