РЕЗОЛЮЦІЯ
міжнародного тренінгу «Особливості воєнних злочинів проти довкілля та екоциду»
29 травня 2026 року
Преамбула
29 травня 2026 року відбувся міжнародний тренінг «Особливості воєнних злочинів проти довкілля та екоциду», організований Міжнародною благодійною організацією «Екологія-Право-Людина» спільно з Тренінговим центром прокурорів України за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Захід об’єднав представників органів прокуратури, Служби безпеки України, Державної екологічної інспекції, наукових установ, громадських організацій та міжнародних інституцій з метою поглиблення професійних знань і практичних навичок у сфері кваліфікації, розслідування та документування воєнних злочинів проти довкілля й екоциду.
Особливе значення тренінгу полягало в поєднанні національного досвіду розслідування екологічних злочинів із міжнародними підходами до кримінально-правового захисту довкілля, зокрема практикою та напрацюваннями Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду, підходами Європейського Союзу до протидії екологічним злочинам і міжнародним експертним досвідом у сфері екологічного права.
Учасники тренінгу відзначили, що масштаб і характер екологічної шкоди, завданої війною Російської Федерації проти України, потребують системного підходу до її документування, належної кримінально-правової кваліфікації, ефективного розслідування та використання національних і міжнародних механізмів притягнення винних до відповідальності.
Учасники також наголосили на необхідності вдосконалення міжвідомчої взаємодії, розвитку експертного потенціалу, застосування сучасних технологій фіксації екологічної шкоди та посилення професійної співпраці з міжнародними партнерами.
За результатами обговорення учасники тренінгу
ВИЗНАЮТЬ ТА РЕКОМЕНДУЮТЬ:
I. Основні висновки та пріоритети
1. Удосконалення кримінально-правової кваліфікації злочинів проти довкілля
1.1. Визнати необхідність подальшого вдосконалення практики кримінально-правової кваліфікації діянь, що спричиняють значну шкоду довкіллю в умовах війни, з урахуванням положень національного законодавства та застосовних норм міжнародного гуманітарного і міжнародного кримінального права.
1.2. Приділяти особливу увагу розмежуванню екоциду та воєнних злочинів проти довкілля, забезпечуючи належне обґрунтування правової кваліфікації з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження, характеру заподіяної шкоди та наявних доказів.
1.3. Продовжити професійне обговорення критеріїв кваліфікації екологічних злочинів, проблем доказування відповідних складів кримінальних правопорушень і практичних аспектів застосування національного законодавства.
1.4. Враховувати міжнародні підходи до кримінально-правового захисту довкілля під час розроблення рекомендацій для прокурорів, слідчих та інших фахівців, залучених до розслідування злочинів, пов’язаних зі збройною агресією проти України.
2. Використання міжнародного досвіду та стандартів
2.1. Визнати важливість подальшого вивчення практики та підходів Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду щодо розгляду злочинів, пов’язаних із заподіянням шкоди довкіллю в умовах збройних конфліктів.
2.2. Рекомендувати продовжити фаховий діалог із міжнародними експертами щодо застосування Римського статуту Міжнародного кримінального суду, стандартів доказування та можливостей використання міжнародних механізмів притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини, які супроводжуються значною шкодою довкіллю.
2.3. Відзначити значення Директиви Європейського Союзу про захист довкілля за допомогою кримінального права для розвитку європейських підходів до протидії екологічним злочинам.
2.4. Рекомендувати здійснити фаховий аналіз положень зазначеної Директиви та визначити можливі напрями її врахування під час удосконалення українського законодавства і практики протидії екологічним злочинам з урахуванням зобов’язань України в межах європейської інтеграції.
2.5. Розвивати співпрацю з міжнародними науковими та експертними установами, зокрема Європейським екологічним бюро, Гельсінським університетом та Інститутом екологічної безпеки, з метою обміну знаннями, методиками й аналітичними матеріалами у сфері кримінально-правового захисту довкілля.
2.6. Забезпечити чітке розмежування між використанням міжнародного досвіду як джерела професійних рекомендацій і застосуванням конкретних міжнародно-правових норм, яке має ґрунтуватися на їхній юридичній застосовності до відповідних обставин.
3. Посилення ефективності розслідування та процесуального керівництва
3.1. Рекомендувати продовжити вдосконалення практики організації досудового розслідування кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів проти довкілля та екоциду, включно з плануванням слідчих дій, визначенням обставин, що підлягають доказуванню, і забезпеченням належного процесуального керівництва.
