У цьому дайджесті ми прагнемо висвітлити ключові аспекти транспозиції acquis ЄС у сфері охорони довкілля та кліматичної політики у рамках двосторонніх перемовин про вступ України до ЄС. Проаналізовано нормативно-правові акти, які спрямовані на гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами, а також висвітлено досягнення, актуальні виклики та перспективні напрями подальшого вдосконалення екологічної політики та законодавства України у процесі її наближення до вимог ЄС.
Проєкт Закону України «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів» від 15.05.2026 року
Актуальність прийняття Закону України «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів» обумовлена міжнародними зобов’язаннями України в межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також статусом України як держави-кандидата на вступ до Європейського Союзу. Відповідно до статті 363 Угоди про асоціацію та Додатка XXX до неї Україна зобов’язалася поступово наближати національне законодавство до права ЄС у сфері охорони довкілля, зокрема шляхом імплементації положень Директиви 2003/87/ЄС про систему торгівлі квотами на викиди парникових газів.
Зазначена Директива передбачає створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, включаючи визначення уповноваженого органу, запровадження дозвільної системи, розроблення механізмів розподілу квот, а також функціонування системи моніторингу, звітності та верифікації викидів. Прийняття цього Закону є необхідним кроком для виконання відповідних міжнародних та євроінтеграційних зобов’язань України.
Необхідність розроблення законопроєкту зумовлена:
висновками звіту Європейської комісії щодо України за 2025 рік (Розділ 27 “Довкілля та зміна клімату”), відповідно до яких система моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (далі – МЗВ), відновлена в Україні у лютому 2025 року, за своїм охопленням залишається вужчою порівняно з Європейською системою торгівлі квотами на викиди парникових газів (далі – СТВ Європейського Союзу) і потребує подальшого розвитку, зокрема, шляхом поширення на сектори авіації, морського судноплавства, автомобільного транспорту та будівель;
Національною програмою адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2026 р. № 438, яка констатує, що законодавство України частково відповідає вимогам Директиви 2003/87/ЄС, але необхідні подальші кроки для повної відповідності її вимогам;
Планом заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2025 р. № 146-р, яким встановлено необхідність розроблення законопроєкту про засади функціонування системи національної торгівлі квотами на викиди парникових газів та проєктів нормативно-правових актів у 2025-2028 роках;
Національним планом з енергетики та клімату на період до 2030 року, який включає систему торгівлі квотами на викиди парникових газів одним із заходів до переліку ключових цілей, політик і заходів плану за виміром “Декарбонізація”, метою якого є стимулювання скорочення викидів парникових газів.
Проєкт Закону України «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів» є важливим кроком у напрямку формування в Україні ринкових механізмів скорочення викидів парникових газів та виконання євроінтеграційних зобов’язань у сфері кліматичної політики. Законопроєкт покликаний закласти правові та організаційні засади функціонування національної системи торгівлі викидами (НСТВ) та сприяти поступовому наближенню українського законодавства до acquis ЄС.
Водночас окремі положення законопроєкту викликали зауваження з боку регуляторних органів, позицію яких у даному випадку ми підтримуємо. Зокрема, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку вказала на ризики невідповідності запропонованої моделі підходам, закріпленим у законодавстві Європейського Союзу. Серед основних застережень: відсутність повноцінної торгівлі квотами на початковому етапі функціонування системи, неврегульованість питань ліцензування та нагляду за оператором ринку, а також недостатній рівень санкцій за маніпулювання ринком та використання інсайдерської інформації.
У цьому контексті важливо, аби запропонована модель НСТВ забезпечувала не лише формальне виконання зобов’язань України щодо адаптації законодавства до права ЄС, а й фактичне створення прозорого, ефективного та належним чином контрольованого ринку вуглецевих квот. Подальше доопрацювання законопроєкту має враховувати необхідність узгодження його положень із вимогами європейського законодавства, зокрема щодо функціонування ринку, регуляторного нагляду та механізмів запобігання зловживанням.
Проєкт Закону України «Про ратифікацію Поправки до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар» від 19.05.2026 року
Монреальським протоколом передбачається, що кожна країна має вживати заходів, спрямованих на скорочення споживання контрольованих речовин і забезпечувати неперевищення встановлених показників щорічного споживання згідно графіків їх скорочення. Ураховуючи, що в Україні озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази не виробляються, показник споживання складається із загальної кількості імпортованих речовин з інших держав за винятком кількостей речовин, експортованих в інші держави. Згідно з вимогами Монреальського протоколу та рішеннями Наради Сторін Монреальського протоколу для України національна квота споживання озоноруйнівних речовин на 2020 – 2030 роки дорівнює нульовій кількості, за виключенням обмеженого споживання, що не перевищує 0,821 тонни ОРП виключно для сервісних цілей.
Даний законопроєкт спрямований на імплементацію положень Кігалійської поправки до Монреальського протоколу, яка передбачає поетапне скорочення споживання гідрофторвуглеців (ГФВ) – потужних парникових газів, що широко використовуються у холодильному та кліматичному обладнанні. На відміну від озоноруйнівних речовин, споживання яких в Україні вже практично припинено відповідно до міжнародних зобов’язань, для ГФВ досі не встановлено національних обмежень, оскільки Кігалійська поправка ще не набула чинності для України.
Водночас подальше зволікання з ратифікацією Кігалійської поправки може мати суттєві негативні наслідки як для виконання міжнародних кліматичних зобов’язань України, так і для її європейської інтеграції. Чим пізніше Україна приєднається до поправки, тим жорсткішими будуть вимоги щодо скорочення споживання ГФВ. Якщо ратифікація відбудеться найближчим часом, скорочення здійснюватиметься поступово відповідно до встановленого графіка. Натомість подальше відкладення може призвести до необхідності значно швидшого скорочення обсягів використання ГФВ без достатнього перехідного періоду для адаптації промисловості та бізнесу.
Особливе значення має той факт, що відповідно до Регламенту (ЄС) 2024/573 з 1 січня 2028 року Європейський Союз запроваджуватиме обмеження на торгівлю певною продукцією та обладнанням з державами, які не є сторонами Кігалійської поправки. У разі подальшого затягування ратифікації Україна ризикує зіткнутися з додатковими бар’єрами доступу до ринку ЄС, що може негативно вплинути на конкурентоспроможність відповідних секторів економіки та ускладнити виконання євроінтеграційних зобов’язань.
Разом із тим перехід до використання альтернативних холодоагентів вимагатиме модернізації обладнання та певних інвестиційних витрат. Проте у довгостроковій перспективі такі зміни сприятимуть впровадженню енергоефективних технологій, розвитку сучасних екологічно безпечних рішень та підвищенню конкурентоспроможності українських виробників на європейському ринку.
