Президенту України
Міністру економіки та довкілля України
Голові Верховної Ради України
Представництву ЄС в Україні
Звернення щодо захисту високогірʼя Карпат
від знищення ВЕСами
Сьогодні країни світу спрямовують колосальні зусилля та ресурси на масштабні процеси декарбонізації та розвиток відновлюваної енергетики заради єдиної мети – зменшення викидів парникових газів та протидії глобальному потеплінню. Проте ці процеси не можуть і не повинні відбуватися ціною знищення найцінніших високогірних екосистем Карпат. Лише внаслідок вирубування лісу для прокладання дороги на полонину Руна було вивільнено 76,4 тисячі тонн вуглецю, а через знищення луків – ще 12,9 тисяч тонн. Крім того, будівництво однієї вітрової турбіни супроводжується викидами 200-400 тонн вуглецю під час виробництва сталі, цементу, композитів і пластику. Загалом викиди вуглецю внаслідок будівництва вітроелектростанції на полонині Руна становлять близько 100 тисяч тонн.
На відміну від штучних індустріальних об’єктів, карпатські ліси та унікальні гірські лучні оселища (полонини) є потужними природними поглиначами вуглецю, глобальними центрами біорізноманіття та життєво важливими регуляторами водного стоку. Проблема стрімкого зменшення водних ресурсів і висихання водотоків безпосередньо пов’язана з глобальним потеплінням, а збереження цілісності природних лісів та полонин є ключовим буфером, який утримує й береже воду. Захист цих унікальних ландшафтів є прямим питанням екологічної безпеки України і зобов’язанням країни на євроінтеграційному шляху, питанням збереження природної спадщини України.
На сьогодні склалася дуже загрозлива ситуація для високогір’я Карпат, яка пов’язана із намірами забудувати їх вітряками. Реліктові унікальні екосистеми високогірʼя Карпат цинічно знищуються. Це катастрофічні руйнівні зміни – вершини та схили гір руйнуються до геологічної будови, знищується ґрунтовий та рослинний покрив й створюється штучний покрив з будівельних матеріалів, порушується гідрологічний баланс, зникають та деградують водотоки, знищуються рідкісні та зникаючі види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України та міжнародних охоронюваних списків. Окрема проблема – праліси: їх знищення має катастрофічні наслідки, так як відновлення може вимагати сотні років, а в більшості випадків такі екосистеми зникають назавжди, оскільки їхнє відтворення є неможливим ані з біологічної, ані з технічної точки зору. Зникнення таких унікальних природних осередків призводить до безповоротної фрагментації ареалів поширення рідкісних видів і цілісних природних комплексів. Це призводить до руйнівної ланцюгової реакції, де кожна втрачена ланка тягне за собою деградацію наступних, остаточно руйнуючи стійкість карпатських екосистем. Крім того, відкривається доступ до природних екосистем через будівництво доріг з твердим покриттям, збільшується ризик виникнення пожеж та посилюються ерозійні процеси, порушується гідрологічний режим територій, кліматичні умови, пошкоджуються існуючі та проектовані території Смарагдової мережі.
Першою високогірною вершиною, яка пала в протистоянні розвитку відновлювальної енергетики та забудови, стала полонина Руна на Закарпатті. Два роки проєктування, суперечок, судових процесів та протестів, залучення народних депутатів, європарламентарів не принесли жодного результату: лісові масиви під лісову дорогу до ВЕС та під ЛЕП вирубано, полонина незворотньо понівечена бетонними конструкціями під ВЕУ. На угоду вітровому бізнесу переписано законодавство, а безпосередньо будівництво розпочато без дозвільних документів. І в цій ситуації Мінекономіки, та особисто колишній міністр Олексій Соболєв надали зелене світло вітрякам через висновок з ОВД про допустимість такої діяльності на високогір’ї Карпат. Останні давали публічні обіцянки про постпроектний моніторинг, про сприяння у проведенні перевірок з дотримання екологічного законодавства, про з’ясування всіх обставин в питаннях вирубки лісів під ЛЕП – але все це виявилось просто пустим звуком.
