Фахівці ЕПЛ вже давно знають, що в українських реаліях доводиться вичитувати всі законодавчі ініціативи народних депутатів, особливо тих, у чиї’ професійній історії стирчать вуха тих чи інших груп комерційних інтересів. Адже за гарними назвами, у яких начебто нічого не видає екологічних загроз, можуть міститися норми, котрі можуть серйозно пошкодити екологічній безпеці нашої держави.
Одним із «лакмусових папірців» щодо лісів є оцінка впливу на довкілля, через процедуру якої мають проходити окремі, визначені законом, види рубок. ОВД, точніше намагання її скасувати або послабити, з’являється навіть у тих законопроектах, які, начебто, жодного стосунку до неї не мають.
На став виключенням і черговий законопроект авторства народних депутатів Матусевича О. Б., Марчука І. П., Фріса І. П., Грищенко Т. М., Тищенка М. М., Лаби М. М. – наших «старих знайомих». Законопроект називається «Про ринок деревини» Картка законопроекту – Законотворчість.
Що нового нам пропонує колектив авторів? Ринок ринком (хоча і до цього є зауваження), але ключове питання зовсім інше. ОВД?! Саме так.
Зокрема, у прикінцевих та перехідних положеннях законопроекту пропонується таке:
Вивести з-під дії оцінки впливу на довкілля усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки площею понад 1 га, що матиме однозначно негативні наслідки.
На сьогодні механізм ОВД став дієвим механізмом запобігання необґрунтованій шкоді довкіллю внаслідок проведення суцільних та поступових рубок головного користування та особливо скомпрометованих українськими лісівниками суцільних санітарних рубок. Адже необґрунтоване, фактично без екологічних запобіжників, проведення таких рубок спричинило значні негативні наслідки для довкілля, викликало критику науковців і масові протести населення. Тому така пропозиція депутатів становить величезні ризики для довкілля і прийнятою бути не може.
Здійснювати оцінку впливу на довкілля лісогосподарського освоєння на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше лише у випадках зміни цільового призначення земель.
Цим фактично пропонується не здійснювати оцінку впливу на довкілля лісогосподарського освоєння земель, в тому числі і земель природно-заповідного фонду, якщо цільове призначення земель не змінюється. За фактом, наприклад, на землях природно-заповідного фонду можуть знаходитись степові ділянки і насадження лісу у степу не вимагатиме зміни цільового призначення земельних ділянок. Однак в інтересах запобігання знищенню нелісових екосистем і нераціонального висаджування лісів ОВД є важливою і необхідною.
Запропонована зміна до законодавства має однозначно негативний характер, оскільки, по суті, відкриває можливості для екологічно незбалансованого і навіть вкрай шкідливого насадження лісів у невідповідних природних зонах, екосистемах, створення нестійких до кліматичних умов і хворіб лісових культур, знищення цінних природних комплексів, зокрема, степових, лучних.
З метою послаблення однозначно негативного образу законопроєкту автори пропонують норму про запровадження оцінки впливу на довкілля для вирубування дерев і чагарників на площі понад 500 квадратних метрів у разі зміни цільового призначення земель лісового фонду.
Проте і ця пропозиція не витримує критики, адже на сьогодні оцінку впливу на довкілля доцільно запровадити для процедури самої зміни цільового призначення земель лісового фонду, включно з можливим вирубуванням дерев і чагарників на таких землях.
Критики не витримує запропонована норма про те, що суб’єктом оцінки впливу на довкілля, які матимуть право здійснювати підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля у лісовій галузі (а саме у випадках, передбачених пунктом 21 частини 2 та пунктом 2 частини 3 статті 3) можуть виключно науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади лісівничого профілю.
Цікаво, що у свій час саме представники лісової галузі нарікали на необґрунтовані витрати, пов’язані з вигаданою ними необхідністю звертатись до сторонніх, чітко визначених організацій для підготовки звітів з ОВД котрі, начебто, збільшують їх виробничі витрати. Насправді, це було відвертою брехнею, адже чинне законодавство України про ОВД є надзвичайно прогресивним у цьому сенсі і дає можливість готувати звіти широкому колу суб’єктів, зокрема, і самим господарюючим суб’єктам, уникаючи таким чином невиправданих витрат і монополізації ринку. Тому і ця норма зміна є неприйнятною і маніпулятивною, адже ніхто не заважає сьогодні суб’єктам господарювання звертатись для проведення ОВД саме до цих установ, як і обирати інші або готувати звіти своїми силами.
Запропоновані зміни фактично послаблюють діюче екологічне законодавство, зокрема, законодавство про оцінку впливу на довкілля, законодавство про природно-заповідний фонд, охорону біорізноманіття, лісове законодавство і загрожують довгостроковими негативними екологічними наслідками, посиленням соціальної напруженості, негативними змінами європейського вектору розвитку української законодавчої бази. Запропоновані цим проєктом зміни розвертають нас в протилежний від євроінтеграційних зобов’язань бік і вводитимуть в оману ЄК, яка вже провела аналіз євроінтеграційного закону про ОВД і визнала його таким, що відповідає певній директиві.
У зв’язку з викладеним ЕПЛ заявляє про необхідність його відхилення і закликає всіх відповідальних депутатів і громадськість висловити рішуче і дієве «ні» його прийняттю.