3.2. Сприяти поглибленню взаємодії між органами прокуратури, Службою безпеки України, Державною екологічною інспекцією, експертними установами, науковцями та громадськими організаціями під час документування екологічних злочинів.
3.3. Рекомендувати розробити та поширювати практичні матеріали щодо особливостей збирання, перевірки, збереження й використання доказів у кримінальних провадженнях, пов’язаних із заподіянням шкоди довкіллю внаслідок воєнних дій.
3.4. Забезпечувати належне документування не лише безпосередніх наслідків воєнних дій, а й довготривалих екологічних змін, які можуть мати значення для встановлення обсягу шкоди, причинно-наслідкових зв’язків і правової кваліфікації відповідних діянь.
4. Удосконалення методик оцінювання та документування екологічної шкоди
4.1. Визнати необхідність подальшого вдосконалення методик визначення шкоди та збитків, завданих довкіллю внаслідок збройної агресії, з урахуванням вимог кримінального процесу, потреб доказування та особливостей різних видів екологічних наслідків.
4.2. Рекомендувати посилити міждисциплінарну співпрацю між юристами, екологами, фахівцями з природничих наук, експертами та спеціалістами з геоінформаційних систем.
4.3. Сприяти застосуванню сучасних технологій, зокрема ГІС, дистанційного зондування Землі та інших доступних інструментів просторового аналізу, для фіксації, картографування й оцінювання екологічних наслідків воєнних дій.
4.4. Продовжити обмін досвідом щодо організації польових виїздів, проведення експертних досліджень, збирання зразків і документування місць ураження довкілля з дотриманням вимог безпеки, належної фіксації походження доказів та їх збереження.
4.5. Рекомендувати узагальнити проблеми застосування чинних методик оцінювання шкоди й підготувати пропозиції щодо їх удосконалення, зокрема для випадків масштабного, комплексного та довготривалого впливу воєнних дій на довкілля.
II. Подальші кроки з реалізації результатів тренінгу
1. Підготовка практичних рекомендацій із кваліфікації воєнних злочинів проти довкілля та екоциду.
2. Продовження співпраці з Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду.
3. Аналіз Директиви Європейського Союзу про екологічні злочини та перспектив її застосування в Україні.
4. Поглиблення міжнародного експертного обміну з питань екологічного кримінального права.
5. Розроблення рекомендацій щодо документування та доказування екологічної шкоди.
III. Механізми координації та моніторингу
Передбачити періодичне обговорення результатів реалізації рекомендацій, зокрема в межах наступних навчальних заходів, експертних консультацій і міжвідомчих зустрічей.
Заохочувати міжнародних партнерів до участі в подальших професійних обговореннях, підготовці навчальних матеріалів і проведенні експертних консультацій у межах їхніх мандатів та можливостей.
Забезпечити поширення узагальнених результатів тренінгу серед заінтересованих установ і фахівців із дотриманням вимог щодо конфіденційності та захисту інформації.
IV. Заключні положення
Учасники тренінгу наголошують, що ефективне розслідування воєнних злочинів проти довкілля та екоциду потребує не лише належного застосування національного кримінального законодавства, а й системного використання міжнародних правових стандартів, сучасних наукових методів та досвіду міжнародних експертних інституцій.
Особливу увагу необхідно приділяти розвитку співпраці з Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду щодо питань, які належать до його мандата, вивченню європейських підходів до кримінально-правового захисту довкілля, а також поглибленню наукового й експертного діалогу з Європейським екологічним бюро, Гельсінським університетом та Інститутом екологічної безпеки.
Результати міжнародного тренінгу мають бути використані для вдосконалення практики кваліфікації та розслідування екологічних злочинів, підвищення якості доказування, розвитку міжвідомчої взаємодії та посилення спроможності України забезпечувати притягнення винних осіб до відповідальності за шкоду, завдану довкіллю внаслідок збройної агресії.
Учасники підтримують продовження міжнародного професійного діалогу та рекомендують розглядати цю Резолюцію як основу для планування подальших спільних навчальних, експертних і аналітичних заходів.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Міжнародний фонд «Відродження» – одна з найбільших благодійних фундацій в Україні, що з 1990-го року допомагає розвивати в Україні відкрите суспільство на основі демократичних цінностей. За час своєї діяльності Фонд підтримав близько 20 тисяч проектів на суму понад 350 мільйонів доларів США.
Сайт: www.irf.ua
Facebook: www.fb.com/irf.ukraine
