Дайджест євроінтеграційних процесів в Україні у сфері захисту довкілля квітень 2025

У цьому дайджесті ми прагнемо висвітлити ключові аспекти транспозиції acquis ЄС у сфері охорони довкілля та кліматичної політики в рамках двосторонніх перемовин про вступ України до ЄС. Проаналізовано нормативно-правові акти, які спрямовані на гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами, а також висвітлено досягнення, актуальні виклики та перспективні напрями подальшого вдосконалення екологічної політики та законодавства України у процесі її наближення до вимог ЄС.

Проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення відповідальності за правопорушення у сфері управління відходами» від 17.04.2025 року

Проєкт акта розроблено відповідно до європейських стандартів екологічної безпеки, зокрема передбачених:

Директивою Європейського Парламенту та Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та скасування деяких директив;

Директивою Європейського Парламенту та Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів;

Директивою Європейського Парламенту та Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю).

Відповідно до пояснювальної записки, прийняття законопроєкту сприятиме реалізації норм євроінтеграційного Закону України «Про управління відходами», прийнятого Верховною Радою України 20 червня 2022 року у рамках виконання Угоди про асоціацію. Законопроєкт розроблено з метою запобігання адміністративним правопорушенням у сфері управління відходами та створення правового механізму притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до європейських стандартів екологічної безпеки.

Проєктом закону пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме посилити відповідальність шляхом збільшення розміру штрафів за такі порушення як:

• псування, засмічення і забруднення сільськогосподарських та інших земель і ґрунтів,

• засмічення і вичерпання вод,

• засмічення внутрішніх вод та/або територіального моря України,

• пошкодження лісу стічними водами, хімічними та радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, відходами;

• засмічення лісів відходами;

• здійснення операцій з оброблення відходів без відповідного дозволу або недотримання умов дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів;

• порушення правил ведення обліку відходів та/або подання звітності у сфері управління відходами;

• приховування, викривлення або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об’єднань щодо безпечності утворення відходів та управління ними, у тому числі про аварійні скиди відходів та їх наслідки;

• змішування чи захоронення відходів, для оброблення яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу;

• порушення вимог щодо передачі відходів;

• порушення встановлених правил і режиму експлуатації об’єктів оброблення відходів;

• захоронення необроблених відходів;

• приховування перевищення обсягів оброблення та розміщення відходів.

Окрім того Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити новими статтями, які передбачають відповідальність за:

• порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або неподання такої декларації»;

• невжиття заходів або бездіяльність з ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ»;

• невжиття заходів щодо розроблення та/або затвердження плану управління відходами.

Адміністративна відповідальність у сфері управління відходами має на меті не тільки притягнення осіб, що винні у порушенні вимог, встановлених законодавством у сфері управління відходами, а й попередження порушень законодавства у цій сфері у майбутньому. Однак варто зазначити, що навіть з урахуванням збільшення розміру штрафів, максимальний його розмір становить 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що станом на травень 2025 року становить 5100 грн., або трохи більше 100 євро. У той час, як у країнах Європи штрафи у цій сфері для суб’єктів господарювання можуть сягати десятків тисяч євро.

Для прикладу у Німеччині, де система управління з відходами є однією з найкращих у Європі діють серйозні санкції для порушників. Штрафи тут значні й можуть сягати 100 000 євро, якщо мова йде про неправильну утилізацію небезпечних відходів або вчинення такого порушення повторно. А за габаритні відходи, викинуті вздовж дороги, порушник заплатить понад 500 євро. Навіть викинутий у недозволеному місці недопалок коштуватиме жителям європейських країн більше ніж пошкодження лісу внаслідок його забруднення стічними водами, хімічними та радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, відходами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу, що спричиняє його усихання чи знищення в Україні.

Як бачимо розмір штрафів, запропонований у законопроєкті, далекий до європейських показників і потребує суттєвого збільшення для досягнення своєї мети. Запропоновані зміни, навряд чи стануть превентивним механізмом, який попереджатиме порушення законодавства у цій сфері чи сприятиме вирішенню критичної ситуації, яка склалася з утворенням, накопиченням, збиранням та видаленням відходів в Україні.

Проєкт Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в частині імплементації положень актів законодавства Європейського Союзу щодо захисту вод від забруднення” № 13201 від 21.04.2025 року

Прийняття проєкта акта забезпечить адаптацію окремих положень Водного кодексу України, Кодексу України про надра, Закону України «Про пестициди і агрохімікати» до таких актів права ЄС належать:

Директива Європейського Парламенту і Ради № 2000/60/ЄС від 23.10.2000 про встановлення рамок заходів Співтовариства у сфері водної політики зі змінами і доповненнями, внесеними Рішенням № 2455/2001/ЄС;

Директива Європейського Парламенту та Ради № 2008/56/ЄС від 17.06.2008 про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища (Рамкова Директива морської стратегії);

Директива Ради № 91/676/ЄС від 12.12.1991 щодо захисту вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел, зі змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) №1882/2003.

