Огляд законодавчих та нормативних актів, які ухвалювали у 4-му кварталі 2024-го року.
1. Проєкт Закону “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача” № 12089 від 03.10.2024 року
Законопроєктом пропонуються внести наступні зміни до Цивільного кодексу України:
1) встановити об’єктивну позовну давність за вимогами щодо витребування, зайняття, визнання права щодо нерухомості, право на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, передбачивши, що перебіг позовної давності за такими вимогами починається від дня державної реєстрації права особи, яка порушила право позивача або дати передачі набувачеві (особі, яка порушила право позивача) нерухомості, щодо якої на момент такої передачі законом не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права (ст.261 ЦКУ);
2) зміни до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, які передбачають:
– посилення правових засад охорони та захисту прав та інтересів добросовісного набувача шляхом встановлення запобіжника стосовно незастосування інституту віндикації у разі, якщо з дати проведення державної реєстрації права приватної власності набувача (фізичної або юридичної особи) на державне або комунальне нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло більше 10 років, а також, якщо з дати передачі набувачеві (фізичній або юридичній особі) у приватну власність державного або комунального рухомого або нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі чинним законодавством не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права власності, минуло більше 10 років.
– гарантію витребування на випадки, якщо майно вибуло з володіння власника та належить чи належало до об’єктів критичної інфраструктури; об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; об’єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації; об’єктів природно-заповідного фонду;
– вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади, передбачивши нову частину п’яту статті 390 ЦКУ, якою встановити, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про компенсацію органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві ринкової вартості майна. При цьому, суд постановляє рішення про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором ринкової вартості майна на депозитний рахунок суду. Перерахування ринкової вартості майна з депозитного рахунку суду відбувається без пред’явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, які на підставі рішення суду компенсували добросовісному набувачеві ринкову вартість майна, набувають право вимоги про стягнення виплаченої ринкової вартості майна до особи, з вини якої таке майно набуте добросовісним набувачем;
– унеможливлення застосування негаторного позову до випадків якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялись будь-які дії направлені на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа, що діє на основі приватної власності, передбачивши нову частину другу до статті 391 ЦКУ;
– поширення положень цього проекту Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві ринкової вартості майна на справи, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на момент набрання чинності цим Законом, а також в частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування, зайняття, визнання права щодо:
нерухомості, право на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до моменту набрання чинності цим проектом Закону;
нерухомості, щодо якої на момент її передачі набувачеві законом не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права і дата її передачі набувачеві передує моменту набрання чинності цим проєктом Закону.
НЕ СХВАЛЮЄМО: проєкт закону спрямований на захист інтересів приватних власників, надаючи їм статус «добросовісних» набувачів, що унеможливлює будь-які претензії держави до них після десятирічного строку. Це означає, що навіть якщо власник придбав землю завдяки корупційним схемам, як-от незаконне відчуження лісів чи узбереж, державні органи не зможуть оскаржити його права власності. Як наслідок, значна кількість земель водного фонду, лісогосподарського, природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення, на які раніше поширювався особливий режим охорони й заборона передачі у приватні руки, більше не підлягатиме поверненню через суди.
2. Закон України “Про основні засади державної кліматичної політики” № 11310 від 08.10.2024 року
Проєкт акта є рамковим законом та визначає основні правові та організаційні засади державної кліматичної політики, спрямованої на забезпечення низьковуглецевого розвитку України, досягнення кліматичної нейтральності, адаптації до зміни клімату, виконання міжнародних зобов’язань України у цій сфері.
У проєкті акта визначаються:
– основні засади державної кліматичної політики;
– особливості формування та досягнення цілей державної кліматичної політики;
– засади забезпечення кліматичного планування на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;
– особливості звітування відповідно до вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та збору даних цих цілей;
– основні засади національної системи відстеження впровадження політик, заходів та прогнозування у сфері зміни клімату.
Закон також закладає базові засади для впровадження циркулярної економіки та побудови централізованої державної кліматичної політики та встановлює цілі такої політики.
