ЕПЛ залучено до підвищення кваліфікації суддів місцевих загальних судів на запрошення Національної школи суддів.
Так, 9 вересня 2026р. Ольга Мелень-Забрамна провела вебінар для суддів місцевих загальних судів «Екологічна політика ЄС: реалізація «зеленої політики» та її тлумачення Судом справедливості».
Ольга розповіла про основні цілі та завдання Європейського зеленого курсу та мережу політик та законодавства ЄС, що лягли в основу цієї екологічної політики ЄС та сприяють її впровадженню. Також Ольга зупинилася на практиці Суду справедливості ЄС в спорах, що стосуються забруднення довкілля, зміни клімату та використання природних ресурсів.
Так, тривалість справ за зверненнями ЄК до держав-порушниць в справах, щодо чи використання довкілля може тривати 9-13 років. При ініціюванні таких справ ЄК покладається на інформацію, яку подають самі держави, а також скарги та звіти громадськості, оскільки в ЄК відсутні інспектори в штаті чи представники на місцях, тому наявні досить обмежені можливості знати про порушення на національному рівні. Стимулом для контролю за дотриманням директив та регламентів в сфері захисту довкілля є економіка: недотримання цих директив ЄС коштує економіці ЄС €55 млрд щороку (це і хвороби, дитяча смертність, і недоотримані екосистемні послуги).
Численні справи в Суді справедливості щодо виконання директив ЄС в сфері управління відходами вказують, що одні з найбільших порушників в цій сфері- Греція та Італія – обкладалися великими штрафами з боку Суду справедливості ЄС за невиконання його рішень. Зокрема, через зволікання із закриттям нелегальних сміттєзвалищ в Греції та невпровадження заходів по приведенню сміттєзвалищ до стану полігонів, захоронення небезпечних відходів разом із ТПВ на звалищах у Італії, Греція сплатила 70 млн євро ЄС, а Італія -300 млн євро за рішеннями Суду справедливості. Греція біля 20 років йшла до виконання рішень Суду справедливості ЄС щодо управління відходами, Італія – 15 років. Штрафи, що присуджуються Судом справедливості за зверненням ЄК можуть стати серйозним стимулом для виконання рішень цього суду, і суми штрафів залежать від тривалості порушення, від фінансового стану держави та інших факторів, та можуть присуджуватися однією сумою чи сумою, яку має сплатити держава за кожен день невиконання рішення суду.
Чимало звернень ЄК до суду проти держав стосувалося неналежності якості атмосферного повітря у великих містах, що фіксували станції моніторингу, та низької якості та ефективності планів управління якістю атмосферного повітря. Часто такі плани “дозволяли” перевищення забруднюючих речовин на тривалий термін і не містили дієвих заходів до зниження завищених рівнів забруднення до безпечних показників для здоров’я населення. Так, у крайніх справах ЄК проти Греції (Справа C-633/21 та справа C-70/21), ЄК висунула країні претензії про те, що у містах Афіни та Салоніки, де живе половина населення Греції, фіксуються понаднормативні концентрацїї ΝΟ2 та PM10. Суд вказав, що має місце порушення законодавства ЄС про якість повітря, і неналежне дотримання законів ЄС в сфері захисту довкілля, як наслідок – неналежний захист здоров’я греків.
Ще одна із найбільш відомих справ щодо забруднення атмосферного повітря в м.Таранто (Італія) розглядалася двома найбільш відомими судовими установами Європи – ЄСПЛ у Стразбурзі та Судом справедливості в Люксембургу. Більше детальніше про проблему півстолітнього забруднення повітря м.Таранто сталеливарним заводом Ілва можна побачити тут: https://www.youtube.com/watch?v=_1NCheVL8nI Отож, Суд справедливості ЄС надавав попереднє рішення у цій справі за запитом Міланського районного суду. Останній звернувся до СС ЄС для отримання попереднього рішення щодо вимог діючого інтегрованого довкіллєвого дозволу, виданого заводу Ілва та відповідності директиві 2010/75 про промислові викиди.
