11 квітня 2017 року господарський суд Одеської області скаже свою остаточну думку про те, чи має право заказник місцевого значення Тарутинський степ на існування. Чи все таки переважать бізнес інтереси Міністерство оборони України?
Запитаєте ви, а який бізнес у МО? Через квартирно-експлуатаційні управління МО має право здійснювати господарську діяльність відповідно до Закону України «Про господарську діяльність збройних сил України».
Проте, така господарська діяльність повинна здійснюватися в межах чинного законодавства України та не завдавати шкоди суспільним інтересам та довкіллю. Постанова КМУ визначає перелік видів діяльності, які мають право здійснювати збройні сили України власними силами, а не шляхом залучення інших осіб.
Оскільки на думку МО вся площа колишнього полігону це землі оборони, яким користуватися мають право лише вони, а мабуть не реально все обробляти самотужку, то і придумали схему з договорами про вирощування сільськогосподарської продукції.
Відповідно до яких, МО через КЕЧ замовляє послуги на вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, яка окрема визначається відповідно до додатку до договору і за такі послуги, платить не МО, а фірма, яка надає послуги. Дивна ситуація виходить. За те, щоб надати послуги, ще треба і заплатити…А по друге, договір один, а земельні ділянки можуть бути різні? І виникає питання, а з кого ж тоді запитувати про дотримання у належному стані земельної ділянки?
Подивившись у Закон України «Про оренду землі» ми знайдемо визначення – оренда землі – це платне користування чужою земельною ділянкою. Тобто, за право користування чужим майном встановлюється плата. То яку діяльність на Тарутинському полігоні здійснює МО?
З однієї сторони – землі у 1946 році закріплювались за військовою частиною для навчальних цілей, хоча за цільовим призначенням вони проходять як землі сільськогосподарського призначення.
Представник МО у судовому засіданні 31.03.2017 року не міг однозначно сказати для яких цілей їм потрібні землі Тарутинського полігону та, чи будуть вони створювати там полігон, чи це будуть землі сільськогосподарського призначення, чи створять вони на цих землях заказник місцевого значення?
Знову виникає ситуація, коли про збереження довкілля, дотримання законодавства про охорону земель всі забувають, оскільки це не видиме багатство, про яке ми згадуємо тільки тоді, коли ми його втрачаємо.