Забудова високогір’я Карпат вітряками порушує багаточисельні міжнародні зобов’язання України щодо охорони природних оселищ та зникаючих видів, щодо охорони та збереження міграційних шляхів птахів та створює перешкоди для євроінтеграції України, адже сектор збереження природи поставлений на паузу законодавцями та профільним ЦОВВ вже давно.
Плани побудови 300 вітряків на Закарпатті загрожують карпатським екосистемам, сприятимуть доступності лісів для вирубки, для джипінгу та інших агресивних методів освоєння лісових ресурсів. Виробництво електроенергії та її подальших експорт нашим сусідам не може виправдати такі варварські дії із Карпатами, які матимуть негативні наслідки на десятиліття.
Високогірні території Карпат мають виняткове природоохоронне значення, а їхнє збереження є не лише питанням місцевої політики, а й відповідальністю держави. Чинне законодавство України та інструменти містобудівного планування передбачають можливості для обмеження діяльності, що може завдати шкоди цінним природним комплексам. Водночас громади Карпатського регіону опиняються перед складним вибором між потребою в економічному розвитку та необхідністю зберегти природну спадщину, від якої залежить їхнє довгострокове благополуччя.
Завдання держави — не перекладати на громади відповідальність за цей вибір, а створювати умови для такого регіонального та місцевого економічного розвитку, який не суперечить цілям збереження природи. Це передбачає підтримку альтернативних моделей розвитку, що забезпечують зайнятість і доходи місцевого населення
За прикладом інших європейських країн варто розглядати придатними для зведення ВЕС деградовані землі, території, що мають близькість до доріг та електричних мереж, та не зачіпають природно-заповідний фонд, цінні оселища та міграційні шляхи. Будівництво у високогір’ї спричиняє значні капіталовкладення для розбудови відповідної інфраструктури, тому інвестори обирають низовину та наявність інфраструктури. Так, до війни 98% об’єктів вітрової енергетики розміщувалося на висоті до 500 м. над рівнем моря, і найбільша кількість ВЕСів знаходилася у АРК, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. Щодо наших сусідів по Карпатському регіону, то найбільше вітрових установок в Карпатах побудувала Польща (51 установка), і переважно на висотах до 500 м над рівнем моря (40 ВЕУ). Зі всіх Карпатських країн, лише Румунія має 5 вітрових установок на висоті між 1000 та 2061м, всі інші країни утримуються від розміщення ВЕСів на високогір’ях. У Австрії та Сербії взагалі немає ВЕС у Карпатах, а у Чехії, Угорщині та Молдові лише пару ВЕУів на висоті до 500м, а вище – ВЕСи відсутні.
В Україні вже реалізовано та продовжують реалізовуватися численні проєкти вітроенергетики загальною потужністю в сотні й тисячі мегаватів, що підтверджує значний потенціал розвитку цієї галузі в різних природно-географічних умовах. Зокрема, у Миколаївській області працює перша черга Тилігульської ВЕС потужністю 114 МВт, а її розширення передбачає збільшення потужності станції приблизно до 500 МВт; в Одеській області діє Дністровська ВЕС потужністю 100 МВт. Розвиток вітроенергетики активно відбувається і в західних областях: на Львівщині нещодавно споруджена Сокальська ВЕС (39,6 МВт), а на Волині реалізовано проєкт ВЕС потужністю 147 МВт і розпочато будівництво наступного об’єкта потужністю до 188,8 МВт. Наведені приклади свідчать, що розвиток вітроенергетики в Україні не обмежується високогір’ям Карпат
Практика Європейського Союзу свідчить, що високогір’я не є типовою територією для розвитку вітроенергетики. Із 129 579 проаналізованих вітротурбін лише 8,7% розташовані на висотах понад 1000 м, тоді як майже три чверті (72,8%) встановлені нижче 500 м над рівнем моря. На висотах понад 2062 м виявлено лише 36 турбін — близько 0,03% від усієї вибірки. Це свідчить, що промислове освоєння високогірних природних комплексів є радше винятком, ніж європейською нормою. Альпійські та субальпійські висоти використовуються значно рідше через вищі екологічні та інженерні ризики. Понад 91% європейських вітротурбін розміщені нижче 1000 метрів. Закон України від 2 вересня 2026 року № 4963-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії», який набрав чинності 1 жовтня 2026 року передбачає виключення територій, розташованих на висоті понад 1000 м над рівнем моря, із зон прискореного розвитку відновлюваних джерел енергії.