Суд справедливості вказав: Процедури надання дозволу на діяльність заводу мають брати до уваги попередню оцінку впливу такої діяльності заводу на здоров’я та довкілля, дозвіл має враховувати всі шкідливі викиди, навіть ті, які не оцінювалися попередньо. Постійні продовження дедлайнів по досягненню нормативів викидів заборонені коли наявні значні ризики для здоров’я та довкілля (які були наявні в справі Ілва). Діяльність установок має бути зупинена у таких випадках. Дані висновки суду є дуже важливими, оскільки забороняють державами при видачі чи поновленні дії інтегрованого довкіллєвого дозволу надавати заводами безконечні відступи та відтермінування, особливо коли наявні серйозні ризики забруднення чи наявна значна шкода здоров’ю та довкіллю.
Більш детальніше про справу Корделла та інші проти Італії у ЄСПЛ можна почитати в публікації ЕПЛ (стр.96) https://epl.org.ua/human-posts/zastosuvannya-yevropejskoyi-konventsiyi-z-prav-lyudyny-dlya-zahystu-eko-logichnyh-prav-ta-dovkillya/.
Особливої уваги вимагає також практика суду справедливості ЄС у спорах Європейської комісії проти держав-членів ЄС щодо неналежної імплементації Пташиної та Оселищної директив ЄС, а також важливе тлумачення чим судом положень цих директив на запити національних судів. Дані директиви також ще не апроксимовані в Україні, і ЄК неодноразово наголошувала на потребі виправлення цього недоліку, адже законодавство щодо захисту природи – одне із найстаріших в ЄС, а також одне із найскладніших з точки зору його імплементації в національне законодавства та практику. Тому, численні справи в суді справедливості ЄС щодо застосування цих директив слугують важливим сигналом для України щодо важливості даної сфери для євроінтеграційного поступу України.
Найбльшими порушниками цих директив за 2025рік по частоті звернення ЄС до суду були такі країни:
Свіже рішення суду проти Польщі у справі C‑432/21 щодо планів управління лісами стосувалося того, що розробка таких планів та їх реалізація не передбачала дотримання положень Оселищної директиви, а також громадськість не мала права оскаржувати ці плани в судах. Польща, шляхом запровадження положень до національного законодавства, згідно з якими плани управління лісами, підготовлені для конкретної ділянки, і затверджені Міністром довкілля, на основі вимог належної практики, не гарантують дотримання положень Оселищної та Пташиної директив щодо збереження природи. Такі плани управління лісами повинні проходити обов’язкову процедуру оцінювання впливу на території НАТУРА2000, але законодавство такої оцінки не передбачало. Суд вирішив, що перешкоджаючи екологічним організаціям ініціювати судові справи проти планів управління лісами, які можуть мати значний вплив на території Natura 2000, отже, позбавляючи їх ефективного судового захисту, Республіка Польща не виконала своїх зобов’язань згідно зі статтею 6(3) Оселищної директиви і статтею 9(2) Оргуської конвенції. Республіка Польща має забезпечити можливість екологічним організаціям звертатися до суду для ефективного перегляду матеріальної та процесуальної законності планів управління лісами, які підпадають під дію статті 6(3) Оселищної директиви.
У справі C-441/17 ЄК v. Польща (Бяловезька пуща), яка є територією Natura 2000, містить старовікові ліси, пріоритетні види із додатку I Оселищної директиви, зафіксовані колонії вовків, рисів, бізонів і лісівники розпочали вирубку. План управління лісами, розроблений на 10 річний період, передбачав вирубку 63,471 м3 лісу протягом 10років на цій території, згодом цей об’єм підняли у 2016р. до 188 000 м3 через зміни до рішення Міністерства довкілля. Через поширення короїду, Міндовкілля видало наказ (2017р.) про негайну рубку дерев, і таке рішення не можна оскаржити в суді. У липні 2017 року ЄК передала до Суду ЄС скаргу щодо триваючих випадків незаконної вирубки лісу разом із клопотанням про застосування тимчасових заходів відповідно до статті 279 Договору про функціонування ЄС(ДФЄС). Суд заборонив рубки, але Польща проігнорувала це рішення суду. Тоді за зверненням ЄК Суд призначив штраф за невиконання наказу суду – 100 000 Євро щодня поки рубки будуть тривати. Польща після цього вже прислухалася до суду та припинила рубки. Суд справедливості ЄС визнав незаконним збільшення об’ємів рубок через внесення змін до рішення Міндовкілля без попередньої оцінки впливу на цілісність території НАТУРА2000.