Недоліком вказаного закону є прикінцеві та перехідні положення, які передбачають, що цей Закон набирає чинності через дванадцять місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту першого частини четвертої розділу VIIІ, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та статті 21, яка набирає чинності через 12 місяців з дня скасування чи припинення воєнного стану. Ст. 21 стосується фінансування досягнення цілей державної кліматичної політики, яке може здійснюватися за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, надходжень від урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, міжнародної технічної допомоги та інших не заборонених законом джерел, а також на засадах державно-приватного партнерства або енергосервісу.
Отож, законодавці пропонують дану статтю не вводити в дію через рік, а набагато пізніше. Це відкладе впровадження заходів з адаптації та пом’якшення наслідків зміни клімату на невизначений термін, що значно сповільнить виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань в сфері зміни клімату. Більше того, не всі фінансові асигнування вимагають витрат із державного чи місцевих бюджетів, а можуть бути допомогою від урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, міжнародної технічної допомоги, тощо. Тому, Прикінцеві та перехідні положення законопроєкту слід змінити і виключити відтермінування вступу в силу статті 21 закону на невизначений час.
Також дуже важливий принцип державної кліматичної політики – інтеграція та наскрізність кліматичних питань – слід підкріпити ефективними механізмами моніторингу виконання галузевих політик, стратегій та планів на державному та місцевому рівнях, із чіткими індикаторами оцінки їхньої ефективності та індикаторами оцінки на відповідність галузевих програмам (планів) та програм (планів) нижчного рівня на відповідність цілям та принципам державної кліматичної політики.
СХВАЛЮЄМО ІЗ ЗАСТЕРЕЖЕННЯМИ: ЕПЛ загалом схвально оцінює закон, який спрямований на забезпечення низьковуглецевого розвитку України, досягнення кліматичної нейтральності, адаптації до зміни клімату, виконання міжнародних зобов’язань України у цій сфері, а також встановлює засади для вибудовування системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Застереження викликає відтермінування вступу в силу статті 21 закону на невизначений час.
3. Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього” № 4012-IX від 09.10.2024 року
Прийняття цього закону спрямоване на приведення положень Кримінального кодексу України у відповідність до норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду та забезпечення кримінально-правового переслідування за найбільш тяжкі міжнародні злочини (злочин геноциду, злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини).
Втім, попри прогресивну мету прийняття цього закону, прийнята його редакція викликає низку зауважень:
У частині внесених змін до статті 8 КК України варто зазначити, що ними стаття доповнюється новою частиною другою, згідно з якою «іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 4421 цього Кодексу, підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом незалежно від випадків (умов), передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані (передані) іноземній державі чи міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності або якщо в їх видачі (передачі) відмовлено». Однак, відповідно до частини третьої статті 10 КК України, Україна може перейняти кримінальне провадження щодо громадян України та іноземців, які вчинили злочини за кордоном і перебувають в Україні, але не можуть бути видані. Однак таке поширення дії КК України на злочини іноземців, які не проживають постійно в Україні, нагадує модель переслідування за злочини проти міжнародного права, що спричиняє політичні та юридичні розбіжності, на що вказувало у своїх зауваженнях Головне юридичне управління Апарату ВРУ. Відсутність чітких міжнародних механізмів універсальної юрисдикції викликає спори щодо переліку злочинів, імунітетів, ризику зловживань та подвійних стандартів. Вирішення цих питань потребує згоди держав на основі договорів, а нині чинна частина друга статті 8 КК України потребує додаткових правозастосовних механізмів для відповідності вимогам правової визначеності.
У частині другій статті 8 КК України зазначено, що особи, яких не можуть видати іноземній державі чи міжнародному суду або в чиїй видачі відмовлено, залишаються під юрисдикцією України. Однак терміни «видача» і «передача» мають різне значення: відповідно до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, «передача» здійснюється для відбування покарання в державі громадянства.
Законом доповнено КК України статтею 311, що встановлює відповідальність командира або начальника за злочини, передбачені статтями 437–439, 442 та 4421 КК України, вчинені підлеглим через недбалість командира, якщо він знав або міг знати про злочин і не запобіг йому. Водночас імплементація такої відповідальності, передбаченої статтею 28 Римського статуту, суперечить частині другій статті 61 Конституції України, яка закріплює принцип індивідуальної відповідальності. Ми згодні із позиціями експертів, що вказують про те, що врахування цих положень Римського Статуту було б можливим через інститут співучасті, який досить детально регламентовано у КК України.
