«Здорове навколишнє природне середовище є запорукою стабільного розвитку та процвітання будь-якої держави в світі», зазначається у Законі України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», 2004 року.Невід’ємною частиною цієї Програми є Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації, які слід привести до спільного знаменника. Серед пріоритетних сфер, зокрема, є якість води.
Основним документом acquis Європейського Союзу у цій сфері є Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради “Про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики” від 23 жовтня 2000 року. Основними законодавчими актами України у цій сфері є Водний кодекс України та Кодекс про надра.
Деякі з проблемних моментів українського водного законодавства, які слід вирішити – це здійснення моніторингу якості вод, за басейновим принципом і координація діяльності всіх суб’єктів державного моніторингу вод. Види моніторингу передбачені українським законодавством слід узгодити з відповідними програмами моніторингів, які реалізуються в країнах ЄС.
Повноваження з проведення моніторингу покладені на Мінприроди, Мінрегіон, ДАЗВ (у зоні відчуження і відселення частини зони безумовного (обов’язкового) відселення), а також ДСНС, Держсанепідслужба, Держводагентство та їх територіальні органи, підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та з питань водного господарства. Державне космічне агентство України забезпечує суб’єктів державного моніторингу вод наявною архівною та оперативною аерокосмічною інформацією дистанційного зондування Землі на території України.
Відповідного доопрацювання вимагають норми Водного кодексу України, відповідно до яких, з метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється державний моніторинг вод, як складова частина державної системи моніторингу навколишнього природного середовища України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України у Постанові від 20 липня 1996 р. № 815 м. Київ «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод».
Доопрацювання потребують також положення законодавства у частині дозволів. Станом на сьогодні уповноважені органи здебільшого видають дозволи на спеціальне водокористування на строк 3-5 років, що тягне за собою додаткові непродуктивні витрати водокористувачів на розробку необхідних документів та одержання нових дозволів на спеціальне водокористування, а також є основою для корупції.
Доцільно внести зміни у Водний кодекс України, встановивши єдиний строк спеціального водокористування (10 або 15 років), окрім випадків, коли водокористувач у клопотанні на одержання дозволу просить про менший строк спеціального водокористування.
Розробки та затвердження потребують Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, який мав би містити вичерпний перелік документів необхідних для отримання дозволу на спецводокористування, строк розгляду документів та взірець дозволу, а також Порядок погодження клопотання для отримання дозволу на спеціальне водокористування Державною службою геології та надр України.
Доопрацювання потребує ст. 23 Кодексу про надра у частині визначення поняття використання води для господарсько-побутових потреб.
************************************************************************
Дослідження розпочате в рамках проекту «Активізація дій екологічних інститутів громадянського суспільства з метою лобіювання вдосконалення водного законодавства України на основі стандартів Водної рамкової директиви», який реалізується МБО «Екологія-Право-Людина» за фінансової підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження».
Мета Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження» – сприяти європейській інтеграції України через поєднання зовнішнього тиску Європейського Союзу з внутрішнім тиском українського громадянського суспільства для утвердження цінностей відкритого суспільства в Україні.
Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) заснована у 1994 році з метою надання допомоги у захисті екологічних прав фізичним та юридичним особам, захисту довкілля в інтересах суспільства, сприяння розвитку природоохоронної справи, екологічної освіти, науки та культури.
