Громадські екологічні організації “не опускають рук” в боротьбі з нафтовими гігантами, що планують видобувати сланцевий газ на теренах України.
Досі ніхто не може однозначно оцінити наслідки видобутку сланцевого газу для екології
Не надто простора кімната, кілька столів і безліч книг правничого спрямування на полицях – тут зароджуються і визрівають стратегічні плани важливих “екологічних битв”. Господарі офісу, представники правозахисної організації “Екологія-право-людина” та Бюро екологічних розслідувань, пильно вивчають останні новини з електронних носіїв і одночасно діляться “уроками” сланцевого протистояння. Особливо тішитись екологам нема чого: угоди з концернами підписано, і напрошується висновок, що “сланцеву війну” з нафтовими гігантами програно. “Правду кажучи, ми потрохи оговтуємося після удару”, – каже голова Бюро Дмитро Скрильніков. Депутати західних областей були останнім форпостом, що давав надію екологам у слацевому протистоянні. “Але вони несподівано здалися, і жодні наші юридичні, експертні і наукові докази тут не допомогли”, – додає Скрильніков.
Коли свої на боці ворогів
“Ми програли бій, але війна лише починається”, – приєднується до розмови голова правозахисної організації “Екологія-право-людина” Олена Кравченко. Основна проблема в тому, що екологам довелося протистояти не лише енергетичним гігантам у вигляді “Shell” та “Chevron”, але й українському урядові, наголосила вона. “Як не парадоксально, – каже Кравченко, – лобістом видобутку сланцевого газу стало міністерство екології України, яке за своєю функцією мало б бути оплотом захисту природного середовища”.
Екологи: “Паперові аргументи – вичерпано, тепер справа за місцевою громадою”.
Активісти запевняють, влада впродовж останніх трьох років наполегливо готувалася до цих угод: “зачищала” законодавство, змінювала людей на посадах міністерства, усувала громаду від прийняття рішень і таке інше.
“Повірте, не складно воювати з компанією будь-якого масштабу, бо вона працює чітко у тих межах, наскільки їй дозволяє влада”, – зазначає голова правничої організації. Набагато страшніше, каже вона, коли влада стає спільником нафтового гіганта, “жертвуючи” безпекою своїх громадянам та національними інтересами.
Щоразу учасники розмови намагаються підкреслювати, що вони аж ніяк не проти видобутку газу, але не у такий спосіб як це здійснюватимуть на українських земля. Прописана угодою методика гідророзривів – застаріла і загрозлива, законодавство національне не враховано, місцеві громади не матимуть належної компенсації, перераховують ризики екологи.
Паперову війну програно
Лише тепер активісти-екологи зрозуміли: паперове протистояння – не ефективний метод боротьби. “Ми завше сповідували правничі механізми, апелювали до міжнародного законодавства, намагалися переконати владу, зверталися до суду вимагаючи проекти угод, аналізували їх, і таке інше, – усе це не спрацювало”, – розчаровано пояснює Дмитро Скрильніков.
Не лише в Україні, а й у сусідній Польщі протестують проти фрекінгу
Оскільки такі методи себе не виправдали, мабуть, настав час змінити формат протистояння, доходять висновку учасники розмови. “Паперові аргументи – вичерпано, тепер справа за місцевою громадою. Без неї нічого не вийде”, – зазначає Скрильніков.
Мирні протести місцевого населення, будуть куди ефективнішими, припускають екологи. “Коли важка техніка попре через сільські землі, сади і городи, а перші розриви почнуть трусити людські хати, тоді і селяни вийдуть”, – пояснює голова Бюро розслідувань. Саме на цьому етапі місцеву громаду треба зорганізувати, вклавши все своє вміння, напрацьований досвід мирних екологічних протестів, додає еколог.
Лише мирний спротив
У випадках такого роду протестів агресія є неприйнятною і небезпечною, застерігає Олена Кравченко. Бо дії влади і силовиків можуть бути непередбачуваними, пояснює вона. “Ми знаємо багато випадків, коли проти екологічних активістів в Україні застосовували різного роду провокації і погрози”, – каже Скрильніков. Більше того, угодою передбачено, що саме уряд відповідає за порядок та безпеку на ділянках, де видобуватимуть газ компанії, а тому всі немирні протести жорстко присікатимуться, доповнив еколог.
До речі, допомогти в цьому протистоянні екологам може і “архітектурне” лихо. Внаслідок розвідувальних бурінь є велика ймовірність руйнування історичних пам’яток: замків та палаців, що входять до кільця “Золотої підкови Львівщини”, популярного туристичного маршруту. Який пролягає через Олеські площі, нагадують активісти.
“Якщо кожен мешканець західного регіону відчує персональну загрозу його майну, то він одразу повстане, і не сумнівайтеся”, – практично в один голос запевнили співрозмовники. Екологам залишиться скоординувати ці настрої, задля повноти ефекту, аби відкласти початок розвідувальних робіт. Відтак, кажуть активісти, робота з мешканцями стане основним інструментом “сланцевої війни”.
