У цьому дайджесті ми прагнемо висвітлити ключові аспекти транспозиції acquis ЄС у сфері охорони довкілля та кліматичної політики у рамках двосторонніх перемовин про вступ України до ЄС. Проаналізовано нормативно-правові акти, які спрямовані на гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами, а також висвітлено досягнення, актуальні виклики та перспективні напрями подальшого вдосконалення екологічної політики та законодавства України у процесі її наближення до вимог ЄС.
Проєкт Закону України «Про зменшення впливу пластикової продукції на довкілля» від 05.06.2026 року
Цей проєкт розроблений на виконання вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також у зв’язку з набуттям Україною у 2022 році статусу кандидата на членство в Європейському Союзі.
Проєкт акта розроблено з урахуванням вимог Директиви ЄС 2019/904 про зменшення впливу певних пластикових виробів на довкілля та необхідності встановлення перехідних періодів для суб’єктів господарювання. Його метою є врегулювання питань виробництва, імпорту, введення в обіг і розповсюдження окремих видів пластикової продукції одноразового використання, оксорозкладної продукції та рибальських знарядь, що містять пластик, а також поступове зменшення обсягів пластикових відходів. Прийняття акта передбачене Планом заходів з реалізації Національного плану управління відходами на 2025–2033 роки та є важливим кроком у виконанні євроінтеграційних зобов’язань України.
Законопроєктом передбачена заборона виробництва та обігу пластикової продукції одноразового використання на території України, зокрема:
гігієнічні ватні палички; ємності, виготовлені з пінополістиролу, з кришками чи без них, призначені для готових харчових продуктів, які споживаються на місці або беруться на виніс, за винятком ємностей для напоїв, тарілок та паковання, що містять неготові до споживання харчові продукти; ємності для напоїв, кришки та ковпачки до них, виготовлених з пінополістиролу; предмети, які використовують для перемішування та пиття (мішалки, соломинки, палички, ложечки); палички, що прикріплюються до повітряних куль, включно із основою для кріплення таких паличок, за винятком повітряних куль для промислового чи професійного використання та додатків до них, які не поширюються серед споживачів; шпажки;
ємності, виготовлені із пластику, у формі блістерного паковання або лотків, з кришками чи без них, призначені для готових харчових продуктів, які споживаються на місці або використовуються на виніс; чашки для напоїв, кришки та ковпачки до них, виготовлені із пінополістиролу; столове приладдя (виделки, ножі, ложки, палички); тарілки.
Також встановлені вимоги щодо маркування продукції, зокрема зазначається, що маркування, що наноситься на пластикову продукцію одноразового використання або її паковання, повинно містити інформацію про наявність пластику у продукції та її негативний вплив на довкілля, екологічно безпечні способи управління відходами пластикової продукції одноразового використання та/або способи, яких слід уникати відповідно до ієрархії управління відходами.
Законопроєктом передбачено скорочення споживання пластикової продукції одноразового використання шляхом можливості придбати ємність багаторазового використання, як альтернативу пластиковій продукції одноразового використання; можливості використовувати власну ємність багаторазового використання для наповнення харчовими продуктами, напоями; встановлення мінімальної роздрібної ціни за пластикову продукцію одноразового використання, в якій пропонуються харчові продукти, напої, та стягувати зі споживача відповідну плату.
Законопроєкт встановлює розширену відповідальність виробника, роздільне збирання відходів пластикової продукції одноразового використання, заходи підвищення обізнаності, державний ринковий нагляд і контроль, Облік і звітність щодо пластикової продукції, реєстрація виробників пластикової продукції та організацій розширеної відповідальності виробника, відповідальність за порушення вимог законодавства про зменшення впливу пластикової продукції на довкілля.
Реалізація такого закону сприятиме запобіганню утворенню відходів, дотриманню ієрархії управління відходами, закріпленої Законом України «Про управління відходами», а також розвитку циркулярної економіки через заохочення багаторазового використання продукції та більш ефективне використання ресурсів. Крім того, запропоновані заходи сприятимуть досягненню Цілей сталого розвитку України, зокрема у частині переходу до раціональних моделей споживання і виробництва та збереження морських ресурсів.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проєкту щодо виконання окремих положень статті 6 Паризької угоди” № 766 від 10.06.2026 року
Порядок визначає механізм реалізації експериментального проєкту щодо виконання окремих положень статті 6 Паризької угоди шляхом визначення процедури авторизації, випуску та передачі результатів пом’якшення зміни клімату, які утворені внаслідок провадження кліматичної діяльності, в рамках участі України у виконанні окремих положень статті 6 Паризької угоди, ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Паризької угоди”.
Проєктом постанови запроваджується механізм реалізації в Україні окремих положень статті 6 Паризької угоди шляхом створення процедури авторизації кліматичної діяльності, випуску, обліку та передачі результатів пом’якшення зміни клімату, які утворюються внаслідок реалізації відповідних проєктів. Документ визначає правові та організаційні засади функціонування Національного вуглецевого реєстру, встановлює вимоги до підготовки проєктної документації, верифікації, а також регламентує порядок прийняття рішень щодо авторизації власників об’єктів та випуску одиниць скорочення або видалення викидів парникових газів.
