Увесь минулий тиждень та вихідні преса рясніла новинами про угоду про розподіл надр між Україною та США. В світлі таких перспектив ми не можемо вчергове не звернути увагу ВРУ, Президента та Міндовкілля на величезну діру, яка існує у національному законодавстві у сфері угод про розподіл продукції ще з часів Януковича.
Нагадаємо, що в 2013 та 2014 роках всупереч національному законодавству та своїм міжнародним зобов’язанням, зокрема за Оргуською конвенцією1, уряд Януковича уклав угоди про розподіл продукції з компаніями Шелл та Шеврон на видобуток нетрадиційних вуглеводнів в межах ділянок Юзівська (на сході) та Олеська (на заході України). Угоди ці були підписані без оцінки впливу від їх реалізації на довкілля і були засекречені, а місцева влада та громадськість повністю усунені від будь-якої участі у процесі прийняття таких рішень. У результаті вилилося це все у те, що 10 % від доходу України за такими угодами мали іти компаніям-прокладкам, асоційованим із зрадником-президентом.
Реалізовані ці угоди так і не були, обидві іноземні компанії за кілька років з них вийшли, а нові інвестори так і не знайшлися. Але залишити без реакції таку несправедливість і безгосподарність ЕПЛ просто на могла. Програвши вщент майже всі судові процеси на національному рівні, в 2015 рівні ми звернулися до міжнародних інстанцій.
У 2021 році Нарада Сторін Оргуської конвенції офіційно схвалила рішення про порушення Україною її положень2. Вона підтвердила, що угоди про розподіл вуглеводнів є рішеннями про допустимість провадження діяльності в розумінні статті 6 Конвенції, а відтак положення статті 6 щодо прозорості та участі громадськості мають до них застосовуватися. А Україна ж, засекретивши від громадськості проєкти і підписані тексти угод і не допустивши жодних громадських консультацій в процесі їхньої розробки, порушила права громадськості та свої зобов’язання за Оргуською конвенцією. В світлі цих висновків Нарада Сторін ОК рекомендувала Україні вжити необхідних законодавчих, нормативних, адміністративних та інших заходів для виправлення ситуації. Але Україна так нічогісінько із цією проблемою досі не зробила. Ба більше, Міндовкілля переконане, що національне законодавство цілком усьому відповідає. А те, що усе міжнародне співтовариство разом із офіційними українськими делегатами вважають інакше, це для профільного ЦОВВ, схоже, не суттєво.
У світлі перспективи укладення угоди про розподіл надр з США, які керуються зараз людьми, до яких м’яко кажучи багато питань, нам видається, зараз вкрай важливо підняти рекомендації Комітету з дотримання Оргуської конвенції і виправити проблеми, на які нам вказали понад 3 роки назад. Інакше гірше зробимо лише самі собі. Чи ми знов хочемо, аби наші землі і надра на півстоліття наперед потайки поділили іноземні компанії та купка українських корупціонерів?
1 Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля
2 Findings and recommendations with regard to communication ACCC/C/2014/118 concerning compliance by Ukraine, https://unece.org/env/pp/cc/accc.c.2014.118_ukraine
