Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері управління відходами» від 15.07.2026 року
Проєкт постанови загалом має технічний та перехідний характер і спрямований на приведення підзаконних нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про управління відходами». Проєкт постанови заміняє термін «утилізація» на термін «видалення», яким оперує рамковий закон, а також термін «сміттєпереробні і сміттєспалювальні заводи» на термін «установки із спалювання відходів або установки сумісного спалювання відходів».
Проєкт постанови передбачає збільшення для суб’єкта моніторингу, який здійснює експлуатацію полігона або іншого об’єкта оброблення відходів, строк на який той розробляє програму контролю та моніторингу полігона з одного до п’яти років. Відповідно до нововведень, така програма протягом місяця з дати її затвердження надсилається суб’єктом моніторингу до Мінекономіки через інформаційну систему управління відходами.
Окрім того пропонується удосконалити процедури віднесення виробничих залишків до побічних продуктів. Рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів приймає виключно утворювач виробничих залишків, шляхом занесення відповідних даних до облікового запису інформаційної системи управління відходами та проходження відповідного тесту на сукупність критеріїв та сукупність умов, встановлених цим Порядком. Форма рішення наведена в Додатку 1. Після прийняття рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків автоматично засобами інформаційної системи управління відходами відноситься до реєстру побічних продуктів. Внесення відомостей до реєстру побічних продуктів та проходження відповідного тесту на сукупність критеріїв та сукупність умов здійснюється на підставі даних, поданих утворювачем виробничих залишків. У період до технічної готовності відповідних функціональних підсистем інформаційної системи управління відходами та введення їх у експлуатацію, рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів, прийняте утворювачем виробничих залишків, подається до Мінекономіки в паперовій формі. Утворювач побічних продуктів щоквартально подає звіт про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Передбачається, що суб’єкт господарювання, який отримав висновок з оцінки впливу на довкілля до набрання чинності Законом України «Про управління відходами», в заявці на отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та додатках до неї зазначає коди відходів та операцій, які він самостійно визначив згідно з додатками 1, 2 до Закону України «Про управління відходами», що співвідносяться з кодами та операціями, зазначеними у висновку.
Дія Порядку видачі, відмови у видачі, припинення дії дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, затвердженого цією постановою, не поширюється на суб’єктів господарювання, які експлуатують об’єкти оброблення відходів видобувної промисловості, до дня припинення або скасування дії правового режиму воєнного стану в Україні.
У разі розмитнення відходів, які були утворені після перероблення імпортованої давальницької сировини, подаються відомості щодо подальшої передачі цих відходів суб’єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають дозвіл на здійснення операцій з оброблення, із зазначенням операції, яку здійснюють з утвореними відходами.
Пропонується скасувати обов’язок суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами до набрання чинності постановою КМУ від 22 квітня 2026 р. № 512 Деякі питання щодо провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, подати до органу ліцензування документи, зазначені в додатках 6, 7, 9 до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2023 р. № 1278. Додатки 6, 7, 9 стосуються відомостей про наявність документів дозвільного характеру, про доступність місць провадження господарської діяльності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, про відсутність здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання. Цікаво, що такі відомості мали бути подані протягом місяця з дня набрання чинності вказаною вище постановою, тобто до 30 липня 2026 року.
СХВАЛЮЄМО із застереженнями
Окремі положення проєкту потребують доопрацювання. Насамперед це стосується механізму віднесення виробничих залишків до побічних продуктів, який фактично ґрунтується на самодекларуванні суб’єкта господарювання без визначення належного механізму державного контролю, перевірки достовірності поданих відомостей та порядку скасування такого рішення у разі виявлення порушень. Також вважаємо недоцільним скасування п. 2 постанови КМУ від 22 квітня 2026 р. № 512 Деякі питання щодо провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, а саме обов’язку ліцензіатів подати до органу ліцензування документи, зазначені в додатках 6, 7, 9 до Ліцензійних умов. Крім того, проєкт містить окремі юридико-технічні недоліки, зокрема нечіткість окремих процедурних положень щодо функціонування інформаційної системи управління відходами, відсутність визначених строків для окремих дій, а також редакційні неточності, що доцільно усунути під час доопрацювання документа.
Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку розроблення, погодження та затвердження місцевих планів управління відходами» від 28.07.2026 року
Проєкт постанови спрямований на актуалізацію Порядку розроблення, погодження та затвердження місцевих планів управління відходами з урахуванням наслідків збройної агресії Російської Федерації. Запропоновані зміни передбачають включення до місцевих планів управління відходами питань поводження з відходами, що утворилися внаслідок руйнування будівель і споруд, а також врахування місць їх тимчасового зберігання, що сприятиме комплексному плануванню системи управління відходами на рівні територіальних громад.
