У п’ятницю на сайті Цензор.нет з’явилась стаття про очікуване звільнення нинішнього очільника Міндовкілля, Романа Абрамовського, в якій автори намагались описати найбільші провали в роботі Міністерства. Нищівній критиці в цій статті чомусь було піддано і проєкт Закону «Про державний екологічний контроль» (3091), який, за словами авторів, «лише підвищить корупційні можливості Держекоінспекції». Також критикується законопроєкт 5650 (про збереження лісів), оскільки він нібито заборонить територіальним громадам створювати комунальні підприємства з більш ніж 100 гектарами лісу і побавить громади права на ліси. Окрема стаття на цю тему була опублікована на початку тижні в «Економічній правді».
Експертна екологічна громадськість вважає такі заяви в досить популярних ЗМІ маніпуляцією і перекручуванням фактів, які мають на меті сформувати негативну суспільну думку щодо згаданих законопроектів і унеможливити їхнє прийняття в цілому. Адже обидва вони успішно пройшли перше читання та можуть вважатись дійсно реформаторськими.
Реформа екоконтролю
Почнемо із 3091, який вважається ключовим екологічним законопроєктом нашого часу, адже передбачає вкрай важливу горизонтальну реформу – забезпечення ефективного екологічного контролю із реальними покараннями за порушенням законодавства, без якого всі інші зміни у довкіллєвій сфері не можуть бути належним чином впровадженні.
Низький рівень дотримання природоохоронного законодавства вважається однією з найбільших проблем у сфері охорони довкілля. Обмеженість підстав виїзду на перевірку, мізерні штрафи та складність процедури стягнення екологічної шкоди призвели до ситуації, коли порушники не несуть реальної відповідальності за порушення екологічних вимог. Практика недопусків екологічних інспекторів на перевірки переросла усілякі межі. У пресі регулярно з’являються повідомлення про те, що екоінспекція застрягла на прохідній того чи іншого великого забруднювача.
Процес реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони довкілля триває вже понад сім років. Розроблений спільно профільним міністерством та експертною громадськістю законопроєкт № 3091 «Про державний екологічний контроль» на сьогодні очікує на друге читання у доопрацьованій редакції, яка має позитивний висновок НАЗК і схвалена провідними екологічними організаціями.
Що передбачає цей документ?
Законопроєктом пропонується комплексно врегулювати увесь спектр правовідносин, що виникають між державою та усіма підконтрольними суб’єктами з питань дотримання природоохоронного законодавства. На сьогодні ці відносини врегульовуються величезною кількістю суперечливих нормативних актів, що вже саме по собі ускладнює практичну реалізацію цієї функції держави.
Одне з головних завдань 3091 – подолати обмеження, що накладаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Встановлені цим законом «стандартні» рамки діяльності для контролюючих органів, цілковито обґрунтовані і виправдані для одних сфер, є неприйнятними для сфери охорони довкілля. Проєкт створює законодавчі підстави для вчасного і ефективного виконання органом державного екологічного контролю покладених на нього функції, шляхом наділення його належним обсягом повноважень та усунення правових перепон і колізій, що існують у чинному законодавстві.
Новелою проєкту є розширення відповідальності суб’єктів господарювання. На противагу існуючим малоефективним нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення, законопроєкт №3091 вводить склади правопорушень для суб’єктів господарювання, санкції (адміністративного-господарські штрафи) за їх порушення, а також порядок їх накладення. Розміри штрафів варіюються в залежності від ступеня екологічного ризику суб’єкта господарювання і становлять суттєві суми, здатні змінити ставлення підконтрольних суб’єктів до екологічних вимог.
Важливим аспектом законопроекту є також законодавча регламентація заходів державного екологічного контролю, що виходять за межі планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання. Споконвіку Держекоінспекція вистежувала браконьєрів, паліїв сухої рослинності, боролася із несанкціонованими сміттєзвалищами та незаконними рубками. Ця частина роботи екологічних інспекторів, через яку і їхні життя не раз опиняються у небезпеці, часто залишається непомітною промисловими лобістами, які так суворо критикують законопроєкт.
З метою підвищення прозорості діяльності органу екологічного контролю та зниження корупційних чинників законопроєкт передбачає цифровізацію заходів державного екологічного контролю, функціонування відкритої інформаційної системи органу екологічного контролю та достойний рівень оплати праці інспекторів.
Жодна проведена екологічна реформа не «злетить» в умовах непрацюючих механізмів контролю та відповідальності. Саме тому реформування органу державного екологічного контролю є чи не найпріоритетнішою ініціативою у Комітеті Верховної Ради із екологічної політики та природокористування.
Збереження лісів та степів
Основна мета законопроєкту 5650 – забезпечення збереження лісів та інших природних екосистем (наприклад, степів) в умовах відкриття ринку землі.
При цьому, всі заяви про обмеження права громад користуватись власними лісами є чистої води маніпуляцією. І аби переконатись в цьому достатньо просто прочитати текст законопроєкту, який був прийнятий у першому читанні 301 голосом та доступний на сайті Верховної Ради України.
