Аналіз звіту парламентаря Парламентської асамблеї Ради Європи містера Даміена Котьє «Правові та правозахисні аспекти агресії російської федерації проти України»

Аналіз звіту парламентаря Парламентської асамблеї Ради Європи містера Даміена Котьє «Правові та правозахисні аспекти агресії російської федерації проти України»¹ в частині відшкодування шкоди, заподіяної агресією та пов’язаними з нею порушеннями міжнародного права

Аналізований звіт, підготовлений під егідою Парламентської асамблеї Ради Європи за авторства містера Даміена Котьє «Правові та правозахисні аспекти агресії Російської Федерації проти України» (далі – звіт) було подано на слухання Комітету з прав людини та правових питань Парламентської асамблеї Ради Європи 24 січня 2023 року. Починаючи із вступу до цього звіту, мова у ньому йде про неможливість повної відповідальності за серйозні порушення міжнародного права, спричинені агресією Російської Федерації проти України, без повного відшкодування збитків, завданих Україні та її громадянам. У звіті вказано, що асамблея повинна закликати до створення міжнародного механізму компенсації, включаючи міжнародний реєстр збитків, Рада Європи повинна відігравати провідну роль у створенні та управлінні майбутнім механізмом відшкодування шкоди Україні.

Питанням відшкодування шкоди, заподіяної агресією та пов’язаними з нею порушеннями міжнародного права з боку рф присвячений розділ 5 звіту. Розділ 5 складається із двох частин: «Пропозиції щодо створення міжнародного механізму компенсації» та «Примусове присудження та виплата компенсацій: пошук джерел фінансування».

Частина «Пропозиції щодо створення міжнародного механізму компенсації» містить такі основні положення:

1. Справедливості та повної відповідальності за агресію та її наслідки неможливо досягти без повного відшкодування збитків, завданих Україні та її громадянам. Під час візиту підкомітету ПАРЄ до Києва українська влада представила пропозицію щодо механізму компенсації збитків, завданих внаслідок агресії, на основі прецеденту комісії ООН з компенсацій у справі «Ірак – Кувейт».

2. Генеральна асамблея ООН визнала необхідність створення міжнародного механізму відшкодування шкоди, збитків, що виникли внаслідок міжнародно-протиправних дій російської федерації. Вона рекомендувала державам-членам у співпраці з Україною створити міжнародний реєстр шкоди, збитків, завданих усім зацікавленим фізичним і юридичним особам, а також державі Україна. Реєстр не буде під контролем ООН, а створюватиметься державами-членами.

3. Реєстр буде засновано міжнародним багатостороннім договором, відкритим для всіх держав і регіональних організацій. Він фінансуватиметься за рахунок добровільних внесків держав-учасниць та міжнародних організацій. Завданням майбутньої комісії із відшкодування шкоди буде розгляд та оцінка позовів, поданих фізичними, юридичними особами, державних підприємств та держави Україна. Цікаво відзначити, що згідно з пропозицією української влади, відшкодування на підставі рішень міжнародних судових інституцій, також повинні виплачуватися через цей механізм компенсації.

4. На думку містера Даміена Котьє, Рада Європи повинна, як мінімум підтримати створення механізму компенсації, включно з реєстром збитків, закликавши країни-члени приєднатися до нього та стати сторонами установчої угоди. Вона також може сама стати стороною угоди або надати юридичну та технічну експертизу, особливо беручи до уваги досвід Ради Європи, зокрема Суду та Департаменту з питань виконання судових рішень, щодо розгляду позовів про справедливу сатисфакцію та моніторингу виплат компенсацій, що випливають із грубих і серйозних порушень прав людини.