Зазначимо, що зміни до статей 437, 438, 442 та нова стаття 4421 КК України у законі покликані уточнити криміналізацію діянь у зв’язку з ратифікацією Римського статуту. Це необхідно для узгодження національного законодавства зі злочинами, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та агресія. Відсутність такої синхронізації порушує принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань, закріплений у статті 18 Конституції України.
СХВАЛЮЄМО ІЗ ЗАСТЕРЕЖЕННЯМИ.
4. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку фіксації заходів державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією чи окремих дій технічними приладами і засобами, що мають функції фото- та/або відеозйомки, аудіо- та/або відеозапису” № 1157 від 11.10.2024 року.
Цей Порядок визначає механізм фіксації заходів державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією чи окремих дій, регулює застосування, зберігання, видачу, приймання технічних приладів та засобів, що мають функції фото- та/або відеозйомки, аудіо та/або відеозапису, а також зберігання, експорт та видалення результатів фіксації зазначених заходів державного нагляду (контролю) чи окремих дій.
Результати фіксації заходів державного нагляду (контролю) чи окремих дій технічними приладами і засобами, що мають функції фото- та/або відеозйомки, аудіо- та/або відеозапису, є інформацією, доступ до якої регулюється вимогами Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
СХВАЛЮЄМО.
5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Порядку утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин” № 1178 від 15.10.2024 року
До 18 жовтня 2024 року діяв Порядок утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 р. № 812, який визначав процедуру утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, що зберігалися на арсеналах, базах і складах Збройних Сил, базах і складах інших військових формувань (далі – боєприпаси).
Після прийняття вищезазначених змін, Порядок також визначає процедуру утилізації вибухонебезпечних предметів, що зберігаються в місцях їх тимчасового зберігання, зокрема вилучених силами безпеки та операторами протимінної діяльності під час проведення робіт із розмінування територій.
Окрім того Порядок доповнено визначенням мобільний комплекс з утилізації боєприпасів і вибухонебезпечних предметів, під яким розуміють рухомий комплекс із обладнанням, необхідним для проведення утилізації боєприпасів та вибухонебезпечних предметів, сертифікований згідно з міжнародними стандартами.
Визначення «боєприпаси, що підлягають утилізації» доповнено додатковими видами боєприпасів, а повноваження щодо їх утилізації надано також військовими частинами, визначеними Міноборони, із використанням мобільних комплексів з утилізації боєприпасів та вибухонебезпечних предметів за рахунок бюджетних коштів.
Підготовка вибухонебезпечних предметів до утилізації відтепер може здійснюватися у місцях їх тимчасового зберігання, а приведення в неостаточно споряджений вид та/або розбирання вибухонебезпечних предметів – у місцях утилізації вибухонебезпечних предметів, зокрема вилучених силами безпеки та операторами протимінної діяльності під час проведення робіт із розмінування територій, у тому числі із використанням мобільних комплексів з утилізації боєприпасів та вибухонебезпечних предметів.
Утилізація вибухонебезпечних предметів із використанням мобільних комплексів з утилізації боєприпасів та вибухонебезпечних предметів здійснюється військовими частинами, визначеними Міноборони, після прийняття ними вибухонебезпечних предметів від військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, сил безпеки та операторів протимінної діяльності. Міноборони забезпечує ведення обліку вибухонебезпечних предметів.
СХВАЛЮЄМО.
6. Проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів” № 12131 від 16.10.2024 року.
Законопроєкт передбачає:
– введення обов’язковості подання документів, визначених положеннями Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», для операторів, що не здійснювали подання з моменту введення воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022;
– розмежування операторів на тих, чия установка не зазнала, зазнала значних (повністю зруйновані) пошкоджень або незначних (частково зруйновані) пошкоджень, та деталізацію обов’язку щодо подання документів, визначених положеннями Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», операторами таких установок;
– виведення правовідносин з моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів з-під дії Закону України «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни»;
– приведення Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» у відповідність до Закону України «Про публічні електронні реєстри».
