П’ять сходинок управління відходами.Четверта сходинка: утилізація відходів із відновленням енергії

Ми продовжуємо розповідати про європейські підходи до управління відходами, які незабаром повинні запрацювати в Україні.

Практика Євросоюзу

Основні кроки в порядку їхньої пріоритетності та безпечності для довкілля відображені в ієрархії із запобігання утворенню відходів та управління ними, що містяться в Директиві ЄС про відходи¹ від 19 листопада 2008 р., яка виглядає так:

1. Запобігання.

2. Підготовка до повторного використання.

3. Переробка.

4. Інша утилізація (напр. відновлення енергії).

5. Видалення відходів.

Перші три кроки управління відходами приноситимуть найкращий з екологічної точки зору результат та забезпечувати ресурсоефективність. Проте, не всі відходи можна переробити чи повторно використати, тому виникає потреба застосувати інші методи утилізації відходів, зокрема і спалення, включаючи виробництво палива, як енергетичного або теплового ресурсу.

Відходи – як паливо

Утилізація відходів, згідно з вимогами Директиви ЄС про відходи від 19 листопада 2008 р. (далі – Директива про відходи) – це будь-які операції, в результаті яких відходи приносять користь, замінюючи інші матеріали. Додаток ІІ Директиви подає перелік операцій із утилізації – це, зокрема, використання відходів як палива або інші засоби вироблення енергії, регенерація розчинників, переробка металів та металевих сплавів, регенерація кислот чи основ, відновлення компонентів, що використовуються для зменшення забруднення, відновлення компонентів з каталізатору, повторна очистка мастил та інші види повторного вживання мастил, обробка землі з користю для сільського господарства чи екології та інші. Використання відходів як палива може застосовуватися як додатковий метод управління до тих відходів, які не піддаються переробці і повторному використанню. Проте, слід докладніше зупинитися на всіх позитивних та негативних аспектах цього питання, технологіях та тенденціях.

У Європі застосовується термін – «відходи в енергію», що відображає різні види технологій обробки відходів для отримання енергії у формі теплової, електричної чи альтернативного палива. Цей термін може включати технології, що виробляють газ із органічних відходів для куховаріння, збір метану із сміттєзвалищ, термальну обробку відходів на сміттєспалювальних заводах, спалювання RDF (твердого відновленого палива) на цементних заводах чи газифікацію.

Європейський досвід

Спалювання відходів відбувається в спеціально побудованих сміттєспалювальних заводах, з метою зменшення обсягу та маси відходів без додавання додаткового палива. Як результат спалювання, утворюється близько 25-30% від початкової маси відходів шлаку і 3,5-4% золи, які також потребують особливого безпечного методу утилізації, оскільки містять небезпечні компоненти. Температура в печах сміттєспалювальних заводів коливається від 850 до 1450 °С. Для покращення процесу спалювання відходів подається кисень. Відходи ж, що підлягають спаленню, повинні мати калорійність вищу за7 МДЖ/кг. Проте калорійність несортованих побутових відходів є часто нижче 7 МДЖ/кгчерез значний вміст органічних відходів із високою вологістю, наявність інертних фракцій. Під час спалювання відходів утворюється теплова енергія, яка може бути використана для виробництва електроенергії, обігріву об’єктів чи постачання гарячої пари для промислових об’єктів.²

Сміттєспалювальний завод в Мальмо, Швеція (фото із відкритих джерел)

Спаленню піддаються змішані відходи, необроблені побутові відходи, промислові відходи.

Проте важливим аспектом спалювання є його вплив на довкілля та здоров’я людей через викиди забруднюючих речовин, через поводження із залишками від спалювання та безпеку самих працівників таких сміттєспалювальних установок. Для мінімізації таких впливів згідно з вимогами більшості європейських країн, мають розташовуватися поза межами населених пунктів, на них має відбуватися постійний моніторинг викидів для дотримання міжнародних стандартів викидів, а система очистки викидів повинна бути сучасною, справною, ефективною та постійно діючою.

Викиди від спалювання відходів є небезпечними, в першу чергу, через значний вміст важких металів, діоксинів та фуранів³. Для забезпечення належного спалювання та контрольованих рівнів викидів забруднюючих речовин слід максимально контролювати вміст відходів на предмет відсутності небезпечних відходів.

Для застосування спалювання відходів слід розробити детальне законодавство, особливо для мінімізації ризиків для довкілля та здоров’я людей. У 2000 році в ЄС затвердили Директиву про спалювання відходів для регулювання технологічного процесу та встановлення мінімальних стандартів викидів та скидів при спалюванні відходів. У 2014 році цей документ був замінений Директивою 2010/75/ЄС про промислові викиди.