5. Існують питання, які необхідно вирішити під час створення запропонованого механізму компенсації. Наприклад, зв’язок між цим механізмом і національним судочинством в Україні, а також з різними міжнародними трибуналами або органами, компетентними розглядати різні аспекти агресії (Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини, Міжнародний кримінальний суд або майбутній спеціальний трибунал щодо злочину агресії). Інше питання полягає в тому, чи слід надавати пріоритет індивідуальним претензіям над претензіями, поданими українською державою, чи позови можуть розглядатися на індивідуальній чи «груповій» основі.

Частина «Примусове присудження та виплата компенсацій: пошук джерел фінансування» містить такі положення:

1. Після того, як компенсаційна комісія почне розглядати та оцінювати заяви про відшкодування шкоди, відшкодування повинні будуть бути виплачені заявникам, чиї вимоги буде задоволено. Окрім стягнення коштів із заморожених російських активів розглядаються такі джерела коштів на відшкодування: фінансові інструменти, запропоновані сторонами майбутньої угоди та міжнародними фінансовими установами; використання доходів від експортних нафтогазових угод російської федерації (за схемою Ірак-Кувейт); і встановлення спрощеної процедури виконання арбітражних рішень судами держав-учасниць з можливістю зняття суверенного імунітету росії.

2. Що стосується приватних активів російських громадян («олігархів»), згадується, що в деяких випадках Європейський суд з прав людини визнав конфіскацію без вироку активів, придбаних за сумнівних обставин підозрюваними, злочинцями або корумпованими чиновниками, як сумісну з положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за умови, що були дотримані принципи законності, суспільного інтересу та пропорційності, а також процедурні гарантії. Хоча такий шлях складний і юридично вузький (через статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

3. Європейська комісія також працює над можливими правовими шляхами використання заморожених активів резервів російського Центрального банку та російських громадян («олігархів») для компенсації завданої Україні шкоди. У короткостроковій перспективі вони розглядають створення структури, яка б управляла цими коштами та інвестувала їх, а потім використала отримані кошти на користь України. У довгостроковій перспективі, після скасування санкцій, ці кошти можуть бути використані як гарантія того, що росія виплатить повну компенсацію за завдані збитки. Автору звіту такий шлях видається юридично більш перспективним, ніж можливість легально заволодіти ними та використати їх у контексті відбудови України без домовленості з російською федерацією.

4. У цьому контексті держави-члени також повинні враховувати, що конфіскація та використання таких активів без належної законодавчої бази послабить довіру до фінансової системи європейських, і в цілому західних країн, а отже, і міцність фінансової системи. Крім того, їхні інституції, громадяни та підприємства ризикують стати жертвами конфіскації та неправомірного використання в таких країнах, як російська федерація, або, можливо, в інших країнах, у політичних цілях.

5. Необхідно вивчити різні правові варіанти, щоб забезпечити виконання та виплату компенсацій, дотримуючись при цьому індивідуальних прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод та міжнародним правом у сфері прав людини. Можливий майбутній багатосторонній договір чи угода, що встановлює механізм компенсації та/або майбутня мирна угода, потребуватимуть детального регулювання цих та інших питань.

Висновки. Не може бути повної відповідальності за серйозні порушення міжнародного права, спричинені агресією російської федерації проти України, без повного відшкодування збитків, завданих Україні та її громадянам. ПАРЄ повинна закликати до створення міжнародного механізму компенсації, включаючи міжнародний реєстр збитків, який містив би записи доказів і заяв про відшкодування збитків, завданих усім фізичним і юридичним особам в Україні, а також державі Україна, порушеннями міжнародного права, що виникли внаслідок російської агресії. Рада Європи має відігравати провідну роль у створенні та управлінні майбутнім механізмом. Рішення міжнародних судів про відшкодування шкоди, завданої нинішньою агресією також можуть бути виконані через цей механізм. Рада Європи в цілому та її держави-члени повинні разом з іншими міжнародними організаціями сприяти тому, щоб російська федерація, її лідери та офіційні особи були притягнуті до відповідальності за серйозні порушення міжнародного права, скоєні в Україні в контексті триваючої агресії.