П’ять сходинок управління відходами.Третя сходинка: переробка відходів (recycling)

Чи відомо вам, які підходи до управління відходами застосовуються в Європейському Союзі, й які незабаром повинні запрацювати в Україні?

Практика Євросоюзу

Основні кроки в порядку їхньої пріоритетності та безпечності для довкілля відображені в ієрархії поводження з відходами, що містяться в Директиві ЄС про відходи від 19 листопада 2008 року¹:

1. Запобігання.

2. Підготовка до повторного використання.

3. Переробка.

4. Інша утилізація (напр. відновлення енергії).

5. Видалення (захоронення) відходів.

Чому важлива така послідовність управління відходами? Чим ефективнішими будуть перші три кроки поводження із відходами, тим менше відходів спалюватиметься і потраплятиме на сміттєзвалища. Отже і шкода довкіллю та здоров’ю людини буде меншою.

Політика держави та окремих населених пунктів у сфері відходів має охоплювати всі сходинки, а не зосереджуватися на останній.

Третя сходинка – найбільш бажана дія після попередніх двох кроків поводження з відходами: запобігання та повторного використання.

Згідно Директиви про відходи 2008/98/ЄС, переробка – це операція із відновлення, в процесі якої відходи переробляються в продукцію, матеріали або речовини того ж чи іншого призначення. Дана операція включає перероблення органічних матеріалів як окремого виду відходів, але не включає відновлення енергії чи перероблення в матеріали, що будуть використовуватися як паливо або матеріали для зворотного заповнення, що вже входить у наступну 4-ту сходинку ієрархії поводження з відходами.

Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року передбачає збільшення обсягів відходів, що спрямовуються на перероблення – до 15% до 2023 року та до 50% до 2030 року.

Переробка залежить від роздільного збору та сортування – невід’ємних етапів, які повинні передувати 2-й, 3-й, 4-й та 5-й сходинкам ієрархії поводження з відходами. Роздільний збір необхідний, щоб забезпечити високу якість переробки, згідно Директиви про відходи. Держави – члени Євросоюзу повинні запровадити роздільний збір до 2015 року принаймі таких категорій відходів як: папір, метал, пластик та скло як з домогосподарств, так і з інших джерел. Переробка кожного з цих відходів має свою технологію. Цінними ці відходи будуть за умови дотримання вимог щодо роздільного збору. При чому витрати енергії на їхню переробку значно менші, аніж при новому виробництві.

Роздільний збір найбільш ефективний у місцях утворення відходів (вдома, на підприємствах тощо), що дозволить на первинному етапі відсортувати та передати у відповідний пункт прийому чи, у разі наявності, у контейнер призначений для відповідного виду відходів. Змішані в один контейнер відходи забруднюються через потрапляння туди небезпечних відходів, таких як люмінісцентні лампи, медичні відходи, які населення викидає тощо, а тому відсортувати придатні до переробки відходи із загального несортованого сміття вдається у дуже малій кількості.

Для пошуку пунктів прийому вторсировини можна скористатись спеціально створеними онлайн мапами https://recyclemap.org/, https://www.epochtimes.com.ua.

За даними Мінрегіону в Україні забезпечено роздільний збір лише у 822 населених пунктах. Маємо позитивні приклади, які відбуваються за власної ініціативи окремих населених пунктів, ОТГ, ОСББ, окремих громадян, які окрім доброї справи для довкілля, отримують від цього і фінансові вигоди при здачі зібраних у великій кількості відповідного виду відходів на переробку. У Швеції, Німеччині, Польщі, інших європейських країнах влада забезпечує населення ємностями для відходів та ярликами щодо кожного виду відходів. Роздільно зібрані відходи відправляються на підприємства для переробки на нові матеріали чи продукцію.

Переробка пластикових відходів

Пластикові відходи є найбільш розповсюдженими та найбільша їхня загроза у тому, що вони не розкладаються сотні років та становлять особливу загрозу для біологічного різноманіття, спричиняючи загибель або травми для окремих видів, які заплутуються в них або сприймають їх як їжу.

Виробництво пластику та спалювання пластикових відходів призводять до глобального зростання близько 400 мільйонів тонн CO2 на рік. Використання переробленого пластику може зменшити залежність від видобутку викопного палива для виробництва пластмас та зменшення викидів CO2. Згідно з оцінками, потенційна річна економія енергії, яка може бути досягнута завдяки переробці всіх світових пластикових відходів, дорівнює 3,5 млрд барелів нафти на рік². На виготовлення однієї літрової пляшки йде 250 мл сирої нафти (фактично ¼ літрової пляшки) і 3 л води.