Також Суд справедливості вирішував ряд справ проти різних країн, які стосувалися захисту вовка від відстрілювання. Так, у справі ЄК проти Іспанії (C-436/22) місцеві громади дозволили відстріл вовка (339 особи потягом 2019-2022рр), хоча вовк має несприятливий статус збереження на національному рівні. Суд визнав дозволи на відстріл місцевих урядів такими, що порушують Оселищну директиву, а стан виду є дуже поганий по країні, тому влада мала б не дозволяти відстріл. Цікаве відео про боротьбу фермерів із вовками в Іспанії можна побачити тут: https://www.dw.com/en/spain-eu-court-rules-against-regional-wolf-hunting-plan/a-69798956. Рішення Суду справедливості у справі ЄК проти Австрії C-601/22 (2024) – суд вказав, що рекреаційне чи превентивне полювання на вовка є незаконним. Полювання на вовка як суворо захищений вид може бути дозволене за умови, що вовк має сприятливий статус збереження на локальному і національному рівнях. Економічні збитки чи шкода, завдана худобі, самі по собі не виправдовують відстріл вовків, якщо альтернативні рішення (наприклад, належне огородження пасовищ та заходи із захисту худоби) не були належним чином оцінені й визнані нездійсненними.
Нещодавно ЕПЛ видала публікацію на цю тематику: ЗБІРНИК СТИСЛОГО ВИКЛАДУ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ СУДУ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЄС ЩОДО МЕРЕЖІ NATURA 2000 (https://epl.org.ua/human-posts/zbirnyk-styslogo-vykladu-sudovoyi-praktyky-sudu-spravedlyvosti-yes-shhodo-merezhi-natura-2000/)
Українські суди також вже посилаються на практику суду справедливості ЄС. Так, у рішенні ВС від 29.01.2026р. у справі №320/25649/24 щодо будівнцитва Національного військового меморіального кладовища у Мархалківці на Київщині, ВС застосував практику Суду справедливості ЄС у спорах щодо недотримання Грецією та Іспанією Пташиної директиви. На підставі аналізу вказаних міжнародних угод, директив ЄС, ВС робить висновок: що Україна, взявши на себе міжнародні зобов`язання щодо створення, збереження та належного функціонування територій Смарагдової мережі, зобов`язана забезпечити реальну та ефективну охорону природних середовищ існування, яким загрожує деградація або зникнення, а також середовищ існування видів дикої флори і фауни, у тому числі тих, що перебувають під особливою охороною. Виконання таких зобов`язань не зводиться до формального включення відповідних територій до переліку Смарагдової мережі, а передбачає обов`язок держави та її органів утримуватися від рішень і дій, які призводять до погіршення стану природних середовищ, знищення або незворотної трансформації оселищ та порушення цілісності екосистем, що мають ключове значення для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Зазначений обов`язок охоплює, зокрема, застосування превентивних і заборонних заходів у випадках, коли запланована діяльність за своєю природою є несумісною з цілями збереження природних оселищ.(п.100-101) Більше про аналіз ЕПЛ можна почитати тут:
Тому, опрацювання практики Суду справедливості ЄС в довкіллєвих спорах має важливе значення для законотворчості, а також судочинства у відповідних сферах. ЕПЛ готова і надалі долучатися до аналізу цієї практики та вважає її важливою основою для тлумачення положень Директив, для формування політик та стратегій на національному рівні.