Високогір’я в Українських Карпатах займає менше ніж 1% території України. Відповідно до Стратегії Європейського Союзу з біорізноманіття до 2030 року, до 2030 року передбачено забезпечити охорону щонайменше 30% сухопутної території та 30% морських акваторій. В Україні природно-заповідний фонд охоплює близько 7% території держави. Водночас землекористування України характеризується значним господарським освоєнням: сільськогосподарські землі займають близько 68,5% території країни, зокрема рілля — 54,5%, ліси та інші лісовкриті площі — 17,7%, забудовані землі — 6,2%, землі під водою — 4%, відкриті заболочені землі — 1,6%, інші землі — близько 2%. Така структура землекористування та відносно невелика частка територій природно-заповідного фонду підкреслюють важливість збереження природних екосистем, особливо малопорушених і високогірних територій Карпат. За цих умов планування нових вітроелектростанцій має ґрунтуватися на порівнянні альтернативних майданчиків і врахуванні їхньої екологічної цінності, щоб розвиток відновлюваної енергетики не спричиняв невиправданої втрати природних оселищ і біорізноманіття.
Голос громадськості щодо загрозливої забудови Карпат вітряками не почуто: петиція № 262246 «Щодо невідкладних дій для збереження природи та культурної спадщини Українських Карпат» була зареєстрована на офіційному сайті Президента України Офіційне інтернет-представництво Президента України у березні 2026 року набрала 26 491 голос. Проте належної реакції Президента та ЦОВВ не отримано. На сьогоднішній день жодна з вимог петиції не була реалізована, а отримані урядом доручення Президента задля виконання вимог петиції повністю проігноровано або саботовано.
Окрім всього, кричуща забудова полонини Руна підсвітила ще одну важливу проблему – неспроможність, непрофесіоналізм та байдужість з боку державного екологічного, містобудівного контролю та бездіяльність й невігластво правоохоронних органів в питаннях пов’язаних із порушеннями законодавства при будівництві ВЕСів та притягненні порушників до відповідальності.
Зведення вітрових електростанцій має здійснюватися поза межами природоохоронних територій, охоронюваних оселищ та поза межами міграційних шляхів кажанів та птахів й ключових середовищ їхнього існування. Мають бути розроблені “Карти чутливості дикої природи до функціонування ВЕС”. Потенційні наслідки будівництва ВЕС мають розглядатися в кожному конкретному випадку окремо та незалежно.
Зведення ВЕС має бути перенесено на іншу територію, якщо дослідження впливів запланованої діяльності виявило, що під час хоча б однієї із фаз реалізації проекту – будівництва, експлуатації та виведення з експлуатації – негативний вплив становитиме загрозу біорізноманіттю або матиме інші негативні для довкілля наслідки.