Також сміттєспалювальні заводи є дорогими інвестиціями – їх побудова може коштувати сотні мільйонів Євро, а щорічне обслуговування обійдеться в 3-7 млн Євро.⁴ Наприклад, сміттєспалювальний завод потужністю 400 000 т ТПВ, що будується в Копенгагені, коштує 500 млн. Євро, і це ще не остаточна сума.⁵

У ЄС не всі країни-члени практикують спалювання відходів. Одна з найбагатших на сміттєспалювальні заводи – це Швеція. Тут їх налічується 32. Данія, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Норвегія майже не захоронюють побутових відходів, в тому числі через наявність спалювальних потужностей. На графіку нижче показано, в яких країнах рівень спалювання відходів найбільший.

Спаленню піддаються змішані відходи, необроблені побутові відходи, промислові відходи.

Проте важливим аспектом спалювання є його вплив на довкілля та здоров’я людей через викиди забруднюючих речовин, через поводження із залишками від спалювання та безпеку самих працівників таких сміттєспалювальних установок. Для мінімізації таких впливів згідно з вимогами більшості європейських країн, мають розташовуватися поза межами населених пунктів, на них має відбуватися постійний моніторинг викидів для дотримання міжнародних стандартів викидів, а система очистки викидів повинна бути сучасною, справною, ефективною та постійно діючою.

Викиди від спалювання відходів є небезпечними, в першу чергу, через значний вміст важких металів, діоксинів та фуранів⁶. Для забезпечення належного спалювання та контрольованих рівнів викидів забруднюючих речовин слід максимально контролювати вміст відходів на предмет відсутності небезпечних відходів.

Для застосування спалювання відходів слід розробити детальне законодавство, особливо для мінімізації ризиків для довкілля та здоров’я людей. У 2000 році в ЄС затвердили Директиву про спалювання відходів для регулювання технологічного процесу та встановлення мінімальних стандартів викидів та скидів при спалюванні відходів. У 2014 році цей документ був замінений Директивою 2010/75/ЄС про промислові викиди.

Також сміттєспалювальні заводи є дорогими інвестиціями – їх побудова може коштувати сотні мільйонів Євро, а щорічне обслуговування обійдеться в 3-7 млн Євро.⁷ Наприклад, сміттєспалювальний завод потужністю 400 000 т ТПВ, що будується в Копенгагені, коштує 500 млн. Євро, і це ще не остаточна сума.⁸

У ЄС не всі країни-члени практикують спалювання відходів. Одна з найбагатших на сміттєспалювальні заводи – це Швеція. Тут їх налічується 32. Данія, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Норвегія майже не захоронюють побутових відходів, в тому числі через наявність спалювальних потужностей. На графіку нижче показано, в яких країнах рівень спалювання відходів найбільший.

Фото із відкритих джерел

Зацікавленість цементних заводів у такому виді альтерантивного палива залежить від багатьох факторів: складу RDF палива, його вологості і калорійності, наявності полівінілхлоридів, ціни RDF палива та традиційних видів палива, безперебійності постачання та технологічного оснащення заводу. В Європі практикують спалювання RDF палива на цементних заводах, проте останні повідомлення від Європейської комісії наголошують, що таке поводження з відходами має відповідати основним засадам економіки замкнутого циклу та не порушувати ієрархію поводження з відходами⁸. За даними Європейського екологічного бюро⁹, європейські цементні заводи не надто зацікавлені в RDF паливі через низьку якість такого палива та наявністю полівінілхлоридів.

Поширення технологій спалювання відходів

В Україні спалювання відходів відбувається лише на заводі “Енергія” в м.Київі¹⁰.

Київський завод “Енергія”, фото із відкритих джерел.

Даних щодо досвіду спалювання RDF палива на цементних заводах в Україні немає. Раніше ВАТ «Івано-Франківськцемент» готувалося до спалювання RDF палива, але вони так і не були реалізовані¹¹.

Збір та використання звалищного газу для виробництва енергії відбувається в одиничних локаціях¹².

Такі об’єкти потребують серйозних капіталовкладень якщо порівнювати із сміттєзвалищами, тому їх в Україні майже немає. Крім того, бізнес сьогодні очікує на зелене світло в сфері використання відходів як альтернативного палива у вигляді “зеленого тарифу”, що пропонується законопроектом  №4835-Д . Свою негативну точку зору щодо даного законопроекту ЕПЛ вже висловлювала неодноразово.¹³

На щастя, аналогічну позицію зараз займає і профільне міністерство, і представництво ЄС в Україні.

Українські реалії

У нашій державі нещодавно було ухвалено Національну стратегія управління відходами в Україні до 2030 року.¹⁴ Вона не спрямовує політику України в сфері відходів на їхнє спалювання, проте не відмовляється від нього. Зокрема, Стратегія передбачає будівництво стаціонарних потужностей з термічної утилізації відходів. до 2030 року їх має бути 20. І вони мають спалювати до 10% ТПВ.

Щодо використання ТПВ як палива для цементних заводів та виробництва RDF палива із сміття, то для цього слід, як мінімум, встановити вимоги до складу і властивостей палива, отриманого з відходів. Також вказано, що об’єкти з виробництва палива з побутових відходів на базі об’єктів механіко-біологічного оброблення можуть бути створені за умови їхнього наближеного розташування до цементних заводів. Кількість і розташування таких виробництв залежатиме від прийняття нормативних документів, які регулюватимуть питання використання альтернативного палива.