СХВАЛЮЄМО та закликаємо повернути обов’язковість інший видів звітування, що стосуються довкілля.
7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про імплементацію Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті” № 1197 від 22.10.2024 року.
У слід за угодою із Румунією в серпні 2024 року Україна уклала вже другу угоду про імплементацію Конвенції про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті, цього разу із Молдовою. У жовтні цього року Кабінет Міністрів України ухвалив відповідну постанову.
СХВАЛЮЄМО
8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державною екологічною інспекцією” № 1211 від 25.10.2024 року.
У жовтні Кабінет Міністрів України оновив критерії за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією. Зміни були пов’язанні із прийняттям законів України «Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією» та «Про управління відходами». У цьому контексті доречно нагадати, що в Україні у зв’язку із запровадженням воєнного стану діє мораторій на планові і позапланові перевірки, у тому числі у сфері охорони довкілля.
СХВАЛЮЄМО оновлення критеріїв (не мораторій у відносно безпечних регіонах).
9. Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища” № 1213 від 25.10.2024 року.
Відповідно до статті 252 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища“ Кабінет Міністрів України постановив затвердити:
– Порядок формування та перегляду переліку інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища;
– перелік інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
СХВАЛЮЄМО. Постанова набуде чинності одночасно з набранням чинності Закону України від 20 березня 2023 р. № 2973-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля”, а саме через шість місяців з дня скасування чи припинення воєнного стану.
10. Проєкт наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про внесення змін до наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.02.2021 № 113 «Про затвердження типових форм документів у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів та вимог до їх заповнення» від 28.10.2024 року.
Міндовкілля пропонує удосконалити типові форми документів у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (далі – МЗВ) та вимог до їх заповнення відповідно до європейських норм. А саме: Типової форми стандартного плану моніторингу, Вимог до заповнення Типової форми стандартного плану моніторингу, Типової форми спрощеного плану моніторингу, Вимог до заповнення Типової форми спрощеного плану моніторингу, Типової форми звіту оператора, Вимог до заповнення Типової форми звіту оператора, Типової форми верифікаційного звіту, Вимог до заповнення Типової форми верифікаційного звіту, Типової форми звіту про вдосконалення, Вимог до заповнення Типової форми звіту про вдосконалення.
СХВАЛЮЄМО
11. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок” № 1128 -р від 15.11.2024 року.
Відповідно до статей 20 і 123 Земельного кодексу України погодити зміну цільового призначення земельних ділянок державної власності загальною площею 781,0986 гектара, що перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” та розташовані на території Золотоніського району Черкаської області, згідно з додатком з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення з метою їх подальшої передачі у постійне користування національному природному парку “Нижньосульський” для збереження та використання національних природних парків.
СХВАЛЮЄМО
12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо користування надрами” № 1314 від 15.11.2024 року.
Зміни до порядків ведення державних реєстрів артезіанських, нафтових і газових свердловин, а також спеціальних дозволів на користування надрами вдосконалюють ключові аспекти адміністрування цих реєстрів.
Ухвалені зміни сприятимуть спрощенню процедур отримання дозволів: введено електронну систему подання заявок та скорочено терміни їх розгляду, що підвищить прозорість та ефективність процесу. Детально визначено, які відомості, повинні міститись у Державному реєстрі спеціальних дозволів на користування надрами. Позитивною є необхідність внесення до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами даних про ступінь освоєння надр.
СХВАЛЮЄМО.
13. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025—2027 роках” № 1163-р від 15.11.2024 року.
Було схвалено Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року.