Так, законопроєкт не пропонує обмежувати розмір комунальних лісгоспів 100 гектарами, а лише встановлює для таких невеличких лісокористувачів спрощену процедуру ведення лісового господарства – на всіх категоріях земель (аби не витрачати час і кошти на зміну цільового призначення), лісовпорядкування потрібно проводити раз на 20 років (а не раз на 10, як це є зараз), і за спрощеною процедурою. Таким чином, передбачається стимулювання ОТГ до створення комунальних лісгоспів навіть в тих громадах, де площа комунальних лісів є незначною.
Для більших за площею комунальних лісгоспів все залишається без змін.
А необхідність погодження надання земель лісогосподарського призначення комунальної форми власності в постійне користування з боку з ОДА та Держлісагенства – це взагалі чинна норма ст. 17 Лісового Кодексу, нічого нового законопроект 5650 тут не пропонує.
Реальні причини невдоволення законопроектом насправді зовсім інші.
Масштабна земельна реформа, яка відбулась в Україні останніми роками, не врахувала повною мірою питання охорони довкілля. Ключові поправки до законопроекту «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (№2194), подані депутатами екологічного комітету, на жаль, були відхилені перед другим читанням.
При цьому, за показником офіційної площі орних земель (57% від усієї території країни) Україна вже у 2018 році посіла 3-тє місце у світі, після Данії та Бангладешу. А із набуттям чинності 2194, перше місце України в цьому антирейтингу – лише питання часу.
Оранка цілинних земель призводить до того, що волога випаровується швидше, внаслідок чого ґрунтові води не встигають повноцінно наповнитись. Окрім цього, розорювання викликає ерозію ґрунту, вивільняє в атмосферне повітря накопичений вуглець, що в свою чергу сприяє парниковому ефекту і посилює кліматичну кризу. Масове розорювання всіх доступних земель – прямий шлях до опустелення України вже у найближчому майбутньому.
Саме тому розвинені країни вже тривалий час поступово скорочують площі орних земель. Так, протягом 2000-2018 рр. частка ріллі в Польщі зменшилась із 45,7% до 36%, Чехії – з 42% до 32,2%, Греції – з 21,3% до 16,6%, Італії – з 28,9% до 22,6%, Португалії – з 19,1% до 10%. Загалом для ЄС, така частка зменшилась на 2,8%, а із 1990 року – на 3,9%.
Законопроєкт №5650, за авторством більше ніж 100 депутатів – це спроба синхронізувати українське земельне законодавство з сучасними природоохоронними тенденціями та зберегти існуючі українські ліси від забудови та перетворення на ріллю.
Тому цей законопроєкт передбачає:
збереження самозаліснених земель від викорчовування та розорювання,
захист від дерибану лісів, які розташовані на землях, відмінних від земель. лісогосподарського призначення,
заборону на розорювання пасовищ та сіножатей до 2025 року для збереження степів, лук та інших нелісових природних екосистем,
обов’язок консервації земель, які використовуються з порушенням законодавства про охорону земель.
Сільське господарство є одним із найбільших джерел викидів вуглецю в атмосферу, а ліси та інші природі екосистеми – навпаки, цей вуглець акумулюють. Тому, з точки зору впливу на клімат, перетворювати степи, луки та ліси на суцільні оранки – це катастрофа.
Однак, як раніше Держгеокадастр, так і наразі більшість ОТГ виставляють на земельні аукціони не тільки ріллю (що є правильними та логічним), але й залишки пасовищ і сіножатей, самосійні ліси, і навіть території природно-заповідного фонду!
А ліси, які свого часу вдалось шляхом сумнівних угод вивести з складу державного лісового фонду (згадайте Бучу, Ірпінь, Биківню, урочище Покал та десятки інших прикладів!) – продовжують вирубуватись під забудову багатоповерхівок, або котеджів.
Законопроект 5650 пропонує зупинити це, і зберігати природу, зокрема ліси, в інтересах всіх українців. Саме тому він і не подобається тим, хто планує на цій природі наживатись.
Як бачимо, промислові та аграрні лобісти для провалу екологічних законопроєктів, або перетворення їх на суто декларативні документи, не гребують маніпуляціями та перекручуванням фактів.
Втім, ми віримо, що здоровий глузд та аналіз реальних фактів переможуть, а ключові екологічні реформи, на які чекають всі українці (хіба крім тих, хто хоче і надалі забруднювати та знищувати довкілля), будуть втіленні.
МБО “Екологія – Право – Людина”, м. Львів-Київ
ГО «Всеукраїнська екологічна ліга»
ГО «Бюро екологічних розслідувань», м. Львів
ГО “Флора”, м. Кропивницький
ЕГО “Зелений Світ”
ГО “Українська природоохоронна група”
ГО «Лісові ініціативи і суспільство»
ГО “Екосфера”
ГО “Зелена генерація”
ГО “Чорноморський жіночий клуб
ГО “Центр міжнародного співробітництва і впровадження проектів”
ГО “Суспільство Зіровейст”
ГО “ВЕА “Зелений світ”
ГО “Екопарк Осокорки”
ГО «Екоклуб»
