У цьому дайджесті ми прагнемо висвітлити ключові аспекти транспозиції acquis ЄС у сфері охорони довкілля та кліматичної політики у рамках двосторонніх перемовин про вступ України до ЄС. Проаналізовано нормативно-правові акти, які спрямовані на гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами, а також висвітлено досягнення, актуальні виклики та перспективні напрями подальшого вдосконалення екологічної політики та законодавства України у процесі її наближення до вимог ЄС.
Проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії збереження біологічного різноманіття України на період до 2035 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026-2028 роках” від 22.04.2026 року
Метою розробки Стратегії збереження біологічного різноманіття України на період до 2035 року та операційного плану заходів з її реалізації у 2026–2028 роках є забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України за Конвенцією про охорону біологічного різноманіття, зокрема Куньмінсько-Монреальської глобальної рамкової програми з біорізноманіття, а також реалізація положень Національної економічної стратегії на період до 2030 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 року № 179. Документи спрямовані на визначення стратегічного курсу формування та реалізації державної політики у сфері збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного різноманіття.
Стратегія базується на детальному аналізі поточних загроз, серед яких критичний рівень розораності земель, деградація екосистем через інтенсивне сільське та лісове господарство, а також безпрецедентні руйнування внаслідок збройної агресії. Сам документ глибоко розкриває системні проблеми, які роками, ще до повномасштабної війни, призводили до втрат біорізноманіття. Серед них – незбалансована структура землекористування з одним із найвищих у світі рівнів розораності, конфлікт інтересів між економічним розвитком та збереженням довкілля, залишковий принцип фінансування природоохоронних заходів, а також слабка міжвідомча координація та відсутність актуальних просторових даних.
Загалом операційний план на 2026–2028 роки розроблений для практичного втілення закладених ідей та структурований навколо стратегічних цілей, які охоплюють екологізацію просторового планування, відновлення деградованих екосистем, розширення заповідних територій, посилення захисту рідкісних видів флори і фауни, боротьбу з інвазійними чужорідними видами, суттєве скорочення забруднення, зокрема зменшення ризиків від пестицидів та втрат поживних речовин, а також мінімізацію впливу зміни клімату. Окремий масив стратегічних цілей спрямований на забезпечення сталого управління у сільському, лісовому та рибному господарствах, озеленення міських просторів, справедливий розподіл вигод від використання генетичних ресурсів, а також наскрізну інтеграцію цінностей біорізноманіття у всі урядові політики, нормативно-правові акти та бізнес-практики.
Важливим інструментом реалізації цих цілей є запланована розробка профільного закону про відновлення природи України, що базуватиметься на нормах Регламенту ЄС 2024/1991. Окремо передбачено подолання інституційної слабкості шляхом створення нового центрального органу виконавчої влади, який відповідатиме виключно за управління заповідними територіями, проте фактична реалізація цього кроку відтермінована і має відбутися протягом одного року після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Враховуючи реалії воєнного стану, проведення точного кількісного аналізу втрат біорізноманіття наразі значно ускладнене через відсутність ефективної системи моніторингу в минулому та брак базових даних до введення воєнного стану. Для подолання цієї прогалини операційний план визначає поетапний алгоритм дій. У 2026 році планується розробити офіційні методичні рекомендації щодо встановлення рівня деградації екосистем, після чого протягом 2027-2028 років Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України разом з обласними військовими адміністраціями має провести безпосередню інвентаризацію пошкоджених об’єктів для визначення пріоритетів їх відновлення. Запуск повноцінного моніторингу відновлення екосистем та інтеграція його результатів до національних та регіональних доповідей про стан довкілля очікується до 2028 року.
Безперечною перевагою проєкту є його цілісність, адже охоплення всіх 23 цілей Куньмінсько-Монреальської програми не залишає сліпих зон у національній екологічній політиці та повністю відповідає євроінтеграційному курсу. Сильною стороною документа є вимога щодо обов’язкової інтеграції ландшафтного планування у просторові плани територіальних громад, поступова ліквідація екологічно шкідливих субсидій та мобілізація фінансових ресурсів.
Водночас наявність 23 амбітних стратегічних цілей генерує суттєві ризики для їхнього своєчасного виконання. Імплементація такого масштабного плану вимагатиме колосальної координації між міністерствами та значного фінансування, тоді як забезпечення наразі виглядає вразливим і спирається переважно на міжнародну допомогу та виснажені місцеві бюджети. Сама Стратегія визнає, що виконання глобального завдання Куньмінсько-Монреальської програми щодо відновлення 30 відсотків деградованих екосистем до 2030 року в умовах триваючої війни є надмірно амбітним і практично недосяжним. Більше того, цілі щодо суттєвого скорочення використання пестицидів, консервації деградованих орних земель та перегляду підходів до інтенсивного лісового господарства гарантовано зустрінуть жорсткий опір з боку аграрного та видобувного секторів економіки.
Можна стверджувати, що даний проєкт є якісною системною рамкою, яка пропонує обґрунтований перехід до управління на основі екосистемного підходу, проте її успіх залежатиме від подолання опору ресурсних галузей економіки, вчасних та ефективних заходів з боку органів державного екологічного контролю та забезпечення реального фінансування заявлених реформ.