Опис проблем, які обумовили прийняття Стратегії: підвищення ризиків втрат доходів, скорочення виробництва та підвищення цін на продовольство для споживачів у менш сприятливих для сільськогосподарського виробництва районах (гірські, периферійні, з низькою якістю ґрунту тощо), на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях;
неможливість провадження сільськогосподарської діяльності на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях; незавершеність реформи у сфері земельних відносин, контролю за використанням земельних та водних ресурсів, засобів захисту рослин та агрохімікатів;складні умови відновлення сільськогосподарської діяльності на деокупованих територіях через замінування та забруднення сільськогосподарських угідь, пошкодження виробничих і складських приміщень, техніки та оснащення; обмеження експорту сільськогосподарської продукції через блокаду українських морських портів, розташованих у Чорному і Азовському морях, руйнування припортової та іншої логістичної інфраструктури, зростання логістичних витрат, зберігання і транспортування продукції; обмеженість фінансових ресурсів для ефективної реалізації державної аграрної політики та збільшення кількості виробників сільськогосподарської продукції, охоплених програмами державної підтримки, відсутність визначених стратегічних цілей для розвитку сільського господарства та сільських територій; зниження закупівельних цін на основні види сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку та доходів виробників сільськогосподарської продукції; зростання цін на добрива, насіння і засоби захисту рослин, а також на електроенергію, паливо та інші необхідні ресурси; низький рівень продуктивності виробництва та доходів значної частини виробників сільськогосподарської продукції; низький рівень конкурентоспроможності та обмеженість доступу на ринок збуту продукції для значної частини виробників сільськогосподарської продукції; низька ефективність системи обміну знаннями, інноваціями, навчання, а також недостатня кількість досліджень, спрямованих на розвиток і модернізацію сільського господарства, та низький рівень цифровізації в сільському господарстві та на сільських територіях;
Зазначені негативні явища без належних заходів з удосконалення державної аграрної політики унеможливлюють сталий розвиток та відновлення виробництва, негативно впливають на добробут населення і навколишнє природне середовище, а також можуть становити ризики для забезпечення продовольчої та екологічної безпеки.
Державна політика у сфері сільського господарства та сільських територій потребує удосконалення підходів до її формування, чіткого визначення пріоритетів, завдань та ефективних шляхів створення сприятливих умов для розвитку конкурентоспроможного, стійкого та диверсифікованого аграрного сектору, що забезпечує довгострокову продовольчу безпеку, охорону навколишнього природного середовища, включаючи біорізноманіття, пом’якшення наслідків змін клімату, зміцнення соціально-економічної структури сільських територій. Формування державної політики в контексті інтеграції України до ЄС потребує імплементації та ефективного застосування механізмів і стандартів спільної аграрної політики держав – членів ЄС.
СХВАЛЮЄМО ІЗ ЗАСТЕРЕЖЕННЯМИ: загалом в Стратегії недостатньо враховані заходи забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку, не передбачено зменшення розорювання с/г земель, а відсоток бажаного рівня органічного виробництва доволі низький (3%), також згадується необхідність проведення розмінування, як стратегічна ціль, але не передбачено заходів з розмінування для досягнення такої цілі.
14. Проєкт наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про внесення змін до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 липня 2001 року № 286» від 19.11.2024 року.
Проєктом наказу вносяться зміни до Порядку затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 липня 2001 року №286, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 серпня 2001 року за № 700/5891, які надаватимуть можливість заявникам подавати запит та отримувати послуги щодо фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітря шляхом отримання довідки в електронному вигляді. Зазначені зміни унеможливлять порушення прав і законних інтересів заявників, зменшать адміністративний тиск на бізнес.
СХВАЛЮЄМО
15. Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України “Про внесення змін до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України” № 595 від 05.12.2024 року.
Відповідно до вимог статей 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736, Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614, з урахуванням протоколу засідання з питань роботи із службовою інформацією в Міністерстві ресурсів України листопада Комісії захисту довкілля та природних від 27 2024 року № 1, наказує:
Внести до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого наказом Міндовкілля від 16 грудня 2020 року № 367 (в редакції наказу Міндовкілля від 26 червня 2023 року № 440), доповнивши його новим пунктом 11 такого змісту:
«11. У сфері захисту критичної інфраструктури службовою інформацією є:
11.1. Відомості про об’єкти критичної інфраструктури, планування, організацію та запровадження заходів і засобів їх захисту, у тому числі забезпечення кібербезпеки таких об’єктів.
11.2. Відомості, що містяться у паспорті безпеки об’єктів критичної інфраструктури.
11.3. Відомості про загрози критичної інфраструктури національного рівня.