Водночас проєкт спрямований на залучення інвестицій у кліматичні проєкти та забезпечення участі України у міжнародних механізмах співробітництва у сфері зміни клімату відповідно до Паризької угоди. Передбачено, що кліматична діяльність здійснюватиметься у секторах економіки, охоплених національно визначеним внеском України, із дотриманням вимог природоохоронного законодавства, процедур громадського обговорення та, у разі необхідності, оцінки впливу на довкілля. Реалізація постанови створює передумови для функціонування в Україні системи обігу результатів пом’якшення зміни клімату, розвитку вуглецевого ринку та інтеграції України до міжнародних кліматичних механізмів.
Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля та у сфері управління відходами № 15327 від 12.06.2026 року
Проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля та у сфері управління відходами» спрямований на посилення кримінально-правової охорони довкілля, підвищення ефективності відповідальності за екологічні кримінальні правопорушення та вдосконалення кримінально-правового регулювання у сфері управління відходами.
Загалом законопроєкт заслуговує на позитивну оцінку, оскільки передбачає підвищення розмірів санкцій за окремі екологічні кримінальні правопорушення, деталізацію кваліфікуючих ознак окремих складів кримінальних правопорушень, запровадження можливості застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб за окремі кримінальні правопорушення проти довкілля, а також удосконалення кримінально-правового регулювання у сфері управління відходами.
Позитивним є збереження превентивного підходу до кримінально-правової охорони довкілля. Водночас слід зазначити, що конструкція кримінальної відповідальності за створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля не є новою для Кримінального кодексу України, а вже тривалий час використовується у низці чинних складів екологічних кримінальних правопорушень, зокрема у статтях 239, 239-1 та 241 КК України. Запропоновані зміни загалом зберігають послідовність існуючих підходів до кримінально-правової охорони довкілля. Окремі положення законопроєкту потребують додаткової уваги з точки зору забезпечення принципу правової визначеності. Законопроєкт використовує окремі оціночні категорії, пов’язані зі створенням небезпеки для довкілля чи істотним погіршенням екологічної обстановки. Водночас слід враховувати, що окремі поняття, зокрема «істотна шкода» та «тяжкі наслідки», уже конкретизовані у примітках до відповідних статей Кримінального кодексу України. Разом із тим застосування окремих нових положень може потребувати формування єдиних підходів до їх тлумачення у правозастосовній практиці, особливо у випадках, коли встановлення ознак кримінального правопорушення ґрунтується на спеціальних знаннях та висновках судових експертиз.
Законопроєкт лише частково враховує сучасні підходи права Європейського Союзу у сфері кримінально-правової охорони довкілля. З огляду на предмет його правового регулювання оцінка відповідності має здійснюватися насамперед крізь призму положень Директиви (ЄС) 2024/1203 щодо криміналізації порушень законодавства у сфері управління відходами. У цьому контексті доцільно додатково оцінити, наскільки запропоновані зміни охоплюють усі види незаконного поводження з відходами, передбачені Директивою, зокрема незаконне збирання, перевезення, відновлення, видалення чи інші операції з відходами, у тому числі небезпечними, а також чи забезпечують вони належний рівень кримінально-правової відповідальності юридичних осіб за такі правопорушення. Законопроєкт не охоплює значної частини нових підходів до кримінально-правової охорони довкілля, передбачених Директивою (ЄС) 2024/1203, однак це зумовлено предметом його регулювання, який зосереджений переважно на вдосконаленні відповідальності у сфері управління відходами. Відтак повна імплементація положень зазначеної Директиви потребуватиме комплексного перегляду інших складів екологічних кримінальних правопорушень, передбачених розділом VIII Особливої частини Кримінального кодексу України.
У цілому законопроєкт є своєчасним та важливим кроком у напрямі посилення кримінально-правової охорони довкілля, особливо у сфері управління відходами. Запропоновані зміни загалом відповідають потребі посилення відповідальності за екологічні кримінальні правопорушення та удосконалення національного законодавства. Водночас окремі положення законопроєкту доцільно доопрацювати з урахуванням практики застосування кримінального законодавства України та сучасних підходів права Європейського Союзу у сфері кримінально-правової охорони довкілля, насамперед у частині криміналізації правопорушень, пов’язаних із незаконним управлінням з відходами.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції Державної цільової наукової програми управління водними ресурсами до 2036 року” від 29.06.2026 року
Концепція загалом комплексно визначає основні проблеми у сфері управління водними ресурсами та обґрунтовує необхідність їх розв’язання програмним методом. Документ охоплює широкий спектр питань, зокрема забруднення та виснаження водних ресурсів, вплив зміни клімату і воєнних дій, розвиток інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, удосконалення системи моніторингу, інформаційного забезпечення, наукових досліджень та кадрового потенціалу. Позитивним є узгодження положень Концепції з Водною стратегією України до 2050 року, Планами управління річковими басейнами, Планами управління ризиками затоплення та іншими стратегічними документами у сфері водної політики.
Водночас окремі положення Концепції мають декларативний характер і містять значну кількість загальних формулювань без визначення конкретних механізмів їх реалізації та критеріїв оцінки ефективності виконання Програми. Зокрема, перелік запланованих заходів є досить широким, однак не визначено їх пріоритетність, очікувані результати для кожного напряму досліджень та індикатори досягнення поставленої мети. Крім того, окремі питання, зокрема щодо розвитку кадрового потенціалу, інформаційного забезпечення та координації наукових досліджень, повторюються у різних розділах документа, що ускладнює його сприйняття та свідчить про доцільність певного структурного доопрацювання Концепції.
