Право на доступ до екологічної інформації є складовою конституційного права кожної особи на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування шкоди, завданої порушенням цього права (стаття 50 Конституції України).
Згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна інформація належить до категорії відкритої та підлягає оприлюдненню або наданню за запитом без обмежень, крім випадків, визначених законом.
Так, відповідно до статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до екологічних прав громадян відноситься право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом. У відповідності до статті 13 Закону України «Про інформацію», інформація про стан довкілля (екологічна інформація) – відомості та/або дані про: стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими; фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми); стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об’єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля; інші відомості та/або дані.
Крім того, Україна є стороною Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція), яка покладає на державу позитивний обов’язок забезпечити як активний, так і пасивний доступ до екологічної інформації.
Під активним доступом слід розуміти обов’язок держави систематично та оперативно оприлюднювати екологічну інформацію у відкритих джерелах, зокрема: на офіційних веб-сайтах органів влади; у друкованих офіційних виданнях; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; у спеціалізованих інформаційних системах, таких як Єдина екологічна платформа «ЕкоСистема».
Пасивний доступ передбачає надання екологічної інформації на запити громадян, юридичних осіб, громадських організацій чи медіа. У цьому разі державні органи мають забезпечити швидке, повне й достовірне надання запитуваних даних, у тому числі в електронній формі.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі, втім запит на інформацію має містити: 1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Обидві форми доступу до екологічної інформації є взаємодоповнюючими і покликані забезпечити ефективне здійснення права громадськості на отримання екологічної інформації.
Варто звернути увагу на те, що в межах Єдиної екологічної платформи «ЕкоСистема» частина реєстрів є повністю відкритими для громадськості, зокрема Єдиний державний реєстр інтегрованих довкіллєвих дозволів, Реєстр висновків на транскордонне перевезення відходів, Реєстр об’єктів, які справляють шкідливий вплив, Державний реєстр суб’єктів господарювання, які здійснюють приймання та/або розбирання транспортних засобів, що утилізуються, що забезпечують вільний доступ без потреби автентифікації. Водночас деякі інші модулі, як от Єдиний державний реєстр з оцінки впливу на довкілля, Єдиний реєстр стратегічної екологічної оцінки, Реєстр договорів на проведення громадських обговорень у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля, Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні потребують авторизації за допомогою кваліфікованого електронного підпису, що обмежує їхнє використання для широкого кола користувачів. Необхідність такої авторизації суперечить принципу рівного доступу до екологічної інформації, закріпленому Оргуською конвенцією. Тож всі модулі «ЕкоСистеми» мають бути відкритими та доступними.
Цікаво, що в червні 2022 року Україна подала запит до Комітету з дотримання Оргуської конвенції з проханням отримати рекомендації щодо того, чи те, що Україна вжила певних заходів у зв’язку з військовою агресією проти України, відповідає її зобов’язанням як Сторони Оргуської конвенції. МБО «Екологія-Право-Людина» також долучилася до розгляду цього питання, надаючи Комітету свої пояснення щодо пропорційності і законності вжитих урядом обмежувальних заходів. За результатами розгляду справи в червні 2023 Комітет ухвалив свої рекомендації з цього приводу. Із офіційним текстом рекомендацій можна ознайомитися на веб-сайті Оргуської конвенції: https://unece.org/sites/default/files/2023-06/A3_Ukraine_advice_adv_unedited.pdf
У вказаному документі Комітет рекомендував, зокрема, дозволити НУО та іншим юридичним особам подавати запити на доступ до документації ОВД, не вимагати паспортні дані у кожного громадянина (натомість створити можливість подавати інші форми посвідчення особи), скасувати вимогу вказувати IP-адресу на запиті, оскільки це може бути неприйнятним та необґрунтованим обмеженням права на інформацію. Комітет визнав, що в умовах війни може бути допустиме тимчасове обмеження безумовного доступу до таких даних, за умови що обмеження не знижують стандартів, встановлених Оргуською конвенцією, якщо публічний інтерес і прозорість такої інформації максимально враховуються.
Окрім того, Керівництво із впровадження Оргуської конвенції містить зазначення, що Оргуська конвенція встановлює обов’язок сторін забезпечити, аби надання екологічної інформації громадськості відбувалося прозоро та щоб така інформація була реально доступною. Це означає, що органи влади повинні діяти відкрито, створюючи зрозумілу систему отримання інформації, у межах якої громадяни можуть відстежити джерело даних, критерії їхнього збору, зберігання та поширення, а також процедури отримання. Проста наявність закону про доступ до інформації ще не гарантує ефективного доступу на практиці. А тому Оргуська конвенція вимагає від сторін розробити дієві механізми, які забезпечать прозорість і практичну можливість користування цією інформацією. До них належить, зокрема, створення публічних реєстрів, каталогів чи баз даних, визначення контактних осіб у кожному органі влади, а також зобов’язання посадових осіб надавати допомогу громадянам у пошуку потрібних екологічних відомостей.
Ключовим елементом ефективного доступу є не лише фізична, але й змістова доступність інформації, вона має бути представлена у зручному форматі, мовою та рівнем технічної деталізації, що дозволяють громадськості її зрозуміти. Особливе значення надається застосуванню електронних інформаційних інструментів, наприклад, баз даних, веб-сайтів та онлайн-каталогів, що забезпечують швидкий і безкоштовний доступ. Таким чином, прозорість і ефективна доступність екологічної інформації є не лише формальною вимогою, а ключовою умовою демократичного екологічного управління та залучення громадськості до процесів прийняття рішень.
