День дикої природи: правовий аспект

Третього березня у світі відзначають Всесвітній день дикої природи. У правовому полі України не має такого терміну як «дика природа», проте у нас є поняття живої і неживої природи навколишнього середовища, яку ми повинні зберігати та охороняти з метою захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища. Досягається ця мета шляхом досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорони, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.¹

Закон України “Про природно-заповідний фонд” був прийнятий з метою охорони “дикої природи”. Території «дикої природи» захищаються шляхом оголошення їх територіями природно-заповідного фонду. Такі території включають ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Правове регулювання захисту «дикої природи» прописано достатньо. Проте такі території опиняються під загрозою і в першу чергу через неузгодженість земельного та природоохоронного законодавства.

Земельний кодекс України містить цілий розділ – землі природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

Крім земель природно-заповідного фонду існують інші території природоохоронного призначення, які теж встановлюють для охорони “дикої природи”. До таких земель належать природні водно-болотні угіддя, округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони, прибережно захисні смуги навколо водойм тощо.

Встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, розробку і здійснення системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів забезпечує землеустрій. Серед принципів землеутрою є забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів, встановлення режиму природоохоронного призначення. Проте, на практиці, часто виникають ситуації, коли такі території важко захистити та зберегти.

Прикладів, на жаль, достатньо: Природний заповідних “Розточчя”, НПП “Голосіївський”, НПП “Гуцульщина”, НПП “Тузловскі лимани”, РЛП “Диканька”, РЛП “Знесіння”, ландшафтні заказники Тарутинський степ, Торфовища-Білогорща та інші.

Основною проблемою є недієвість Порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами (діє з 2013 року). Відповідно до цього порядку Держгеокадастр повинен володіти інформацією і, відповідно, відображати її на публічній кадастровій карті щодо обмеження у використанні земель та земельних ділянок, дані про річки, водосховища, канали, зрошувальні системи і водойми у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання, планово-картографічні та інші матеріали щодо розташування і режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їхніх охоронних зон, територій, зарезервованих з метою наступного заповідання, територій і об’єктів Смарагдової мережі.

Що цікаво, що на публічній кадастровій карті є відображені всі території Смарагдової мережі, хоча Україна не так давно такі отримала. А от межі територій природно-заповідного фонду, значна частина яких існує ще з минулого століття, на публічну кадастрову карту не нанесені. Користуючись таким «незнанням» Держгеокадастр часто реєструє всупереч закону земельні ділянки на територіях «дикої природи», чим заподіюється шкоду інтересам громадян України, які є власники цих територій, та зобов’язані передати їх майбутнім поколінням.

Софія Шутяк, провідний юрисконсульт ЕПЛ

Електронна пошта: office@epl.org.ua; s.shutiak@epl.org.ua