Постанова рекомендує виконавчим органам сільських, селищних, міських рад розробити зміни до затверджених місцевих планів управління відходами протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою та подати на затвердження сільським, селищним, міським радам.
СХВАЛЮЄМО із застереженнями
Доцільно уніфікувати термінологію щодо відходів від руйнувань із Законом України «Про управління відходами» та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері управління відходами, що утворилися внаслідок бойових дій, а також узгодити використання формулювань «пошкодження (руйнування) будівель та споруд» і «відходи від руйнувань». Крім того, рекомендація виконавчим органам місцевих рад розробити зміни до вже затверджених місцевих планів протягом трьох місяців може бути складною для виконання окремими громадами без належного методичного та фінансового забезпечення, що також доцільно врахувати під час доопрацювання проєкту.
Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання)» від 28.07.2026 року
Проєктом постанови передбачається перегляд чинних розмірів компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження об’єктів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2012 року № 1030.
Необхідність прийняття акта обґрунтовується потребою актуалізації такс із урахуванням рівня інфляції за період з 2013 до 2025 року, що має сприяти більш адекватній оцінці шкоди, завданої довкіллю, у тому числі внаслідок збройної агресії російської федерації. Проєкт також враховує оновлені у 2021 році переліки червонокнижних видів флори і фауни і встановлює для нових видів розміри компенсації за аналогією зі спорідненими таксонами.
Загалом, постанова КМУ від 7 листопада 2012 року № 1030, окрім збільшених розмірів компенсацій за одну особину чи екземпляр та наявності порядку індексації, залишається без змін. Проєкт зберігає потрійну таксу за знищене гніздо/нору; 50% такси за вилучене яйце чи ембріон; 20-кратну вартість за незаконну заготівлю ікри; знижену вдвічі таксу за молоді (до 3 років) кущі й ліани; градацію за деревами залежно від діаметра стовбура і ступеня пошкодження; знищення середовища перебування за категоріями рідкісності тощо. Водночас залишається і доволі суперечлива норма щодо відсутності компенсації за знищення або пошкодження рослин, які ростуть на присадибних та садово-городніх ділянках.
Порядок проведення індексації встановлює формулу:
Ні = (Нп × І / 100) × 10,
де Ні – проіндексований розмір компенсації за одну одиницю;
Нп – розмір компенсації відповідно до додатків проєкту постанови;
І – індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків;
10 — коефіцієнт «особливої природоохоронної цінності».
Сама індексація відбувається за умови, коли індекс інфляції перевищує 100%. Незрозумілим є те, звідки взялася величина коефіцієнта «особливої природоохоронної цінності» і чим вона обґрунтовується. Щойно індекс споживчих цін за попередній рік перевищить 100%, тобто за будь-якої, навіть мінімальної, інфляції, компенсація зростає майже вдесятеро порівняно з базовою таксою, оскільки коефіцієнт 10 множиться на щойно проіндексовану суму щороку, а не застосовується один раз при встановленні базових такс. Наприклад, при інфляції 10% (І = 110) формула дає Ні = Нп × 1,1 × 10 = 11 × Нп, тобто одинадцятикратне зростання компенсації вже в перший рік застосування індексації.
СХВАЛЮЄМО із застереженнями
Загальна логіка перегляду такс обґрунтована і давно назріла. Разом з тим, порядок індексації у запропонованому вигляді містить формулу, яка здатна спричинити непропорційне десятикратне зростання компенсації вже за мінімальної річної інфляції. Доцільно виписати формулу так, щоб коефіцієнт 10 був вже врахований у базовій ставці, або переглянути механізм його застосування. Також рекомендуємо переглянути норму щодо відсутності компенсації за знищення або пошкодження рослин, які ростуть на присадибних та садово-городніх ділянках.
Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1347» від 10.08.2026 року
Проєктом постанови передбачається удосконалення Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів та Типового договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року № 1347.
Проєкт пропонує поділ лімітованих водних біоресурсів на дві групи. Новий додаток 8 містить перелік видів промислових риб, водних безхребетних, морських рослин та водоростей, за якими обраховується стартова ціна лота. Новий додаток 9 містить лише п’ять позицій: тюлька звичайна, верховодка звичайна, карась сріблястий, атерина піщана та медузи (корнерот, аурелія). Для цих видів плата нараховується не авансом у складі ціни лота, а за фактичним виловом, який користувач вносить до журналу обліку рибогосподарської діяльності. Сплата і подання звіту передбачені щоквартально.
Одночасно для цих самих п’яти позицій підвищено розміри плати в додатку 1. У кожному випадку це рівно 1,3 від чинної ставки, тобто одноразова індексація на 30 відсотків. Звідки взялася саме ця величина і чим вона обґрунтовується, ні пояснювальна записка, ні аналіз регуляторного впливу не пояснюють.
