Клієнт ЕПЛ, житель села Тарасівка з 2017 року оскаржує судах наказ управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та договір оренди землі площею 5,5га (пасовищ) ФГ Гордійчук під будівництво свиноферми. До сьогодні немає остаточного рішення суду, і справа вже по третьому колу розглядається судами, оскільки суди не можуть дійти згоди щодо категорії спору, належного відповідача і відповідно його підсудності, тому справа розглядалася і адміністративними, і цивільними судами.
У 2018 році Тлумацький районний суд Івано-Франківської області задоволив позов. Івано-Франківський апеляційний суд відмовив в задоволенні позову. Касаційний цивільний суд Верховного суду України Постановою від 28.05.2020 року вирішив залишити в силі Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 1.07.2019 року про відмову в позові через неналежне коло відповідачів (зокрема необхідність пред’явлення позову до ФГ Гордійчук І.Г., а не до Гордійчук як фізичної особи).
Повторне звернення до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області із позовом до ФГ Гордійчук І.Г. відбулося у 2020 році, і 24 березня 2021 року суддя винесла рішення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95850856) про задоволення позову жителя та визнання недійсним і протиправного наказу управління Держгеокадастру та договору оренди між останнім та ФГ Гордійчук.
Заслуговує на увагу дуже грунтовна та прогресивна агрументація судді щодо права позивача на звернення до суду з таким позовом, а саме суд вказав:
Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес. А правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідачі в суді ставили під сумнів право громадядина оспорювати договір оренди, стороною якого він не є, і суд вказав таке:
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Також суд процитував нещодавнє рішення Верховного суду (справа № 187/687/16-а), відповідно до якого: у випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.
Тобто суд, із посиланням на Орхуську конвенцію, Конституцію, судову практику визнав право фізичної особи звертатися до суду для захисту своїх законних інтересів, навіть коли ще його права не були порушені (наприклад функціонуванням свиноферми).
Вступ в силу даного рішення буде залежати від наявності апеляційної скарги на це рішення з боку відповідачів.
Юристи ЕПЛ супроводжують даний судовий процес, допомагаючи позивачу із правовим обгрунтуванням своїх вимог.
За додатковою інформацією прошу звертатися:
О.Мелень-Забрамна, керівник юридичного відділу ЕПЛ
Тел. 032 2257682, o.melen–zabramna@epl.org.ua