11.4. Відомості про об’єкти критичної інфраструктури, що містяться у зведеному секторальному переліку об’єктів критичної інфраструктури.
11.5. Пропозиції щодо удосконалення системи захисту об’єктів критичної інфраструктури, підготовлені за результатами моніторингу оцінки стану захищеності.»
СХВАЛЮЄМО ІЗ ЗАСТЕРЕЖЕННЯМИ: наказ сприяє захисту критичної інфраструктури, але вимагатиме коректного застосування на практиці для забезпечення балансу між безпекою та доступом до суспільно важливої інформації.
16. Указ Президента України “Про зміну меж території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника” № 835/2024 від 05.12.2024.
Відповідно до розділу XII “Перехідні положення” Закону України “Про природно заповідний фонд України”, статей 46-2, 77 Земельного кодексу України та з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону було постановлено: змінити межі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника шляхом вилучення зі складу його території земельних ділянок шириною 45 метрів уздовж лінії державного кордону України (землі державної власності зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) загальною площею 695,2 гектара, які вилучаються в установленому порядку у цього біосферного заповідника й надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Загальну площу території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника визначити в розмірі 226269,5 гектара.
СХВАЛЮЄМО ІЗ ЗАСТЕРЕЖЕННЯМИ: з одного боку, це рішення сприятиме зміцненню обороноздатності країни, що є важливим у сучасних умовах. З іншого боку, вилучення частини території заповідника може мати екологічні наслідки, зокрема вплив на місцеву флору та фауну, важливо вжити заходів для мінімізації негативного впливу на довкілля.
17. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про надання земельних ділянок у постійне користування із зміною цільового призначення” № 1235-р від 10.12.2024.
Відповідно до статей 20, 92, 122 і 123 Земельного кодексу України було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності загальною площею 1439,5738 гектара, розташованих в зоні безумовного (обов’язкового) відселення на території Житомирської області, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та надано їх у постійне користування природному заповіднику “Древлянський” із зміною цільового призначення для збереження та використання природного заповідника.
СХВАЛЮЄМО
18. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2023 р. № 1137” № 1431 від 13.12.2024 року.
Кабінет Міністрів України постановив: внести зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2023 р. № 1137 “Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314” виклавши його у такій редакції:
“2. Установити, що подані суб’єктами господарювання декларації про провадження видів господарської діяльності щодо здійснення операцій з оброблення відходів є дійсними до 15 червня 2025 року. У строк до 15 червня 2025 р. суб’єкти господарювання для подальшого провадження своєї діяльності повинні отримати відповідні дозвільні документи у порядку та на умовах, що передбачені Законом України “Про управління відходами”.
Постановою КМУ № 314 від 18.03.2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” Кабінет Міністрів України, установлено, що у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб’єктами господарювання на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб’єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності (далі – декларація), що містить відомості згідно з додатком 1, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг), крім видів господарської діяльності за переліком згідно з додатком 2.
Така можливість стала доступною і для операцій з оброблення відходів (крім поводження (управління) з небезпечними відходами).
Пізніше постановою КМУ № 1137 від 31.10.2023 року для операцій з оброблення відходів повернули необхідність отримання дозволу, як це передбачено Законом України «Про управління відходами». Ця норма мала запрацювати з 09 червня 2024 року, саме до цієї дати були чинні подані декларації на здійснення операцій з оброблення відходів. Проте, шляхом внесення змін в постанову № 1137 такий строк було продовжено спочатку до 09 жовтня 2024 року, а потім до 09 квітня 2025 року.
Дана постанова в черговий четвертий раз переносить строк дії поданих декрарацій до 15 червня 2025 року.
НЕ СХВАЛЮЄМО: У випадку продовження строку, зміни, внесені у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314, не мають сенсу, оскільки не запрацюють на практиці. А ці зміни якраз приводять Постанову Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314 у відповідність із Законом України «Про управління відходами», оскільки законом не передбачено можливості подання декларації для оброблення відходів, а вимагається отримання дозволу. Незрозуміло з яких причин такий строк постійно продовжується, також немає гарантій, що такий строк не буде продовжений довше ніж до 15 червня 2025 року.
