Пан Володимир багато років очолював громадську організацію «Київський еколого-культурний центр» та був головним редактором «Гуманітарно-екологічного журналу».
За своє життя він встиг написати понад 200 книг і понад 700 наукових статей, що стосуються охорони природи та захисту тварин.
У 2010 році йому присвоїли почесне звання Заслуженого природоохоронця України.
Пан Володимир завжди брав участь у самих резонансних і суспільно важливих проблемах на стороні природи – чи то спорудження каналу Дунай-Чорне море через Дунайський біосферний заповідник, заборона небезпечного пестициду, заборона дельфінаріїв та необхідність заповідання, заборона рубок та мисливства в заповідниках та нацпарках.
За ініціативи Борейка були розпочаті та успішно завершені юристом КЕКЦ Галиною Левіною чудові стратегічні судові процеси на захист довкілля:
справа щодо Нікітського ботанічного саду;
справа щодо погодження лімітів на добування мисливських тварин;
захист лося;
заборона знищення вагітних вовчиць і дитинчат;
заборона використання фосфіду цинку у сільському господарстві;
захист заповідника “Розточчя”.
Разом із іншими організаціями КЕКЦ виграв 83 судові справи проти уряду, Міндовкілля, Міносвіти, Мінагрополітики, Держлісагенства, НАНУ.
Більше про результати численних кампаній пана Володимира можна прочитати на його сайті:
https://ecoethics.com.ua/about/.
ЕПЛ мала честь співпрацювати із В.Борейко у капаніях проти спорудження каналу в ДБЗ, проти функціонування дельфінарїів та пересувних звіринців, щодо заборони рубок в ПЗФах та заповіданні, інших важливих ініціативах.
Пан Володимир запалював молоде покоління жагою до захисту природи, часто самими екстремальними та радикальними методами. Він показував, як треба захищати природу і не “прогинатися” під систему чи бізнес.
Вічна пам’ять невтомному природоохоронцю !