Проєкт також запроваджує коефіцієнт 2 до стартової ціни лотів, у яких передбачено застосування активних знарядь лову, таких як трали, закидні неводи, бурили і драги. Сама ідея диференціювати вартість залежно від впливу знаряддя на середовище є правильною. Разом з тим, величина коефіцієнта також не обґрунтована, а сфера його дії виявляється вужчою. Стартова ціна лота обраховується виключно за видами з додатка 8, тому на тюльку й атерину, які добувають переважно активними знаряддями, коефіцієнт не поширюватиметься взагалі. Незрозумілим залишається і те, як обраховувати стартову ціну лота, до якого включено лише види з додатка 9.
Окремої уваги потребує сам механізм плати за фактом. Розмір надходжень для п’яти видів починає залежати від даних, які користувач вносить самостійно. Проєкт передбачає противагу у вигляді щоквартального звіту про фактичний обсяг добутих (виловлених) водних біоресурсів та нові підстави для одностороннього розірвання договору Держрибагентством за несплату або неподання звіту. Проте процедури перевірки достовірності задекларованих обсягів проєкт не встановлює, а зниження авансового платежу водночас здешевлює доступ до промислу тюльки, верховодки та атерини, які є кормовою базою для судака, окуня та рибоїдних птахів. Ліміти спеціального використання для цих видів зберігаються, тож природоохоронним запобіжником залишається саме ліміт, а не ціна.
СХВАЛЮЄМО із застереженнями
Є у проєкті й технічна суперечність. Строк сплати за четвертий квартал визначено як останній день здійснення спеціального використання водних біоресурсів у році, але не пізніше 31 грудня, тоді як строк подання звіту за той самий квартал останній день здійснення спеціального використання, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за кварталом. Виходить, що платіж треба внести раніше, ніж подати звіт, на підставі якого він обраховується, а сама норма про звіт містить два взаємно несумісні строки.
Із позитивного варто відзначити виправлення давньої помилки додатка 1. Сонячний окунь (Lepomis gibbosus) переноситься з розділу «Водні безхребетні» до розділу «Риби». Обґрунтованим є і збільшення мінімального кроку аукціону з одного до п’яти відсотків стартової ціни лота, що має підвищити конкурентність електронних торгів.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків» № 4961-IX від 02.09.2026 року
02.09.2026 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків». Серед іншого, цей закон виключив індустріальні парки зі сфери дії Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” (Закон про ОВД) та скасував для таких інфраструктурних проєктів вимогу про її проведення. ЕПЛ та ряд інших експертних організацій неодноразово висловлювалися проти таких законодавчих змін, але, на жаль, були проігноровані.
Переліки видів діяльності, передбачені Законом про ОВД, транспонують відповідні категорії видів діяльності, передбачені додатками І та ІІ до Директиви 2011/92/ЄС про оцінювання впливу деяких публічних і приватних проєктів на довкілля (далі – директива про ОВД). Відтак, в частині індустріальних парків Закону про ОВД впроваджує категорію видів діяльності пункту 10а (іndustrial estate development projects) Додатку ІІ до Директиви про ОВД, а проведення ОВД щодо таких проєктів є вимогою відповідного акту ЄС. Таким чином, виключення індустріальних парків зі сфери дії Закону про ОВД прямо суперечить євроінтеграційним зобов’язанням України, і по суті є черговим відступом від її положень.
НЕ СХВАЛЮЄМО
Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо збереження біорізноманіття в лісах” № 1154 від 17.09.2026 року
Постанова змінює вимоги щодо мертвої деревини, яку залишають у лісі під час рубок. Під час вибіркових і поступових рубок головного користування, а також рубок формування й оздоровлення лісів на ділянці тепер залишатимуть сушняк (суха, відмерла деревина) і стремпи (сухі стоячі уламки стовбура) в обсягах 5, 10, 15 або 30 куб. м на гектар. Раніше для лісів ПЗФ у вологих і сирих умовах діяла єдина норма 30 м³/га. Тепер поріг визначається лісорослинними умовами, статусом території та походженням лісу. Окремо зберігають сухостійні дерева: 20 дерев V–VI категорії стану в природних лісах ПЗФ і 7 дерев VI категорії в усіх інших лісах. Небезпечні для працівників дерева приземлюють і залишають на місці.
Ці вимоги більше не стосуватимуться проріджування та суцільних рубок головного користування.
