Наприкінці 2014 року МБО «Екологія-Право-Людина» (надалі – ЕПЛ) подала звернення до Комітету з дотримання Оргуської конвенції1 стосовно порушень Україною гарантованих Конвенцією прав громадськості в результаті передачі Юзівської2 та Олеської3 площ великим іноземних корпораціям для видобутку вуглеводнів. Спільно площа цих двох ділянок надр складає приблизно 2,5% усієї території України. Преса називає угоди найбільшими нафтогазовим проектом в історії України, а площі – надрами із трильйонним запасом газу. Для порівняння, згідно Національної доповіді про стан довкілля за 2017 рік загальна площа усіх об’єктів природно-заповідного фонду України становить лише 6,6 % території держави.
У зверненні до Комітету ЕПЛ стверджувала, що уряд України порушив право на доступ до екологічної інформації, оскільки усі запити ЕПЛ щодо надання інформації про угоди, проекти таких угод чи їх підписані версії були відхилені розпорядниками інформації. На думку комуніканта4, посилання органів державної влади на конфіденційність умов угоди, самої угоди та будь-який документів, пов’язаних із угодою, виходячи із змісту запитуваної інформації та суспільного інтересу у її розкритті, суперечило вимогам статті 4 Оргуської конвенції. ЕПЛ також стверджувала, що погодившись на положення про конфіденційність у текстах угод, які ефективно обмежують доступ громадськості до будь-яких даних, документів, звітів, що стосуються УРП, включивши будь-яку інформацію про Юзівську угоду до переліку інформації “для службового користування”, не забезпечивши жодної участі громадськості у цьому процесі та приховавши тексти підписаних угод, уряд України грубо порушив практично усі положення статті 6 Оргуської конвенції. Крім того, ми також піднімали питання дотримання Україною положень статті 9.2 Конвенції про доступ до правосуддя, оскільки суди України визнали ЕПЛ неналежним позивачем у адміністративній справі про оскарження дій Кабінету Міністрів України щодо підписання Юзівської угоди без проведення державної екологічної експертизи та забезпечення належної участі громадськості у цьому процесі.
У 2015 році, так і не розпочавши жодних робіт, Шелл та Шеврон – первинні інвестори двох УРП – вийшли із відповідних угод. Багато хто вирішив, що проблема скандальних сланцевих угод вирішилася сама собою. Тим не менше, ЕПЛ вважала, що вчинені урядом грубі порушення демократичних зобов’язань не можуть залишитися непоміченими і ми наполягали на розгляді справи у Комітеті попри, здавалося би, відсутність реальної проблеми.
Крім того, у 2017 році вступив в дію новий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який вніс ряд змін до Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Такі зміни вимагають проведення оцінки впливу на довкілля (надалі – ОВД) планованої діяльності за угодами про розподіл продукції, до підписання таких угод урядом. Нагадаємо, що ОВД – це ефективний і прозорий механізм оцінки впливу діяльності, що може мати значний вплив на довкілля, розгляду виправданих альтернатив такої діяльності та прийняття рішення компетентним органом про недопустимість чи допустимість такої діяльності із встановленням екологічних умов її провадження. Коректне застосування цих положень закону має забезпечити прозорий механізм розробки майбутніх УРП із ефективною участю громадськості у цьому процесі. Посилаючись на вихід інвесторів із Юзівської та Олеської УРП, а також на прийняття закону про ОВД уряд України просис Комітет закрити провадження про справі.
Тим не менше, у проміжок часу між поданням звернення до Комітету та нещодавнім слуханням у Женеві відбувся ряд інших суттєвих подій. Зокрема, 18 грудня 2018 року Кабінет Міністрів України схвалив передачу 90% прав та обов’язків в Юзівській угоді про розподіл продукції новому інвестору. Попри чіткі вимоги національного законодавства та обіцянки Мінприроди прийняття Кабміном такого рішення відбулося без проведення ОВД планованої діяльності та в умовах повної секретності.
13 березня 2019 року у Комітеті з дотримання, що засідає у Палаці Націй у Женеві, відбулося слухання у справі № 118 проти України5. Заслухавши пояснення представників комуніканта та уряду та отримавши відповіді на довгий список детальних запитань, Комітет оголосив таке:
Комітет не закриє провадження у справі, як того просить уряд, і розгляне порушення, що мали місце у 2013-2014 роках;
Через відповідні дипломатичні канали Комітет із дотримання офіційно звернеться до уряду України із проханням надати тексти Юзівської та Олеської угод, оскільки їх вивчення суттєво полегшить розуміння Комітетом змісту та юридичної природи цих документів, що у свою чергу полегшить вирішення питання про порушення (чи не порушення) Україною свої зобов’язань за конвенцією;
Комітет планує детально проаналізувати юридичний зв’язок УРП та дозволів на користування надрами, у зв’язку із чим поставить ряд додаткових запитань уряду та комуніканту;
Комітет, попри звичайну практику, також розгляне питання про можливе порушення Конвенції у зв’язку із прийняттям у 2018 році урядового рішення про надання згоди на переуступку прав за Юзівською площею новому інвестору;
Для цього Комітет також звернеться до уряду із проханням надати додаткові угоди, шляхом яким відбувається відповідна переуступка.
Про подальший хід справи ЕПЛ інформуватиме на своїй веб-сторінці за посиланням http://epl.org.ua/law-posts/oskarzhennya-ugod-pro-rozpodil-vuglevodniv-do-komitetu-z-dotrymannya-orguskoyi-konventsiyi/ та у соціальних мережах.
За додатковою інформацією звертайтеся до
Єлизавети Алексєєвої,
керівника інформаційно-аналітичного відділу
МБО “Екологія-Право-Людина”
1 Конвенція ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікована Україною у 2009 році, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/832-14
2 https://uk.wikipedia.org/wiki/Юзівська_площа
3 https://uk.wikipedia.org/wiki/Олеська_площа
4 Від англійського «communicant» – фізична чи юридична особа, що звернулася до Комітету з дотримання щодо порушення однією із Сторін Конвенції своїх зобов’язань