7 жовтня 2026 року Верховний суд Австралії ухвалив перше у своїй історії рішення у кліматичній справі, яке може суттєво вплинути на порядок погодження нових проєктів із видобутку викопного палива. Суд дійшов висновку, що під час оцінки впливу таких проєктів на довкілля уповноважені органи мають враховувати не лише безпосередні викиди від діяльності підприємства, а й викиди, що виникають унаслідок подальшого спалювання видобутого вугілля, зокрема за кордоном.
Справа стосувалася розширення вугільної шахти Mount Pleasant у штаті Новий Південний Уельс. Її оператор MACH Energy планував продовжити видобуток до 2048 року та збільшити його обсяги вдвічі – до 21 млн тонн вугілля на рік. Рішення про погодження розширення шахти оскаржила місцева громадська організація Denman Aberdeen Muswellbrook Scone Healthy Environment Group, яка стверджувала, що під час розгляду проєкту не було належним чином оцінено його кліматичні наслідки.
Більшістю голосів (3 проти 2) Верховний суд Австралії підтримав позицію громадської організації. Суд зазначив, що орган, який ухвалював рішення про погодження проєкту, недостатньо оцінив викиди парникових газів третьої категорії (Scope 3), а також можливості їхнього скорочення. Йдеться, зокрема, про викиди, які утворюються під час використання споживачами видобутого викопного палива. Сам факт того, що такі викиди виникають за межами Австралії, не звільняє органи влади від обов’язку враховувати їх під час оцінки кліматичного впливу проєкту.
Це рішення створює важливий правовий орієнтир для розгляду майбутніх проєктів із видобутку вугілля та газу в Австралії. Воно посилює вимоги до оцінки їхнього повного вуглецевого сліду та зобов’язує органи планування розглядати можливість встановлення умов для скорочення відповідних викидів.
Ця справа повертається до Суду з питань землі та довкілля штату Новий Південний Уельс для подальшого розгляду. Водночас рішення Верховного суду вже створює правову основу для оскарження погоджень інших викопнопаливних проєктів, якщо їхні повні кліматичні наслідки не були належним чином оцінені.
Цей судовий прецедент демонструє важливу роль громадськості та судових механізмів у забезпеченні кліматичної відповідальності бізнесу й держави. Він також підтверджує тенденцію до розширення підходів до оцінки впливу господарської діяльності на клімат: наслідки проєкту мають розглядатися не лише в межах місця його безпосередньої реалізації, а й з урахуванням пов’язаних із ним викидів парникових газів протягом усього життєвого циклу продукції.

