Іван Мойсієнко, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету
Нещодавно, 30 жовтня 2024 року, відбулася експедиція до Національного природного парку «Кам’янська Січ» ініційована МБО «Екологія-Право-Людина». В експедиції взяли участь фахівці Херсонського відділення Українського ботанічного товариства та Херсонського державного університету – Іван Мойсієнко, Надія Скобель та Ніна Диренко та співробітники Національного природного парку «Кам’янська січ» – Сергій Скорик, Михайло Боярський, Андрій Шпак, Олександр Шпак, Іван Ушкало. Досліджували видовий склад заростей на дні колишнього Каховського водосховища, динаміку росту та щільність заростей домінуючого виду – Salix x rubens.
Гербарні збори верби в Милівській затоці колишнього Каховського водосховища
У результаті 60 промірів (по 30 в кожному локатітеті) встановлено, що Salix x rubens:
– в Милівській балці має середню висоту 466 см (максимальна зафіксована висота 546 см, максимальний діаметр на висоті 130 см – 4,6 см, при основі – 9,1 см). Середня щільність на 1 м2 – 19,5 особин.
– в заплаві річки Кам’янки має середню висоту 398,5 см (максимальна зафіксована висота 428 см, максимальний діаметр на висоті 130 см – 3,2 см, при основі – 4,5 см). Середня щільність на 1 м2 – 28 особин.
Заростання Кам’янської затоки колишнього Каховського водосховища
Порівняно з дослідженнями минулого року (19 жовтня 2023 року) Salix x rubens підросла майже вдвічі!
Очеретяні та вербові зарості в Кам’янській затоці колишнього Каховського водосховища
Рекордні темпи росту демонструє також чагарник Tamarix ramosissima – зафіксована максимальна висота складає 229 см. Нагадаю, що цим рослинам менше ніж 1,5 роки (1 рік та 4,5 місяці)!
На дні колишнього водосховища було виявлено зо два десятки нових видів, які ми не відмічали раніше на дні колишнього Каховського водосховища в межах національного природного парку Кам’янська Січ. Серед них як місцеві рослини (куничник наземний Calamagrostis epigejos, пирій повзучий Elytrigia repens, льонок дроколистий Linaria genistifolia, дивина тарганяча Verbascum blattaria, свида криваво-червона Cornus sanguinea, піщанка тонкостебла Arenaria leptoclados,графілат міський Geum urbanum) так і чужорідні (айлант найвищий Ailanthus altissima, вербена лікарська Verbena officinalis, шовковиця біла Morus alba) тощо. Також було виявлено кілька видів грибів. Один з видів, завдяки Миколі Придюку, вдалося визначити – лускатка вугільна Pholiota haghlandensis. Її масове поширення, ймовірно, спровоковане численними пожежами, які масово відбуваються в Національному парку через обстріли російських шизофашистів (термін, який за твердженням Тімоті Снайдера, означає фашистів, які здійснюють свої злочини під гаслом боротьби з фашизмом). Пожеж в парку дійсно забагато, на жаль, – вигорілий петрофітний степ виглядає як купа шебеню, а це один з найбільш цінних біотопів на території парку.
Петрофітний степ після пожежі
Тут спостерігається дуже висока щільність видів, які охороняються (цибуля жовтувата Allium flavescens, стоколосник різнолистий Bromopsis heterophylla, зіновать гранітна Chamaecytisus graniticus, ефедра двоколоскова Ephedra distachya, дрік скіфський Genista scythica, гіацинтик блідий Hyacinthella leucophaea, наголоватки вузьколисті Jurinea stoechadifolia, льон Черняєва Linum czerniaëii, загнітниця голівчаста Paronychia cephalotes, тонконіг неплідний Poa sterilis, ковила волосиста Stipa capillata, ковила Лессінга Stipa lessingiana, ковила найгарніша Stipa pulcherrhima, тюльпан Біберштейна Tulipa biebersteiniana), представлено ряд угруповань Зеленої книги України (Лессінгоковилові степи (Stipeta lessingianae), Найкрасивішоковилові степи (Stipeta pulcherrimae), Скіфськодрокові степи (Genisteta scythicae)), а сам біотоп належить до біотопів резолюції № 4 Бернської конвенції.
Чагарникові насадження після пожежі
Ще більш апокаліптично виглядають згорілі ліси та чагарники, які окрім штучних лісових насаджень, представлені природними вербово-тополевими насадженнями, які включені до резолюції № 4 Бернської конвенції (як G1.11 Прирічкові вербові ліси).
Вербово-топелеві ліси після пожежі
Також дорогою зупинялися біля пошкоджених в ході бойових дій степових курганів. На жаль до одного з курганів, який був дуже потрібен і до якого ми довго їхали, не вдалося доїхати 100 метрів (далі поле було ще не розміновано)…
На тлі кургану серед замінованого поля, до якого не вдалося дістатися (Фото Сергія Скорика)
На жаль, війна триває, як триває пошкодження нашої природної та культурної спадщини. Тому дякуємо і підтримуємо Сили Оборони України. Адже іншого вибору, як перемогти у нас немає.
Фото: Іван Мойсієнко
