Продовжується робота українських правозахисників, які перебувають із візитом у Південній Америці, що спрямований на обмін досвідом та налагодження двосторонніх контактів між громадянським суспільством України та органами і особами, що працюють у сфері захисту прав людини на цьому континенті.
26 серпня 2024 року відбулась низка важливих зустрічей у місті Сантьяго (Чилі). Так, учасники відвідали Університет Альберто Уртадо. Цей університет є єзуїтським університетом, що був заснований у 1997 році і названий на честь відомого чилійського святого єзуїта, отця Альберто Уртадо.
Разом із директором Департаменту юридичних наук, професором соціології права та правосуддя перехідного періоду Уго Рохасом ми обговорили питання переходу до демократії та перехідного правосуддя через призму досвіду Чилі. В ході дискусії було окреслено ключові уроки процесу демократизації, що можна виділити досліджуючи цей процес у Чилі, ключові виклики, проблему суттєвої тривалості судових процесів у справах проти диктатури, досягнення чилійської практики перехідного правосуддя, необхідність державних стратегій та програм забезпечення репарацій для постраждалих, проблеми здійснення репарацій у Чилі і як їх можна було б уникнути, питання меморалізації та налагодження стабільної судової системи, підвищення рівня залученості населення та забезпечення втілення принципу «ніколи знову» на практиці. Вагому увагу було приділено ролі інститутів громадянського суспільства у всіх окреслених процесах, можливості підвищення ефективності участі експертної громадськості у цих процесах та потенційним шляхам співпраці між Україною та Чилі.
Також учасники поспілкувались із Паз Кончі, дочкою Марсело Кончі, затриманого диктаторським режимом та зниклого з 1976 року, щодо її особистого досвіду отримання репарацій та проживання такої травми.
Після цього учасники зустрілись із Елізабет Лірою, директором Департаменту з прав людини Університету Альберто Уртадо. В ході цієї зустрічі мова йшла про витоки та основи реабілітації, психосоціальної та медичної підтримки жертв диктатури. Обговорювались питання розробки комплексних політик держави, що враховували б усі аспекти шкоди, що завдається та усі категорії жертв.
Учасники продовжили свою роботу відвідавши Місце пам’яті “Лондон 38”, поспілкувавшись із його директоркою та іншими працівниками. Це місце спрямоване, серед іншого, на збереження памʼяті про злочини та звірства диктатури Піночете. Українській стороні важливо переймати такий досвід і активно запроваджувати найкращі світові ідеї у себе, адже злочинні дії російської федерації мають бути закарбовані як у памʼяті наших громадян, так і відомі цілому світу. Незважаючи на те, що це місце памʼяті не висвітлює питання шкоди довкіллю, низка ідей та напрацювань може бути запозичена для збереження памʼяті про ті катастрофічні руйнування природи, які завдає російське вторгнення в Україну.
Заключною зустріччю 26 серпня 2024 року стала зустріч із Міністром юстиції та прав людини Чилі – Луїсом Кордеро Вега, його радником та керівником відділу міжнародних відносин цього відомства. В ході зустрічі обговорювалися напрямки правового переходу до демократичного ладу, серед яких: робота Комісії справедливості для постраждалих та забезпечення незалежності судів. Міністр зазначив, що процес повного переходу та досягнення справедливості для постраждалих у Чилі залишається складним і тривалим. Особливе занепокоєння викликає питання значної тривалості здійснення правосуддя у справах про репарації для постраждалих від диктатури. Міністр наголосив, що важливими у цих процесах залишаються роль громадянського суспільства, вчасне надання правової допомоги жертвам та досягнення повного відшкодування шкоди постраждалим. Окремо було підкреслено значення консенсусу в державі щодо бачення її майбутнього, як запоруки успішного переходу до демократії.
Також учасники приділили увагу питанням довкілля та забезпеченню екологічної справедливості. Міністр наголосив на існуючому у Чилі протистоянні між економічними інтересами, що базуються на активному використанні у цій державі природних ресурсів, та захистом довкілля. Ця проблема є особливо гострою через специфіку території Чилі, що ускладнює баланс між економічним розвитком і збереженням природних ресурсів, гарантіями прав громадян на безпечне для життя та здоровʼя довкілля. Міністр також підкреслив важливість належного доступу до правосуддя у питаннях екологічної справедливості, що має стати одним із пріоритетів для забезпечення прав людини.
Досвід Чилі в частині обговорюваних питань може стати корисним прикладом для України. Зокрема, важливість консенсусу, залучення громадянського суспільства та міжнародних організацій можуть сприяти успішному вирішенню подібних викликів у нашій країні, зокрема у питаннях захисту довкілля та прав людини.