Фото із сайту:: https://hromadske.radio/news/2018/07/02/shar-plastyku-na-richkah-zakarpattya-inkoly-syagaye-2-metriv-foto; https://mightynest.com/articles/making-a-plastic-water-bottle

Використані пластикові пляшки можуть бути перероблені не лише у нові пляшки та нову пластикову продукцію, наприклад обладнання для ігрових майданчиків, але з них також виготовляють футболки, светри, рушники, теплоізоляції для курток і спальних мішків, килимове покриття тощо. 63 пляшки достатньо щоб виготовити светр, 14 – для створення теплоізоляції для лижної куртки, 114 пляшок – для виготовлення термоізоляції для спального мішка. Пластикові корки відсортовуються і з них можна виготовити контейнери для зберігання, садові граблі, мітли, канати, багаторазові сумки для покупок чи повторно ковпаки для нових пластикових пляшок³.

З метою вирішення проблеми забруднення довкілля пластиком, 4 жовтня 2018 року Європарламент підтримав пропозицію Європейської комісії щодо заборони використання одноразового пластику (пластикові палички для розмішування напоїв, одноразовий посуд, столові прибори, соломинки для напоїв, пластикові ватні палички, пластикові палички для повітряних кульок). Деякі країни вже заборонили або ввели обмеження на одноразові поліетиленові пакети в супермаркетах⁴.

Переробка паперу

Збір картону та паперу для подальшої переробки є вже давно усталеною практикою в країнах ЄС. У великих містах України цим займаються малозабезпечені громадяни. На нашій пам’яті є практика збору макулатури, з якої потім виробляли туалетний папір, книги, тощо. Тому, щоб наш досвід не пропадав, важливо налагодити систему збору паперу як вторсировини із усіх населених пунктів. У сільських місцевостях відходи паперу використовуються в приватних домогосподарствах на розпалювання, інші цілі, тому там збір паперу буде невисоким. А от в містах потенціал є великим, і збільшення обсягів паперової вторсировини дозволить суттєво скоротити споживання деревини для виробництва нового паперу та паперових виробів, покрівельних, теплоізоляційних матеріалів та ще багато чого іншого. І тут важливе окреме сортування паперових відходів, без їхнього змішування із іншими побутовими відходами, щоб попередити їхнє забруднення та змішування.

Переробка шин

Бізнес також реагує на можливості для збору дешевої сировини для виробництва продукції, тому на сьогодні є багато можливостей для переробки використаних шин у різні види продукції як окремої сировини, так у вигляді додатку до сировини для будівельної промисловості. Нажаль, велика кількість шин попадає на сміттєзвалище, що може мати негативні наслідки у випадку загоряння сміття та шин. Це трапляється через відсутність організації збору шин для переробки. Тому, залишається проблема їхнього збору для подальшої переробки на рівні муніципалітетів та невеликих територіальних громад. Свідомі громадяни та бізнес після пошуку переробних підприємств чи пунктів збору можуть цим скористатися в індивідуальному порядку. Якщо кількість використаних шин в громадян утворилася невелика, то тут є поле для креативності – шини можна використати для влаштування огорож, елементів дитячих майданчиків, клумб та в якості елементів декору, або ж використати ще раз для іншого транспорту.

Переробка металів

Мідь, алюміній, олово, залізо є цінною сировиною для виробництва металевих виробів. Вартість металу, отриманого в процесі вторинної переробки, на 70% нижче. Тому, пошук та здавання металу на пункти прийому металобрухту є вигідним та популярним заняттям: металобрухт вишукують в містах на вулицях, скверах, а також на самих сміттєзвалищах відбувається пересортування свіжих відходів або на сортувальних станціях, або іншими особами вручну (що не є законним). Ціна на такий вид відходів є серйозним стимулом для громадян сортувати та здавати свої металеві відходи самостійно.

Фото із сайту: https://ukrmetallolom.com.ua/ukr/cikavo/zbir–sortuvannya–i–zastosuvannya–brukhtu–chornikh–metaliv

Текстильні відходи

Переробка текстилю стає все більш популярною в Європі. Наприклад, із старих джинсів виготовляють нові джинси чи інший одяг. В Україні таким видом бізнесу займаються мало суб’єктів, але є перспективи не тільки переробки текстильних відходів (за умови наявності сировини – текстильних відходів), але і переробки старих речей на нові, більш сучасні, дизайнерські тощо. У Європі такий напрямок виготовлення нових речей із старого одягу отримав назву “Green fashion” і став досить популярним.

