Підготовка Кабінетом Міністрів України проєкту постанови «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», яка передбачає ліквідацію низки органів у сфері управління природними ресурсами, викликала обґрунтоване занепокоєння у громадському секторі та експертному середовищі.
Це вже не перший випадок, коли під виглядом так званої “оптимізації” відбувається послаблення або ліквідація інституцій, відповідальних за формування та реалізацію довкіллєвої політики,. Даний проєкт постанови не лише продовжує цю практику, а фактично означає доведення її до крайності — системне знищення органів екологічного врядування.
Проєктом постанови передбачено:
Ліквідацію Державного агентства водних ресурсів України, Державної служби геології та надр України та передачу їхніх функцій Державному агентству природокористування.
Ліквідацію Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та передачу його функцій Державному агентству з біорізноманіття.
Перейменування Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Державне агентство природокористування із суттєвим розширенням його повноважень.
Перейменування Державного агентства лісових ресурсів України у Державне агентство з біорізноманіття.
Подальше внесення змін до законодавства після фактичної ліквідації органів.
Подальшу “оптимізацію” системи органів виконавчої влади шляхом їх злиття, приєднання чи ліквідації.
Вважаємо такий підхід неприйнятним, оскільки він не має ані управлінської, ані правової логіки, призводить до хаотичного нашарування функцій у межах двох органів, та руйнує цілісність державного управління у сфері захисту довкілля. Такий підхід поглиблює деградацію управління в сфері захисту довкілля та використання природних ресурсів, яка посилилася через злиття Міндовкілля, Мінекономіки та Мінагрополітики. При цьому, цей підхід ніяким чином не вирішує проблему відсутності інституційної спроможності держави в організації роботи із збереження та відновлення біорізноманіття
Кожен із органів, що підлягає ліквідації, виконує чітко визначені функції у специфічній сфері використання елементів довкілля — водні об’єкти та водні біоресурси, надра. Саме така функціональна спеціалізація забезпечує належний рівень експертизи, послідовність державної політики та ефективність управлінських рішень.
Передача цих різнорідних функцій двом органам із розмитими та штучно розширеними повноваженнями — “природокористування” та “біорізноманіття” — неминуче призведе до втрати фахової спеціалізації, зниження якості управління та розмивання повноважень. У такій моделі жоден із напрямів управління не матиме належної інституційної спроможності.
Фактично у даному проєкті йдеться не про створення нової і дієвої системи центральних органів виконавчої влади в сфері екологічного врядування, а механічне перерозподілення функцій між двома перейменованими органами. Слід наголосити, що довкіллєва сфера ще до сьогодні не може “оговтатися” від крайньої необдуманої реформи із створення гібридного Мінекономіки. Тому, пропоновані зміни мають шанс створити тривалі перешкоди в євроінтеграційних реформах та перешкоди для сумлінного бізнесу, що втрачатиме час та кошти в результаті таких реформ.
Об’єднання функцій у сфері землекористування, водних ресурсів та надр в одному органі означає надмірну і небезпечну концентрацію повноважень у найбільш корупційно вразливих сферах, що в свою чергу відкриває можливості для непрозорого розподілу ресурсів, політичного впливу та зловживань.
Водночас перетворення лісового ЦОВВу на орган з біорізноманіття із одночасним приєднанням до нього функцій у сфері меліорації та рибного господарства виглядає як штучна і внутрішньо суперечлива конструкція. Адже за останні роки громадськість відбивала чимало антидовкіллєвих ініціатив та законопроєктів, що народжувалися в Держлісагентстві та Держрибагентстві, тому захист біорізноманіття стане в цьому органі непотрібним баластом.
Окремо варто наголосити, що меліорація є не лише господарською діяльністю, а й важливою природоохоронною функцією, пов’язаною зі станом водних екосистем. Її включення до органу, сформованого на базі лісового агентства, свідчить про відсутність системного підходу до управління довкіллям.
У підсумку формується модель, у якій функції використання природних ресурсів і їх охорони штучно розділені між різними органами без належного балансу, що створює конфлікт інтересів.
Особливе занепокоєння викликає відсутність у запропонованій моделі чітко визначеного органу, відповідального за здійснення функцій управління об’єктами ПЗФ та комплексне виконання зобов’язань України у сфері збереження біорізноманіття, зокрема щодо впровадження підходів, аналогічних мережі Natura 2000.
У запропонованому варіанті Державне агентство з біорізноманіття не буде мати нічого спільного з функціями держави щодо збереження та відновлення біорізноманіття, а лише слугуватиме прикриттям для ще інтенсивнішого використання природних ресурсів.
Окремо наголошуємо: проєкт постанови передбачає спочатку ліквідацію органів, а вже потім — внесення змін до законодавства, що суперечить принципу правової визначеності.
Доручення міністерствам щодо подальшої “оптимізації” ЦОВВ підтверджує відсутність цілісної концепції реформування та відкриває шлях до подальшого руйнування сучасного екологічного врядування. Слід нагадати, що спроби ліквідувати Держводагентство вже мали місце, проте вони не мали успіху. Також важливо зберегти сталість моніторингу вод, збереження недостатніх водних ресурсів в умовах кліматичної кризи та атак рф на водні об’єкти України.
Запропоновані зміни суперечать зобов’язанням України в межах Угоди про асоціацію з ЄС. Ослаблення інституцій, відповідальних за їх виконання, прямо підриває євроінтеграційний курс України. Ліквідація Державного агентства водних ресурсів України ставить під загрозу реалізацію басейнового принципу управління водами — ключового елементу водної політики Європейського Союзу. Ліквідація Державної служби геології та надр України створює ризики втрати контролю над стратегічними ресурсами держави, що є особливо небезпечним в умовах післявоєнного відновлення.
В Україні вже були спроби об’єднати функції з реалізації державної політики щодо збереження та використання природних ресурсів в одному органі виконавчої влади, коли Указом Президента Україні від 10.02.2004 № 177/2004 було передано повноваження із забезпечення реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення і раціонального використання надр, топографо-геодезичної, картографічної діяльності та заповідної справи, формування національної екологічної мережі, до Державного комітету природних ресурсів. Цей орган, який очолював М. Злочевський, був створений для реалізації корупційних схем із використання природних ресурсів і ліквідований після Помаранчевої революції у 2005 році.
Враховуючи наведене, положення проєкту становлять пряму загрозу екологічній безпеці держави та сталому розвитку та зеленій відбудові України. У підсумку це свідчить не про оптимізацію, а про цілеспрямоване знищення системи екологічного врядування.
Вимагаємо:
негайно зупинити просування проєкту постанови;
не допустити ліквідації профільних органів у сфері довкілля;
забезпечити відкриті консультації з громадськістю та експертним середовищем;
розробити системну реформу екологічного врядування, яка гарантує посилення інституцій, а не їхню ліквідацію.
МБО “Екологія – Право – Людина”
ГО «Українська природоохоронна група»
