У червні 2014 року відбудеться 6 Нарада Сторін Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, а вже в липні відбудеться 5 сесія Наради Сторін Оргуської конвенції. Наради Сторін є не просто формальностями, а зібраннями, за результатами яких виробляються узгоджені позиції провідних держав світу з направленням зусиль на збереження довкілля. А з чим поїде Україна на ці вкрай важливі зустрічі?
Нагадаємо, що із кінця 90-х за двома міжнародними екологічним договорами (Конвенція Еспо[1], Оргуська конвенція[2]) Україна зобов’язана проводити оцінку впливу планованої діяльності, що може мати вплив на довкілля, а також належним чином враховувати при прийнятті рішення про погодження такої діяльності результати участі громадськості (якщо вплив обмежується кордонами України), а також транскордонних консультацій із державними органами та громадськістю сусідніх держав (в разі транскордонного впливу). Вже майже 10 років назад відповідні органи вищезазначених конвенцій, розглянувши справи проти України, дійшли висновків, що існуюча раніше в Україні система державної екологічної експертизи була неспроможна виконати вимоги конвенцій щодо оцінки впливу, участі громадськості та транскордонної процедури, і, відповідно, Україна порушує свої міжнародні зобов’язання, й національне законодавство у цій сфері треба суттєво доопрацьовувати.
У 2011 році під приводом полегшення дозвільних процедур державна екологічна експертиза проектів будівництва в Україні була взагалі скасована. На сьогодні відповідність проектних рішень вимогам екологічної безпеки перевіряється в рамках містобудівної експертизи, до проведення якої не залучаються ні природоохоронні органи, ні громадськість – вже не кажучи іноземні держави, і щодо якої органи конвенцій теж висловили своє обґрунтоване занепокоєння.
Із того ж 2011 року в Україні було реалізовано декілька проектів міжнародної технічної підтримки Європейського союзу, метою яких було допомогти уряду України розробити законодавчу базу, здатну забезпечити виконання міжнародних екологічних зобов’язань держави. Експертами проектів було надано допомогу Мінприроди у підготовці декількох законопроектів в т.ч. проектів Законів України про оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) та стратегічної екологічної оцінки (СЕО).
На «фінішну пряму» після численних переговорів та компромісів вийшло два законопроекти: один стосувався оцінки впливу на навколишнє середовище, другий – стратегічної екологічної оцінки.
Перший законопроект (№ 2109а) враховував окремі напрацювання вищевказаних проектів однак, внаслідок численних компромісів та заперечень з боку окремих міністерств, яким мабуть не дуже хотілось прозорої процедури ОВНС, перетворився у «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті», прийнятий ВРУ за основу 17 вересня 2013 року, і перейменований до другого читання у проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля»[3], – спрямований на створення правової процедури здійснення оцінки впливу на навколишнє середовище та забезпечення виконання положень Конвенції Еспо та Оргуської конвенції.
Другий законопроект (№ 3758) , «Проект Закону про стратегічну екологічну оцінку»[4], – спрямований на регулювання сфери застосування та порядку здійснення стратегічної екологічної оцінки – механізму обов’язкового урахування екологічних міркувань при розробці та прийнятті проектів стратегій, планів, державних цільових програм.
Обидва законопроекти, попри окремі проблемні місця, які можна було би виправити у підготовці до чергового читання, були позитивно оцінені та підтримувалися екологічною громадськістю України. Більше того, довгоочікуване прийняття таких законів, можливо й неідеальних, все ж значно підняло би репутацію України на міжнародному рівні, бо вирішило би принаймні частину проблем, ідентифікованих органами Конвенції Еспо та Оргуської конвенції.
Законопроект № 2109а наприкінці 2013 року був доопрацьований профільним комітетом до другого читання, і повторно включений до порядку денного 06.02.2014, а 26.03.2014 – відхилений. Розгляд питання зайняв менше 7 хвилин.
Законопроект № 3758 навіть не розглядався парламентом, натомість в квітні цього року на сайті Верховної Ради України з’явився проект постанови ВР про відхилення цього законопроекту. w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1
Очікувалось, що другий законопроект, що покликаний впроваджувати вимоги міжнародного Протоколу про стратегічну екологічну оцінку і, який менше стосується конкретних проектів будівництва, а стратегічних рішень не викличе такого супротиву. Однак висновки окремих органів влади не могли не здивувати. Вірно кажуть, що «благими намірами дорога до пекла вистелена».
Цікавий документ був отриманий нещодавно МБО «Екологія – Право – Людина». Мінʼюст у своєму Висновку щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, який був виданий 23 грудня 2013 року, зазначив, що проект закону не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. Мабуть Мінʼюст в грудні 2013 року так був зосереджений на стратегічній екологічній оцінці та переймався наслідками громадського обговорення, що вгледів порушення прав людини не у використання водометів, снайперах на дахах будинків навколо Майдану чи рішеннях та діях влади проти мирних демонстрантів, а саме в проекті закону про стратегічну екологічну оцінку, який був розроблений з метою впровадження відповідного міжнародного Протоколу в Україні.
А між тим органи конвенцій вже підготували і опублікувати проекти рішень своїх найвищих органів на червень та липень 2014 року. Обидва документи із сумом констатують тривале порушення Україною своїх зобов’язань за конвенціями і передбачають санкції для України[5][6]. Таким чином, завдяки лобіюванню вузьковідомчих інтересів, не усвідомленню пріоритетності даної проблеми серед окремих державних органів та народних обранців Україна здійснила фальстарт, зійшла з фінішної прямої та повернулася на позиції десятирічної давності.
На протязі десяти років громадськості соромно спостерігати за виступами та аргументацією чиновників, що представляють нашу країну на подібних зібраннях, у яких головним аргументом були дії попередників. Таку риторику Наради Сторін вже давно не сприймають, адже відповідальність за дотримання міжнародних угод, незалежно від змін в урядах чи їх політичних орієнтирів, несе держава Україна. Чим будуть виправдовуватися українські чиновники влітку 2014? Чи зможемо ми продемонструвати реальні прагнення демократичних цінностей? Сподіваємось, що представники від України зможуть запропонувати хоча б чіткий план дій з вирішення ситуації, що склалась. Зрештою, ще є час, щоб почати діяти навіть до зазначених нарад.
За додатковою інформацією звертайтеся:
Дмитро Скрильніков,
голова Бюро екологічних розслідувань (БЕР),
email: DSkrylnikov@mail.lviv.ua,
Олена Кравченко,
директор ЕПЛ,
email: okravchenko@epl.org.ua,
Єлизавета Алексєєва,
провідний юрисконсульт ЕПЛ
тел.: (032) – 225 – 76 – 82
email: e.aleksyeyeva@epl.org.ua
[1] Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті
[2]Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля
[3]http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=2109%E0&skl=8
[4]http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49321
[5]epl.org.ua/fileadmin/user_upload/dodatky_do_konsult/Draft_report_to_MOP_Ukraine.pdf
[6]www.unece.org/fileadmin/DAM/env/documents/2014/EIA/MOP/ECE.MP.EIA.2014.L.3_advance_copy.pdf