Переробці також повинні піддаватися і інші види відходів, зокрема батарейки та автомобільні батареї, відходи електричні та електронні (побутова техніка тощо), люмінесценті лампи. Проте для переробки таких видів відходів повинні існувати спеціалізовані підприємства, що мають належну технологію та обладнання. В Україні ще не налагоджено централізованого збору таких видів відходів, проте старі автомобільні акумулятори часто приймають компанії, які продають нові акумулятори. У Львові пару років назад відкрили сучасний завод по переробці ртуть-вмісних відходів (ламп, градусників). Проте, цей завод завантажений частково, тому що саме перероблення відходів коштує дорого. Так само дорого коштує і організація збирання та перероблення паперу, пластику, скла, шин, електронного та електричного обладнання тощо.

Для того, щоб такі переробні підприємства запрацювали, Україна має на законодавчому рівні запровадити системи розширеної відповідальності виробника. Такі системи полягають в тому, що для виробників певного виду продукції встановлюється вимога, а також цільовий показник (відсоток від продукції) щодо збору та перероблення. Це, насамперед, упаковка, відходи електронного та електричного обладнання, батарейки, батареї та акумулятори. У різних країнах перелік є різним. Наприклад, у Франції такі системи встановлені для 15 видів продукції, в інших країнах дещо менше. Звичайно ж, витрачені кошти виробники закладають в ціну продукції та оплачує все це споживач, однак це є справедливим, якщо особа не використовує батарейки, не купує воду в пластикових пляшках, то вона і не платить за те, щоб цей продукт безпечно переробили.

У Директиві ЄС про відходи від 19 листопада 2008 року передбачено, що для посилення повторного використання, запобігання, переробки та іншого виду утилізації̈ відходів держава – член може вжити законодавчих чи незаконодавчих заходів, щоб кожна фізична чи юридична особа, яка за родом діяльності розвиває, оброблює, має справу, продає чи імпортує продукти (виробник продукту), мала розширену відповідальність виробника. Такі заходи можуть включати прийняття повернутих продуктів та відходи, що лишилися після використання таких продуктів, так само як і подальше управління відходами та фінансова відповідальність за таку діяльність. Ці заходи можуть включати зобов’язання надати публічно доступну інформацію, що стосується міри, до якої̈ продукт може бути повторно використаний̆ та утилізований̆. Інші директиви деталізують вимоги до систем розширеної відповідальності виробника. Це Директиви такі як Директива 2006/66/ЄС Європейського парламенту і Ради від 6 вересня 2006 року про батарейки, батареї та акумулятори і відходи них та скасування Директиви 91/157/ЄС, Директива 2012/19/ЄС Європейського парламенту і Ради від 4 липня 2012 року про відходи електричного та електронного обладнання (ВЕЕО), Директива 94/62/ЄС Європейського парламенту і Ради від 20 грудня 1994 року про упаковку та відходи упаковки. Тому, для того, щоб ця система в Україні запрацювала, потрібно імплементувати всі вищевказані директиви в національному законодавстві.

Крім цього, Директива про відходи містить цільові показники щодо підготовки до повторного використання та перероблення муніципальних відходів. Так до 2015 року підготовка до повторного використання та перероблення муніципальних відходів має зрости до 65% від маси відходів. Звичайно, для України ці цифри зависокі, однак, без конкретно поставлених цілей та визначення показників до яких ми маємо прийти, ми прийдемо в нікуди.

Тому, очікуємо на відповідне законодавство, яке встановить цільові показники, до яких рухається держава і які будуть обов’язковими для всіх та вимагаємо від своїх місцевих органів влади розробки регіональних планів управління відходами, що будуть враховувати необхідність збору для подальшої переробки максимальної кількості та видів відходів. А допоки прогалини щодо переробки відходів усуваються на державному рівні, пам’ятаймо, що кількість відходів та їхнє потрапляння на переробку залежить від кожного з нас.

Наші контакти:

Наталія Городецька, юрисконсульт ЕПЛ

Тимощук Любомира, експерт ЕПЛ

+380 32 225 76 82

office@epl.org.ua