Стратегія в основному все ж фокусується на шляху до переробки побутових відходів (50%), як переважаючому методу, далі відбуватиметься захоронення побутових відходів на сміттєзвалищах (30%), і повторного використання слід досягнути до рівня 10% від загального обсягу ТПВ.

Тобто такі основні елементи системи поводження із ТПВ вироблені із врахуванням наших реалій, законодавства, фінансових та людських факторів, складу відходів.

Фото із відкритих джерел

Бізнес, громади та громадяни

Отож, який метод утилізації відходів обрати – залежить від багатьох факторів: від фінансових можливостей громад (ОТГ, міських рад), від інвесторів та бізнесу та громадян зокрема, оскільки утилізація відходів із виробленням енергії пов’язана із серйозними ризиками для здоров’я та довкілля. Тому громадяни повинні активно брати участь в прийнятті рішень щодо розміщення таких об’єктів та виробляти спільні компромісні рішення щодо методів поводження із відходами у своїх містах чи селах, разом із бізнесом та владою. Як відомо з досвіду не тільки України, але і Європейських держав – лише відкритість та залучення громадськості до таких процесів допоможе уникнути конфліктів та досягнути порозуміння у врятуванні нашої країни від відходів.

Тривожні новини з Європи!

В листопаді 2018 року європейська орагінзація Zero Waste Europe випустила звіт “Таємні викиди: Історія з Нідерландів”.¹⁵ В звіті досліджено питання реальних викидів із найсучаснішого, найновішого сміттєспалювального заводу Нідерландів Reststoffen Energie Centrale (одного із 13-ти існуючих в Нідерландах).

Дослідженнями підтверджено, що яйця курей, що живуть на відстані 2 км від заводу, забруднені понаднормативно дікосинами та фуранами. Забрудненою виявилася також і трава. На заводі також виявили несанкціоновані викиди стійких органічних забруднювачів (діоксиноподібні поліхлоридбіфенілі, полібромисті дифенилефіри).

Для таких об’єктів в Європі не є обов’язковими тривалі заміри, а лише короткотермінові, які не відображають реальний стан із викидами, оскільки перевищення викидів відбувається під час спрямування викидів обхідним каналом поза фільтрами під час перехідних фаз. Такі дослідження свідчать, що громадяни європейських країн, що живуть по сусідству із сміттєспалювальними заводами, знаходиться в зоні ризику навіть у випадку надсучасних установок та жорсткої системи контролю та штрафів за забруднення довкілля.

Детальніше про спалювання відходів на сайті ЕПЛ:

http://epl.org.ua/announces/tema-zelenyj-taryf-na-spalyuvannya-vidhodiv-v-ukrayini-2/

http://epl.org.ua/announces/kruglyj–stil–shlyah–ukrayiny–do–yevropejskogo–upravlinnya–vidhodamy–chy–potriben–ukrayini–zelenyj–taryf–na–spalyuvannya–vidhodiv/

http://epl.org.ua/announces/narodni–obrantsi–sturbovani–ekologichnoyu–sytuatsiyeyu–i–hochut–daty–zelenyj–korydor–spalyuvannyu–vidhodiv–v–ukrayini/

http://epl.org.ua/announces/7885/

http://epl.org.ua/announces/yevropejske–povodzhennya–z–vidhodamy–u–poznani–dosvid–yakyj–potribno–vykorystaty–ukrayini/

http://epl.org.ua/wp–content/uploads/2017/11/Waste–Incineration–Plant_3.pdf

http://epl.org.ua/announces/borotba–za–nedopushhennya–otruyennya–ukrayiny–cherez–spalyuvannya–vidhodiv–de–minpryrody/

http://epl.org.ua/announces/pozytsiya–epl–shhodo–dij–lvivskoyi–miskoyi–rady–u–sferi–povodzhennya–iz–tverdymy–pobutovymy–pidhodamy/

http://epl.org.ua/environment/zelenyj–taryf–hto–za–hto–proty/

http://epl.org.ua/announces/mehaniko–biologichna–pererobka–vidhodiv–yevropa–vidmovlyayetsya–lviv–planuye–vprovadzhuvaty/

http://epl.org.ua/announces/zapobigannyu–utvorennyu–ta–povtornomu–vykorystannyu–vidhodiv–tak–v–ukrayini–spalyuvannyu–vidhodiv–ni–predstavnytstvo–yes–v–ukrayini/

http://epl.org.ua/announces/ne–spalyuvaty–zapobigaty–utvorennyu–vidhodiv–povtorno–vykorystovuvaty–pereroblyaty/

Наші контакти:

Ольга Мелень-Забрамна, керівник юридичного відділу ЕПЛ

+380 32 225 76 82

office@epl.org.ua