Уряд Хорватії схвалив пакет змін до Кримінального кодексу, який передбачає запровадження окремого кримінального правопорушення – екоциду. Законопроєкт передано на розгляд Парламенту Хорватії (Сабору).
10 вересня 2026 року Уряд Хорватії схвалив зміни до Кримінального кодексу, серед яких нова норма про екоцид. 11 вересня відповідний пакет законодавчих змін було офіційно подано до Парламенту Хорватії, де він перебуває на етапі першого читання.
Запропонована норма стосуватиметься особливо тяжких форм шкоди довкіллю, які спричиняють катастрофічні, тривалі та незворотні наслідки для повітря, води, ґрунтів та екосистем. За найтяжчі форми такого злочину пропонується встановити щонайменше 10 років позбавлення волі, а покарання може сягати навіть довічного ув’язнення. При цьому злочин екоциду не матиме строку давності.
Окремо законодавчі зміни передбачають істотне посилення відповідальності юридичних осіб. Максимальні штрафи для компаній за найбільш тяжкі кримінальні правопорушення можуть зрости до 50 мільйонів євро.
Ініціатива Хорватії пов’язана із виконанням переглянутої Директиви ЄС про кримінально-правову охорону довкілля, яка набрала чинності у травні 2024 року. Директива зобов’язує держави-члени посилити кримінальну відповідальність за серйозні екологічні правопорушення та передбачає окрему кваліфіковану категорію діянь, що спричиняють особливо тяжку шкоду довкіллю.
Водночас запропоноване у Хорватії покарання значно перевищує мінімальні вимоги законодавства ЄС. Це свідчить про прагнення держави встановити більш жорсткі механізми кримінально-правового захисту довкілля.
Раніше, у 2025 році, урядова робоча група розпочала підготовку відповідних змін до Кримінального кодексу. У серпні 2026 року міністр юстиції, державного управління та цифрової трансформації Хорватії Дамір Хабіян публічно оголосив про намір уряду закріпити екоцид у кримінальному законодавстві.
Запропонована урядом модель відрізняється від попередньої законодавчої ініціативи щодо екоциду, внесеної депутаткою Марією Селак Распудіć. Зокрема, урядовий підхід не передбачає обов’язкового доведення прямого умислу особи на заподіяння шкоди довкіллю.
Посилення кримінально-правового захисту довкілля відбувається на тлі значного суспільного резонансу навколо незаконного захоронення небезпечних відходів у Хорватії. Так, у Ліцькому регіоні поблизу міста Госпич було виявлено близько 34–37 тисяч тонн незаконно звезених відходів. За результатами експертної оцінки, проведеної на замовлення прокуратури, було підтверджено забруднення ґрунту та значний ризик для довкілля і здоров’я людей.
5 вересня десятки тисяч людей вийшли на вулиці Загреба, вимагаючи від влади рішучих дій щодо проблеми незаконного поводження з відходами. Ситуація також стала предметом парламентського обговорення та вимог щодо невідкладного реагування держави. Водночас хорватський уряд наголошує, що підготовка змін щодо екоциду розпочалася ще до виявлення відходів у Госпичі та не була безпосередньою реакцією на цю конкретну справу.
Визнання екоциду окремим кримінальним правопорушенням має важливе значення не лише для охорони природи. Йдеться про зміну підходу до юридичної оцінки найбільш масштабних випадків завдання шкоди довкіллю. Масштабна та незворотна шкода довкіллю може мати наслідки, які виходять далеко за межі одного місця чи одного покоління. Саме тому дедалі більше держав розглядають необхідність встановлення особливої кримінальної відповідальності за найтяжчі форми екологічної шкоди.
Водночас остаточне рішення ще попереду. Після схвалення урядом законопроєкт має пройти парламентський розгляд та бути ухвалений Парламентом, перш ніж відповідні положення набудуть чинності.
Для України досвід Хорватії також є важливим у контексті розвитку кримінально-правових механізмів захисту довкілля та притягнення до відповідальності за масштабну екологічну шкоду. Особливо актуальним це питання є в умовах повномасштабної війни Росії проти України та численних випадків завдання довкіллю масштабної й довготривалої шкоди.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