З метою мінімізації впливів потрібно проводити стратегічне планування вітроенергетики та стратегічну екологічну оцінку, використовуючи протоколи найкращої практики для вибору ділянок для проектів, здійснювати надійну оцінку впливу на довкілля, включаючи дослідження базової лінії впливів та моніторинг після будівництва. Оцінка впливу на довкілля має проводитися професійними та компетентними науковцями. Також потрібно уникати ситуацій, коли розробники розбивають великі проекти на менші, щоб уникнути обов’язкової ОВД. Якщо вплив на довкілля неможливо пом’якшити, ВЕС має бути виведено з експлуатації та демонтовано. У зв’язку з викладеним вище громадськість вимагає від Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, зокрема Міністерства економіки та довкілля України:
Розробити та ухвалити законодавчі зміни, спрямовані на запровадження мораторію на розміщення вітроелектростанцій (ВЕС) на гірських вершинах і хребтах Карпат на висотах вище 1000 м.
Невідкладно розглянути й ухвалити законодавчі зміни, необхідні для транспозиції та належного впровадження Директиви ЄС про охорону диких птахів (Пташиної директиви) та Директиви ЄС про збереження природних оселищ і дикої фауни та флори (Оселищної директиви) в національне законодавство України.
Сприяти створенню та розширенню наявні території природно-заповідного фонду, зокрема шляхом реалізації природоохоронних ініціатив «Вільний Свидовець», «Полонина Красна», розширення національного природного парку «Верховинський» та інших цінних природних територій Карпат. Відновити рух в напрямку досягнення Україною показника заповідності 30% від площі держави.
Розробити державну програму розвитку вітроенергетики з урахуванням принципу уникнення шкоди природі, передбачивши пріоритетне використання технічно придатних територій поза межами цінних природних комплексів Карпат. Програма має містити просторовий аналіз альтернатив, оцінку мережевих обмежень і заходи для залучення інвестицій у менш конфліктні майданчики.
- Розблокувати мораторій на перевірки Державною екологічною інспекцією суб’єктів господарювання на територіях, де не ведуться активні бойові дії.
Посилити юридичну відповідальність за незаконні рубки лісу, знищення цінних природних оселищ і місць існування видів, занесених до Червоної книги України, в першу чергу збільшити розмір штрафів за порушення природоохоронного законодавства, а також забезпечити невідворотність відповідальності за такі правопорушення.
Запровадити чіткі, прозорі та дієві фінансові механізми підтримки територіальних громад, на території яких створюються або розташовані об’єкти природно-заповідного фонду та інші природоохоронні території
Виключити пункт 3 відповідного законодавчого акта щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу, яким території, що використовуються для потреб енергозабезпечення та розташовані в гірських районах Карпат на висоті 800 м і вище над рівнем моря, визнаються територіями важливого суспільного інтересу для потреб енергозабезпечення, з метою недопущення використання такого статусу для виправдання забудови цінних високогірних природних комплексів.
Закон України від 2 вересня 2026 року № 4963-IX передбачає виключення територій, розташованих на висоті понад 1000 м над рівнем моря, із зон прискореного розвитку відновлюваних джерел енергії. Вимагаємо забезпечити неухильне дотримання цієї норми під час просторового планування та ухвалення рішень щодо розвитку вітроенергетики в Українських Карпатах, а також не допускати використання механізмів прискореного погодження для забудови високогірних природних комплексів. Проєкти ВЕС, що плануються поза межами таких зон, мають проходити передбачені законодавством дозвільні процедури та оцінку впливу на довкілля у випадках, коли вона є обов’язковою.
МБО “Екологія-Право-Людина” (ЕПЛ)
ГО “Екосфера”
ГО “Всеукраїнська екологічна Ліга” (ВЕЛ)
ГО “Голка”
ГО «Національний екологічний центр України»
МБО «Інформаційний центр «Зелене Досьє», ГО “Міжрегіональний центр наукових досліджень та експертиз”
ГО “Національний молодіжний центр”
ГО “Екологічні ініціативи”
Мережа захисту національних інтересів АНТС
ГО «Маріуполь нуль відходів»
ГО “Запоріжжя без сміття”
ГО “Суспільство Зіровейст”
ГО “Нуль відходів Луцьк”
ГО “Дизайн сталих рішень”
ГО «Центр економіко-правової аналітики»
ГО «Граструтс-Інститут»
