Велика Палата Верховного Суду ставить крапку у дискусіях про потребу дозволів у природоохоронній сфері

Діяльність без отримання відповідних дозволів, якщо такі вимагаються, навіть за відсутності порядку видачі останніх – забороняється.

Це перший із висновків постанови Великої Палати Верховного Суду у справі ЕПЛ на захист дельфінів.¹

Дуже часто у природоохоронній сфері бувають випадки, коли діяльність, яка має вплив на довкілля, здійснюється без будь-яких дозволів, хоча це передбачено законодавством. Це пояснюється тим, що органи державної влади не створюють відповідних підзаконних актів, які б регулювали порядок отримання дозволів. Таким чином існують ситуації, коли діяльність, яка дозволяється лише на підставі дозволів, здійснюється незаконного. А правоохоронні органи в свою чергу не «бачать» цієї незаконності, мотивуючи свою «сліпоту» відсутністю порядків отримання таких дозволів.

Велика Палата ВС не погодилась із усталеною практикою здійснення діяльності без отримання належних на це дозволів, обґрунтовуючи це таким чином й посилаючись на такі законодавчі акти

Використовуючи дельфінів алафін у видовищних заходах ТзОВ «Аквадельф» здійснює діяльність всупереч частині п’ятій статті 25 Закону «Про захист тварин від жорсткого поводження». Ця стаття забороняє, зокрема, здійснення діяльності дельфінарію без дозволів.

Відповідно до закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період, в тому числі тваринний світ.

Згідно з принципами охорони довкілля, про які йдеться у статті 38 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», громадяни, підприємства, установи та організації можуть володіти, користуватися, чи орендувати природні ресурси лише на підставі спеціальних дозволів.

Закон України «Про тваринний світ», приписи якого передбачають захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їхніх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства, збереження та поліпшення середовища існування диких тварин, а також – забезпечення умов збереження всього видового і популяційного різноманіття тварин (преамбула та стаття 2), закріплює вимоги до спеціального використання об’єктів тваринного світу. Це набувається лише шляхом отримання спеціального дозволу за плату (стаття 17).

Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459 (далі – Порядок), встановлено, що до природних ресурсів, на які видається дозвіл на спеціальне використання, належать: тварини та морські ссавці, що перебувають у стані природної волі, а також інші об’єкти тваринного світу, віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення; види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України (пункт 2).

Стаття 5 Закону України «Про Червону книгу України» встановлює, що об’єкти Червоної книги України належать до природних ресурсів загальнодержавного значення і підлягають особливій охороні на всій території України у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, зокрема видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, здійснюється обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища (пункт 4 Порядку).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища

Отже, згідно з вимогами природоохоронного законодавства використовувати диких живих тварин суб’єктами господарювання, як і іншими суб’єктами, слід з урахуванням зазначених законодавчих приписів, а саме: на підставі відповідного дозволу. Наявність дозволу має гарантувати, що таке використання здійснюється з обов’язковим додержанням екологічних стандартів, нормативів і лімітів їх використання; із забезпеченням збереження просторової та видової різноманітності тваринного світу; здійснюючи заходи щодо запобігання псуванню, виснаженню об’єктів тваринного світу та негативного впливу на стан довкілля в цілому; здійснюючи господарську діяльність без порушення екологічних прав інших осіб.

З урахуванням вище наведеного, Велика палата ВС підсумовує, що твердження ТзОВ «Аквадельф» про відсутність у нього дозвільних документів у зв’язку із прогалинами у законодавстві є необґрунтованим. Як установлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, відповідач не отримав відповідних дозвільних документів.

Отже, Велика пала ВС визначила, що відсутність установленого чинним законодавством спеціального порядку видачі дозволів не надає права суб’єктам господарювання здійснювати діяльність з використання диких тварин без відповідних дозволів, оскільки це заборонено законодавством.

Цей висновок можна сміливо поширювати і на інші відносини щодо спеціального використання природних ресурсів без отримання належних на це дозволів!