Відповідно до пояснювальної записки, проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині імплементації положень актів законодавства Європейського Союзу щодо захисту вод від забруднення» розроблено з метою гармонізації законодавства України з питань охорони вод від забруднення, у тому числі зменшення забруднення вод біогенними елементами і запобігання виникненню евтрофування із відповідними актами права ЄС.

Проєктом акта передбачено внесення змін до Водного кодексу України у частині приведення його термінології у відповідність до вищевказаних європейських Директив. Уточнено компетенцію центральних органів виконавчої влади України у частині затвердження методики визначення зон, вразливих до (накопичення) нітратів; визначення масивів поверхневих та підземних вод, на які впливає або може вплинути забруднення, спричинене надходженням нітратів у результаті сільськогосподарської діяльності з урахуванням гідрографічного і водогосподарського районування території України. Передбачено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами. Також уточнено комплекс заходів щодо обов’язків водокористувачів по збереженню водності річок і охорони їх від забруднення нітратами у результаті сільськогосподарської діяльності.

Зміни також передбачені і до Кодексу України про надра у частині вимог щодо запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод, а також надходженні сполук азоту у результаті сільськогосподарської діяльності.

Відповідно до запропонованих змін, термін «забруднення вод» визначено, як пряме чи непряме надходження у воду внаслідок людської діяльності речовин або тепла, яке може бути шкідливим для здоров’я людини чи функціонування водних екосистем, що призводить до завдання шкоди біологічним ресурсам та екосистемам, включаючи втрату біологічної різноманітності, ризиків здоров’ю людини, перешкоди для провадження діяльності, включаючи рибальство. У чинному ж законодавстві даний термін має вужче значення і визначає забруднення вод, як надходження до водних об’єктів лише забруднюючих речовин, що не дає можливості належним чином фіксувати такі порушення, як скидання у водні об’єкти гарячих вод промисловими підприємствами, що неодноразово мало місце у Україні та призводило до загибелі значної кількості риби та інших природних організмів і систем.

Разом з тим, ні чинне законодавство України, ні пропоновані зміни не оперують та не містять визначень таких термінів, як біогенні елементи і евтрофування, хоча саме зменшення забруднення вод біогенними елементами і запобігання виникненню евтрофування, як заходи охорони вод від забруднення є метою даного законопроекту.

У Рамковій водній директиві 2000/60/ЄС термін “евтрофікація” прямо не визначене як окреме юридичне поняття, але вказується як один із процесів, що впливає на екологічний стан водних об’єктів. Директива оперує поняттям «погіршення якості вод» внаслідок підвищеного вмісту поживних речовин, що спричиняє зростання водоростей та впливає на біорізноманіття та якість води.

У Директиві 91/676/ЄЕС (Нітратна директива), термін “евтрофікація” визначається чітко та означає збагачення води поживними речовинами, зокрема сполуками азоту, що призводить до надмірного росту водоростей та вищих водних рослин, внаслідок чого порушується баланс організмів у воді і погіршується якість води. Це визначення використовується для ідентифікації вразливих зон та впровадження заходів для зменшення надходження нітратів до водних об’єктів. Евтрофікація може бути наслідком природного старіння водойми, внесення добрив або забруднення стічними водами. Відтак було б доцільно надати визначення такого поняття також і у даному законопроєкті.

Визначення поняття “біогенні елементи” та “поживні речовини” у Рамковій водній директиві та Нітратній директиві відсутнє як юридичне формулювання, проте термін активно використовується у контексті оцінки екологічного стану вод, де фактично під ним розуміють сполуки азоту, які є ключовими біогенними елементами та поживними речовинами, що спричиняють евтрофікацію.

Відтак було б доцільно передбачити такі поняття і у національному законодавстві.

Для довідки: біогенні елементи – хімічні елементи, що є постійними складовими клітин живих організмів і відіграють у них певну фізіологічну та біохімічну роль. Фізіологічна роль біогенних елементів полягає насамперед у тому, що окремі з них (кисень, водень, вуглець, азот, фосфор, сірка) використовуються у живих організмах для синтезу органічних сполук (нуклеїнові кислоти, вуглеводи, білки, ліпіди, ліпоїди тощо), а інші, в основному мікроелементи є складовими молекул, які контролюють різні біохімічні реакції.¹