Для отримання лісорубного квитка постанова запроваджує нову обов’язкову довідку. Її підписує підрозділ з відведення і таксації лісосік, і в ній фіксують фактичні обсяги сушняку, стремпів та кількість сухостійних дерев, що мають залишитися на ділянці. Постанова набрала чинності 19 вересня 2026 року. Уряд пояснює зміни економічно. За його оцінкою, обов’язкова норма 30 куб. м на гектар могла зменшити доступний для заготівлі ресурс ліквідної деревини у 2027 році приблизно на 950 тис. куб. м. Як додатковий аргумент уряд наводить те, що FSC (Лісова опікунська рада, Forest Stewardship Council) та PEFC (Програма схвалення систем лісової сертифікації, Programme for the Endorsement of Forest Certification) не встановлюють універсальної вимоги щодо конкретного обсягу мертвої деревини на гектар. Це дві основні міжнародні системи добровільної лісової сертифікації. Сам уряд визнає, що зміни зменшують державне регулювання під час заготівлі деревини.
Отже, акт із назвою «щодо збереження біорізноманіття» фактично знижує природоохоронний стандарт, а єдиною кількісною метою названо збільшення обсягів заготівлі. Нижні пороги в 5-15 м³/га значно поступаються науково обґрунтованим значенням. За узагальненням європейських досліджень , значення обсягу мертвої деревини для європейських лісів мають становити 20-30 м³/га для бореальних хвойних лісів, 30-40 м³/га для мішаних гірських і 30-50 м³/га для рівнинних дубово-букових.
Варто також зазначити, що у новій постанові норма діє лише «за наявності» мертвої деревини. Тому в господарських лісах, де її і так майже немає, вимога на практиці нічого не дає. Найбільше занепокоєння викликає виведення з-під вимог суцільних рубок головного користування, які найсильніше руйнують лісові оселища. Також є ризик, що через широке тлумачення поняття «небезпечне дерево» зникатиме сухостій із дуплами, що є ключовим оселищем для дятлів, кажанів і комах. Механізм контролю зводиться до самодекларування, бо довідку складає сам лісокористувач. Незалежної перевірки чи обов’язкового оприлюднення довідки не передбачено.
Аргумент про сертифікацію при цьому некоректний. Те, що FSC і PEFC не встановлюють однієї цифри для всіх лісів, не означає, що вони не вимагають зберігати мертву деревину та біотопні дерева. Не можна його вважати підставою для зниження національного мінімуму. Крім того, Регламент (ЄС) 2024/1991 про відновлення природи у статті 12 зобов’язує держави-члени відновлювати лісові екосистеми. Серед показників, що мають зростати, він прямо називає обсяги стоячої та лежачої мертвої деревини. Отже, курс на зменшення мертвої деревини напряму суперечить євроінтеграції у сфері довкілля. Такий підхід також погано узгоджується зі статтею 85 Лісового кодексу України , присвяченою саме збереженню біорізноманіття в лісах, і з принципом недопустимості зниження досягнутого рівня екологічного захисту.
Позитивні елементи у постанові є. Збережено норму 30 м³/га та підвищену кількість сухостою для природних лісів ПЗФ. Небезпечні дерева не вивозять, а залишають на ділянці. Документальна фіксація фактичних обсягів уможливлює подальший контроль. Утім, ці положення не компенсують загального зниження вимог.
НЕ СХВАЛЮЄМО. ЕПЛ вважає, що потреби деревообробної галузі не можуть бути підставою для послаблення вимог до збереження біорізноманіття під гаслом його ж збереження. Пропонуємо: встановити мінімальний поріг не нижче 20 м³/га; повернути вимоги щодо мертвої деревини та біотопних дерев для суцільних рубок; визначити чіткі критерії «небезпечних дерев»; оприлюднювати довідки разом з електронними лісорубними квитками; передбачити вибіркову незалежну перевірку їх достовірності Держекоінспекцією або адміністраціями установ ПЗФ.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством економіки та довкілля” № 1200 від 30.09.2026 року
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” Кабінетом Міністрів України було затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством економіки та довкілля. Підприємства відноситимуться до високого, середнього або незначного ступеня ризику залежно від виду та кількості операцій з небезпечними відходами, кількості видів таких відходів, наявності системи управління якістю, порушень ліцензійних умов та статусу об’єкта підвищеної небезпеки. Від цього залежатиме і частота планового контролю: для високого ризику не частіше одного разу на два роки, середнього раз на три роки, незначного раз на п’ять років.
СХВАЛЮЄМО із застереженнями
Загалом ЕПЛ схвалює прийняття цієї постанови, оскільки вона оновлює підхід до контролю, за яким підприємства у сфері управління небезпечними відходами поділяються за ступенем ризику і від цього залежить частота планових перевірок. Водночас її не варто оцінювати беззастережно позитивно оскільки критерії залишаються значною мірою формальними й не враховують, зокрема, фактичних обсягів небезпечних відходів та потенційного масштабу екологічної шкоди, а в тексті є окремі неузгодженості щодо строків врахування порушень і діапазонів показників.
